Рішення № 70521213, 21.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/83/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 Справа № 908/1968/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

Учасники судового процесу:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність № 1053 від 12.12.2016;

представник відповідача не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1968/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 10)

про стягнення 59552,13 грн

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.10.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення суми боргу 59552,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1968/17, справі присвоєно номер провадження 22/83/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.10.2017.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Запорізька філія ПАТ Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва. ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги звязку споживачам фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Обовязок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним категоріям населення встановлений законодавством. Відшкодування витрат, понесених внаслідок надання позивачем таких пільг, відповідно до Бюджетного кодексу України має здійснюватись за рахунок державних субвенцій та місцевих бюджетів. Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, який здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. В період з січня по травень 2017 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Складені позивачем розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією. За період з січня по травень 2017 року сума видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, щодо якої позивач звертався з вимогами про відшкодування, склала 59552,13 грн. Листи позивача залишені без задоволення та відповіді, фінансування заборгованості відповідачем не здійснено з причин відсутності коштів, коригування не надано. Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування. Таким чином, понесені позивачем витрати внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за вказаний період компенсовані не були, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 59552,13 грн. На думку позивача, відповідач незаконно ухиляється від відшкодування пільг з оплати послуг звязку, що є підставою для стягнення компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, в судовому порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 63 Закону України Про телекомунікації, ст.ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002, ст.ст. 11, 16, 96, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи буз участі представника відповідача та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечив та зазначив, що він як розпорядник коштів, може брати на себе зобовязання та проводити видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які виділяються на підставах і в порядку, передбачених законодавством. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач є органом, який повинен приймати рішення про здійснення виплат для компенсації відповідних пільг, а також відсутні докази того, що саме він має повноваження та компетенцію приймати таке рішення або приймати рішення щодо встановлення видатків з відповідного бюджету. Позивачем також не зазначено підставу виникнення зобовязання у відповідача здійснити оплату відшкодування за надані ним телекомунікаційні послуги. Відповідач також звертає увагу на те, що в наданих позивачем помісячних розрахунках видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг, дані списків пільговиків зазначені некоректно, а саме в переліку є громадяни, які зняті з обліку, повторно включені або є померлі пільговики, інші недоліки. Відповідач щомісяця до 25 числа приймав від позивача на електронних носіях рахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою « 2-пільга» та проводив звірку інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходила від позивача. Відповідно до відкоригованого розрахунку, наданого відповідачем, за формою « 2-пільга» з врахуванням розбіжностей за 2017 рік сума видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за період з січня 2017 року по травень 2017 року склала 57749,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено до 21.11.2017.

02.11.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких позивачем було проведено уточнений розрахунок та коригування сум, що підлягають відшкодуванню. За скоригованим розрахунком позивача заборгованість відповідача за період січень-травень 2017 року склала 57749,82 грн.

17.11.2017 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

21.11.2017 за клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2017 підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих коригувань.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Укртелеком є публічним акціонерним товариством, має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, свого статуту та внутрішніх актів (п.п. 1.3, 1.8 Статуту ПАТ Укртелеком).

Запорізька філія ПАТ Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва

Так, ПАТ Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком здійснюючи свою діяльність у сфері телекомунікацій, надає телекомунікаційні послуги споживачам фізичним особам, в тому числі тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ Про охорону дитинства, Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в Мелітопольському районі є Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (відповідач по справі). Отже, саме на відповідача згідно положень законодавства покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Судом встановлено, що в період з січня 2017 року по травень 2017 року ПАТ Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком надавало телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у Мелітопольському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 N 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга, та Інструкції про порядок її заповнення, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439, та направлялись відповідачу в електронному та паперовому вигляді щомісячно супровідними листами від 06.02.2017 № 32/2-3-137, від 06.03.2017 № 32/2-3-169, від 06.04.2017 № 32/2-3-239, від 08.05.2017 № 32/2-3-259, від 06.06.2017 № 32/2-3-315. В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питаннями необхідності відшкодування пільг з оплати послуг звязку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та з вимогою у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу акт звіряння за формою №3-пільга. Як вказує позивач у позовній заяві, його листи залишені без задоволення, відповідей не надано, фінансування заборгованості відповідачем не здійснено з причин відсутності коштів, коригування не надано.

Так, відповідно до розрахунків позивача, за період з січня 2017 року по травень 2017 року сума видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, склала 59552,13 грн.

На адресу Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області 06.09.2017 позивачем було направлено лист з вимогою погашення заборгованості у розмірі 59552,13 грн та 26.09.2017 направлено акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2017 році, відповідно до якого станом на 31.05.2017 за відповідачем існує заборгованість у розмірі 59552,13 грн.

Зауважень та розбіжностей, коригувань до розрахунків актів форми 2-пільга за період з січня 2017 року по травень 2017 року позивачу відповідачем не надано, акти звіряння розрахунків за формою 3-пільга відповідачем не складались, акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2017 році також не підписувався, до фінансування розпорядників коштів вищого рівня заборгованість не доводилась.

Грошові кошти у розмірі 59552,13 грн відповідачем оплачені не були, у звязку з чим ПАТ Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком звернулося до суду з позовом.

Предметом спору є компенсація витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за період з січня 2017 року по травень 2017 року в розмірі 59552,13 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3, 4 ст. 11 ЦК України обумовлено виникнення цивільних прав та обовязків безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обовязок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат повязаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; Про жертви нацистських переслідувань; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та ін.

Норми вказаних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовному обов'язку держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

В даному випадку зобов'язання позивача по справі щодо надання послуг звязку пільговим категоріям громадян виникли безпосередньо із законів України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підставою заявленого позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем зобовязання, що також виникло у останнього на підставі саме Закону.

Доводи відповідача щодо відсутності прийнятого відповідачем рішення про здійснення виплат для компенсації пільг, відсутність у відповідача повноважень приймати таке рішення та зобовязань здійснювати компенсаційні виплати визнані судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність факту відшкодування від прийняття уповноваженим органом рішення про фінансування та фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У звязку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово комунальних послуг та послуг звязку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи надав скоригований розрахунок видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за період січень-травень 2017 року, відповідно до якого такі витрати склали 57749,82 грн.

02.11.2017 також від позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких позивачем було проведено уточнений розрахунок та коригування сум, що підлягають відшкодуванню. За скоригованим розрахунком позивача заборгованість відповідача за період січень-травень 2017 року склала 57749,82 грн.

Втім, вказані грошові кошти у розмірі 57749,82 грн з понесених позивачем витрат відшкодовані відповідачем не були, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 57749,82 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 57749,82 грн відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області у розмірі 57749,82 грн відповідно до погодженого розрахунку про відшкодування сум за надані послуги звязку абонентам пільгової категорії Мелітопольського району за період січень-травень 2017 року. В задоволенні 1802,31 грн суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1551,58 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 10, код ЄДРПОУ 03193057) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком суму 57749 (пятдесят сім тисяч сімсот сорок девять) грн 82 коп. основного боргу та 1551 (одна тисяча пятсот пятдесят один) грн 58 коп. судового збору, перерахувавши грошові кошти за реквізитами: ПАТ Укртелеком, код ЄДРПОУ 21560766, рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ, м. Київ, МФО 334851.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27.11.2017.

Суддя О.В. Ярешко