Рішення № 70520880, 17.11.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8123/16-ц

Номер провадження 2/404/1144/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Муравйової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Кіровоградського міськрайонного центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, яким після його уточнень, просив стягнути із відповідача на його користь незаконно отримані кошти в сумі 34 670,28 грн. та понесені судові витрати( а.с. 2-9,30).

Вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 28.01.2014 року звернулась до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного та призначення їй виплати допомоги по безробіттю. У своїй заяві вказала, зокрема, що не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб”єктом підприємницької діяльності та ознайомлена з правами та обов'язками безробітного, що визначені Законами України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. ОСОБА_1 було надано 28.01.2014 року статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 04.02.2014 року по 29.01.2015 року, згідно з наказом від 04.02.2014 року №140204. У лютому 2016 року за результатами обміну інформацією в електронному вигляді між ОДПІ ГУ ДФС, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що здійснюється згідно з Наказом Міндоходів і зборів України від 19.09.2013 року №494, Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості була отримана інформація про осіб, які були зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та за даними відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі загальнообов'язкового державного страхування мали не припинену підприємницьку діяльність. Керуючись Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за №232/16248, центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачу, про що складено відповідний акт від 22.02.2016 року за №9. Встановлено, що відповідачка, маючи статус фізичної-особи підприємця з 26.05.1998 року по 08.07.2014 року, одночасно отримувала допомогу по безробіттю у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості з 04.02.2014 року по 30.10.2014 року. При цьому, відповідач не повідомила центр зайнятості при отриманні статусу безробітного та після призначення допомоги по безробіттю про те, що 26.05.1998 року зареєструвала підприємницьку діяльність, за основним КВЕДом — “52.43.1, Роздрібна торгівля взуттям”та одержувала допомогу по безробіттю одночасно маючи статус фізичної особи-підприємця, отже особи, що забезпечує себе роботою самостійно. У порядку, визначеному чинним законодавством, надіслано 29.02.2016 року відповідачу претензію за № 06-34/696/08 у вигляді паперового документа засобами поштового зв'язку та копію наказу від 26.02.2016 №180-Д «Про повернення коштів» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які нею отримано особисто 15.03.2016 року. Однак, відповідачка наказ від 26.02.2016 року №180-Д «Про повернення коштів» не оскаржила, як того передбачає законодавство, борг перед Центром зайнятості з підстав та у розмірах, визначених у претензії не повернула.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Крім того, додатково зазначила, що надані стороною відповідача копії документів є свідченням вчинення дій для включення відомостей у ЄДР, як діючу фізичну особу-підприємця (10.02.2005) та для внесення запису про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності з наступною публікацією відповідного повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (16.08.2005). Жодного доказу не надано того, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідачем проведена до звернення її у Центр зайнятості для отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю (28.01.2014). Неотримання доходів від зайняття підприємницькою діяльністю фізичною особою-підприємцем не впливає на статус такої особи- вона є самозайнятою особою, незалежно від того отримує дохід від такої діяльності чи ні. В свою чергу, надана копія трудової книжки відповідача не може доводити чи спростовувати періоди її підприємницької діяльності. В зв'язку з тим, що за ч. 12 ст. 47 Закону України №755-IV датою припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, а записи про періоди зайняття особою підприємницькою діяльністю не вносяться до трудової книжки згідно з абз. 2 пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, тому записи про зарахування на державну службу відповідача у період не припиненої підприємницької діяльності свідчить скоріше про порушення особою Закону України “Про державну службу”. Крім того, саме безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття). Частиною 1 статті 10 Закону України №755-ІV визначено, якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, внесена до Єдиного державного реєстру дата припинення підприємницької діяльності відповідача 08 липня 2017 року є достовірною і може бути використана у даному судовому спорі.

Відповідачка, її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Вказали, що у 2005 році нею були здійснені всі дії, передбачені чинним на той час законодавством щодо припинення підприємницької діяльності. Пройшла необхідні перевірки та знялась з обліку в Управлінні пенсійного фонду, ОДПІ, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості, а також подала ці довідки державному реєстратору виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. Крім того, з 02.04.2004 року вступила на державну службу та проходила відповідні перевірки для зайняття посади державного службовця. Вважають, що відповідачкою було фактично припинено підприємницьку діяльність.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ( ч. 3 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

У п.5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено право кожного на вільне обрання зайнятості, яка є реалізацією права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 4 зазначеного Закону до зайнятого населення, належать громадяни, які: - працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством; - особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств); - проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу; - на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості; - особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу ( Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 37) встановлено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію особи як безробітної, зокрема, з дня: - забезпечення роботою самостійно.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні особи, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним з видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно з частиною першою статті 7 Закону №1533-111 є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер № НОМЕР_1 звернулась 28.01.2014 року до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. Вказала, що не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб”єктом підприємницької діяльності та ознайомлена з правами та обов'язками безробітного, що визначені Законами України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с.10, 11, 12).

Відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, на підставі заяви, представлених документів та відомостей, надано ОСОБА_1 з 28.01.2014 року статус безробітного згідно з наказом від 04.02.2014 року №НТ140204 та цим же наказом призначено допомогу по безробіттю з 04.02.2014 року по 29.01.2015 року. Розпочато виплату допомоги по безробіттю з 04.02.2014 року (а.с.12- зворотня сторона).

За правилами частини 3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

У лютому 2016 року за результатами обміну інформацією в електронному вигляді між ОДПІ ГУ ДФС, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що здійснюється згідно з Наказом Міндоходів і зборів України від 19.09.2013 №494, Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості отримано інформацію про осіб, які були зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та за даними відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі загальнообов'язкового державного страхування мали не припинену підприємницьку діяльність.

Як вбачається із відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 26 травня 1998 року за номером запису: 2 444 017 0000 001125. 08 липня 2014 року внесено запис 24440060002001125 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (а.с.15).

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців, відповідно до п.4 ч. 1.ст.1 Закону України № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.

Згідно з ч.8 ст. 4 Закону № 755-ІV позбавляється фізична особа-підприємець статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Керуючись Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за №232/16248, центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачу, про що складено відповідний акт від 22.02.2016 року №9. Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Кіровоградському МРЦЗ як безробітна з 28.01.2014 року по 22.12.2014 року. Отримувала допомогу по безробіттю з 04.02.2014 року по 31.10.2014 року. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, встановлено дату взяття на облік та зняття з обліку ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця з 26.05.1998 року по 08.07.2014 року. ОСОБА_1 на момент реєстрації в Кіровоградському МРЦЗ та отримання статусу безробітного, відносилась до категорії зайнятого населення і не мала права на реєстрацію, як безробітна (а.с. 14).

З правами, обов'язками та відповідальністю зареєстрованого безробітного відповідачка була ознайомлена особисто, про що зазначила у своїй заяві про надання їй статусу безробітного, а також власноруч у додатках до персональної картки №110614012800017 (а.с. 10, 11,12).

Враховуюче вищевикладене, відповідач на день звернення до Центру зайнятості, відносилась до категорії зайнятого населення, зобов'язана була повідомити про свою державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 26.05.1998 року та відповідно не мала права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення, а Центр зайнятості не повинен був надавати їй статусу безробітного, та призначати виплату допомоги по безробіттю.

Згідно Довідки №09-57 від 23.02.2016 року ОСОБА_1 за період перебування на обліку у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості з 04.02.2014 року по 31.10.2014 року отримала допомогу по безробіттю у розмірі 34 670 грн. 28 коп. (а.с. 16).

26 лютого 2016 року директором Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_2 видано наказ № 180-Д, згідно якого наказує: 1. стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю у розмірі 34 670 грн. 28 коп.; 2. юридичному відділу (ОСОБА_3О.) вжити заходів, передбачених чинним законодавством України, з повернення ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів; 3. відділу бухгалтерського обліку (ОСОБА_4М.) забезпечити своєчасне відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та суми повернутих коштів (а.с.17).

Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості надіслано 29 лютого 2016 року відповідачу претензію за № 06-34/696/08 у вигляді паперового документа засобами поштового зв'язку та копію наказу від 26.02.2016 року №180-Д «Про повернення коштів» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який нею отримано особисто 15 березня 2016 року (а.с. 18). Однак, відповідач наказ від 26.02.2016 року №180-Д «Про повернення коштів» не оскаржила, як того передбачає законодавство, борг перед Центром зайнятості з підстав та у розмірах, визначених у претензії не повернула.

Таким чином, ОСОБА_1, маючи статус фізичної особи – підприємця та подаючи 28.01.2014 року заяву до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про надання їй статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю не переконалась в тому, що її діяльність як фізичної особи – підприємця припинена і надала інформацію відносно її правового статусу, яка не відповідає дійсності, тобто умисно не виконала свої обов’язки в частині надання достовірної інформації.

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання представника відповідача на те, що до даних правовідносин не може бути застосовано статті 1212, 1215 ЦК України суд вважає безпідставними.

Суд також не погоджується із запереченнями сторони відповідача про відсутність її вини у невчасній реєстрації припинення підприємницької діяльності на підставі поданих нею документів: довідки про зняття з обліку Управління пенсійного фонду від 17.01.2005 року за №371, ОДПІ від 19.01.2005 року, відділення у м. Кіровограді Кіровоградської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.05.2005 року за №344, Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 04.05.2005 року за №269/06; опису від 10.02.2005 року документів, що надаються фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР; опису від 11.02.2005 року документів, що подаються фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для внесення до ЄДР запису про рішення щодо припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності; відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с. 46-52), оскільки ст.ст. 47, 49 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" ( у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, яким передбачено обов'язок фізичної особи-підприємця подати державному реєстраторові ряд документів, зокрема, нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Як вбачається із відповіді Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 червня 2017 року за №888, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11 лютого 2005 року ОСОБА_1 подано заяву про припинення її підприємницької діяльності за власним бажанням. Відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" (в редакції від 15.05.2003 року, чинного станом на 11 лютого 2017 року), для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку. За відсутності вищевказаних документів підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 08 липня 2014 року, у зв'язку зі змінами відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом” від 07.07.2014 року (а.с. 80-81).

Крім того, суд вважає, що копія трудової книжки відповідача не може доводити чи спростовувати періоди її підприємницької діяльності, оскільки датою припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем- 08 липня 2014 року, а записи про періоди зайняття особою підприємницькою діяльністю не вносяться до трудової книжки ( абз. 2 пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58).

Тому, особа, зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №21-408а14.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 378 грн. - судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Кіровоградського міськрайонного центра зайнятості незаконно отримані кошти в сумі 34 670,28 грн., а також 1 378,00 грн. -сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда