Вирок № 70521543, 23.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5973/17

н.п. 1-кп/415/742/17

ВИРОК

Іменем України

23 листопада 2017 року Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю: секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Бєлоусова Д.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240001924 від 14.09.2017 у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2017 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, таємно викрав телевізор марки «TLC», моделі 29В340, згідно висновку товарознавчої експертизи від 19 вересня 2017 року №19/113/9-3/1086е, вартістю 2924 гривні 34 копійки, що належить потерпілій ОСОБА_2, чим спричинив останній майнову шкоду.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

27 вересня 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240001924 між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 471 КПК України, була укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 була направлена до суду.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_2, майнова шкода потерпілій ОСОБА_2 відшкодована в повному обсязі, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі (50) п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому обвинувачений зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Зазначив, що майнова шкода ним потерпілій відшкодована в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_1, визначені у ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши дану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, потерпіла зазначила, що вищезазначена угода укладена нею з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована їй у повному обсязі.

Прокурор Бєлоусов Д.О. у підготовчому судовому засіданні, не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з'ясувавши у потерпілої розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 27 вересня 2017 року між потерпілою та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.469, ст.471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з урахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та відсутністю обставин, що його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1086е від 19.09.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складає 395 (триста дев'яносто п'ять) гривень 48 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, р/р 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- ксерокопія паспорта на ім'я ОСОБА_3 з рукописним написом, яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження, підлягає залишенню у матеріалах кримінального провадження;

- телевізор марки «TLC», моделі 29В340, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 27 вересня 2017 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240001924 від 14.09.2017 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1086е від 19.09.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складає 395 (триста дев'яносто п'ять) гривень 48 копійок в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Лисичанськ 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р31117115700051).

Речові докази:

- ксерокопія паспорта на ім'я ОСОБА_3 з рукописним написом, яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження;

- телевізор марки «TLC», моделі 29В340, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, повернути потерпілій ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко