Рішення № 70520652, 23.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1797/16

Провадження № 22-ц/779/1280/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 29 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивувала тим, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вона відкладала гроші, отримані як прибуток він своєї підприємницької діяльності на купівлю житлового будинку для них з чоловіком. Однак, у зв’язку із погіршенням стану здоров'я позивача вони з відповідачем віддалилися один від одного, їхні відносини погіршилися. Через певний час вона довідалася, що відповідач частково з її заощаджень придбав будинок, розташований за адресою: вул. Довга, 26, с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.

Просила визнати дане майно спільною сумісною власністю подружжя згідно вимог сімейного законодавства, виділити їй в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/2 частину спірного будинку.

08.11.2016 року позивач уточнила позовні вимоги. Просила також визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль червоного кольору марки Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, та виділити їй в особисту приватну власність 1/2 частини автомобіля.

15.11.2016 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Зазначає, що поділу як спільне сумісне майно подружжя підлягають дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 2623683601:01:004:0329 площею 0,4622 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області; земельна ділянка кадастровий номер 2623683601:01:008:0085 площею 0,1569 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області. Інше майно, нажите з ОСОБА_2 за час їхнього шлюбу, він подарував їхнім повнолітнім дітям. З червня 2013 року вони з позивачем припинили шлюбні відносини, проживають окремо, спільного бюджету не мають, на даний час у нього є інша сім'я. У 2016 році він за власні кошти та кошти своєї цивільної дружини ОСОБА_4 придбав житловий будинок, який є предметом поділу. У зв'язку з наведеним, просив визнати за ним право власності на 1/2 частки вказаних земельних ділянок; визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по вул. Довга, 26, с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.

Ухвалою Косівського районного суду від 16 листопада 2016 року первісний та зустрічний позови об’єднано в одне провадження.

11.01.2017 року позивач за первісним позовом уточнила свої позовні вимоги щодо стягнення на її користь з ОСОБА_3 100000,00 грн., що становить приблизно 1/2 вартості автомобіля НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2.

08.06.2017 року відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним уточнив свої позовні вимоги, просив також визнати за ним право особистої приватної власності на автомашину марки MERCEDES-BENZ 814 D, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT 8121 BO - 06.04.2016 зареєстровану в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область).

Рішенням Косівського районного суду від 29 червня 2017 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по вулиці Довга №26 у селі Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомашину марки MERCEDES-BENZ 814 D, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT 8121 BO - 06.04.2016 зареєстрована в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область).

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Косівського районного суду від 03.04.2017 року у вигляді накладення арешту на будинок загальною площею 140,9 кв.м. та господарські будівлі, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Старі Кути, вул. Довга, будинок №26 та автомобіль червоного кольору марки Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

ОСОБА_2 на дане рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що з весни 2015 року вони з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини. Зазначає, що вона хворіла, їхні відносини з чоловіком погіршилися, однак, він продовжував проживати з нею однією сім'єю. Наприкінці 2015 року вона довідалася про існування позашлюбних відносин чоловіка, але попри все намагалася зберегти сім'ю.

Зазначає, що не була присутня у нотаріуса під час оформлення документів на спірний будинок, однак, ОСОБА_3 було роз'яснено наслідки вчинення договору купівлі-продажу, що така нерухомість є об’єктом спільного майна подружжя. Останній погодився з цим, про що свідчить його підпис у договорі. Однак, суд на зазначене уваги не звернув.

Крім того, зазначає, що відповідач в судовому засіданні визнав факт придбання автомобіля марки MERCEDES-BENZ 814 D, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT 8121 BO за спільні кошти подружжя, але суд не зазначив про це у рішенні.

Вважає, що судом не надано належної оцінки матеріального стану ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо можливого здійснення купівлі автомобіля та житлового будинку.

Як підтвердження свого стабільного майнового стану нею долучалися до матеріалів справи декларації про доходи за останні три роки до моменту вчинення правочину. Її дохід за вказаний період становив більше 1000000 грн., в той час як у відповідача всього 38000 грн.

Також нею зазначалося, що ще під час спільного проживання з ОСОБА_3 останній виніс з їхнього будинку значну суму спільного зароблених коштів.

У рішенні суду вказано, що кошти на купівлю будинку ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5, однак, будь-яких підтверджуючих письмових доказів ним не надано.

У зв’язку з наведеним, апелянт просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов в частині визнання права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по вулиці Довга №26 у селі Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, визнання права особистої приватної власності на автомашину марки MERCEDES-BENZ 814 D, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT 8121 BO скасувати та відмовити у його задоволенні в цій частині.

В судовому засіданні апелянт та представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.

Представник відповідач апеляційну скаргу не визнав, просив суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

В силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведених норм процесуального права апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.11.1982 року до 21.11.2016 року, про що свідчить копія Свідоцтва про укладення шлюбу серії І-НМ №349624 та копія рішення Косівського районного суду від 21.11.2016 року (т. 1, а.с. 8, 126).

Згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.02.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №205, ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_7, продали, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Старі Кути по вул. Довга, будинок №26 Косівського району Івано-Франківської області, житловою площею 54 кв.м., загальною площею 140 кв.м., за 132895 грн. відповідно визначеної експертом ринкової вартості майна у Звіті про оцінку житлового будинку від 2016 року (т. 1, а.с. 148-149, 258).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №69244717 від 28.09.2016 року право власності на житловий будинок №26 з господарською спорудою по вул. Довга в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області належить ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 9).

06.04.2016 року згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6144/2016/803 від ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 придбав транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 814D, реєстраційний номер BO4367АВ, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, тип вантажний, колір червоний, за ціною 12000,00 грн. (т. 1, а.с. 134).

Як вбачається з Довідки Територіального сервісного центру 2643 Регіонального сервісного центру МВС України в Івано-Франківській області від 20.05.2017 року №31/9/2511 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 814D, шасі №WDB6740131N822052, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT8121BO - 06.04.2016 року зареєстрований в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область) за громадянином ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 123-124).

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірні будинок та автомобіль відповідач придбав за час окремого з позивачем проживання, земельні ділянки, право власності на 1/2 частину яких просив визнати за ним ОСОБА_3, набуті ОСОБА_2 під час шлюбу шляхом приватизації, а тому такі не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Однак, повністю погодитися з такими висновками місцевого суду в оскаржуваній частині рішення колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначено в ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з довідок Кобаківської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5/2.02-11 від 04.01.2017 року та №1870 від 11.10.2017 року, до моменту розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважалося зразковим у селі; ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований, проживав і вів спільне господарство з ОСОБА_2 в с. Кобаки по вул. Черемшини, 16 з 19.02.1983 року по 20.04.2016 року (згідно погосподарських книг) (т. 1, а.с. 65).

Встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Косівського районного суду від 21.11.2016 року (т. 1, а.с. 126).

Натомість, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що шлюбні відносини між сторонами були припинені на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 24.02.2016 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу 06.04.2016 року, як і не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 дані об’єкти придбав за особисті чи позичені грошові кошти.

Посилання відповідача, як на підтвердження придбання спірного будинку за свої кошти та кошти ОСОБА_4, на копію довіреності від 11.08.2015 року, згідно якої ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_9 та/або ОСОБА_10 подарувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах та/або розпоряджатися (продати, передати в оренду) належним їй житловим будинком №26, що знаходиться в с. Старі Кути, вул. Довга, Косівського району Івано-Франківської області, суд оцінює критично, оскільки згідно вимог ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, тобто не є правовстановлюючим документом.

Разом з тим, ОСОБА_2 з 24.11.2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно повідомлення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Коломийської об’єднаної Державної податкової інспекції Державної фіскальної служби України №785/9/09/08-1700 від 31.10.2016 року, сума її доходу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року становив 248272 грн. 00 коп., з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року – 882718 грн. 00 коп., з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року – 553110 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 7, 44).

Крім того, відповідач в судовому засіданні місцевого суду (судове засідання від 28.03.2017 року) не заперечував той факт, що автомобіль MERCEDES-BENZ 814D, шасі №WDB6740131N822052, 1994 року випуску, державний номерний знак AT8121BO був придбаний у шлюбі з позивачем, однак, не погодився з його вартістю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спірні житловий будинок та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Разом з тим, в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій встановлено, що право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 814D, шасі №WDB6740131N822052, 1994 року випуску, колір червоний, державний номерний знак AT8121BO зареєстровано за ОСОБА_3, та що він фактично весь час перебуває у його користуванні.

Згідно Висновку експерта №210617 від 21.06.2017 року ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ 814D, спеціалізованого вантажного фургона, реєстраційний №AT8121BO, що належить ОСОБА_3, станом на 21.06.2017 року становить 161368,00 грн. (т. 1, а.с. 151-161).

Відповідно до положень ст. 71 СК України неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні. А тому присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При цьому, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Враховуючи те, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, а також те, що позивач просила присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане майно, колегія суддів вважає за доцільне залишити автомобіль за ОСОБА_3 із присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частки, виходячи з визначеної експертом ринкової вартості автомобіля, що становить 80684 грн. 00 коп.

У зв’язку з наведеним, рішення Косівського районного суду від 29 червня 2017 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення вимог первісного позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок слід залишити без змін.

За змістом положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв судовий збір справляється на загальних підставах. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У разі об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

ОСОБА_3 як позивачем за зустрічним позовом заявлялися вимоги про визнання права власності на 1/2 частину двох земельних ділянок, визнання права особистої приватної власності на житловий будинок вартістю 132895 грн. 00 коп. та на автомобіль вартістю 161368 грн. 00 коп., фактично сплачено 1191 грн. 20 коп., недоплачену суму судового збору у розмірі 2853 грн. 83 коп. слід стягнути з нього на користь держави.

Оскільки ОСОБА_2 просила виділити їй в особисту приватну власність 1/2 частини житлового будинку, а також стягнути на її користь з ОСОБА_3 100000,00 грн., що становить приблизно 1/2 вартості автомобіля, при цьому сплатила судовий збір в розмірі 3543 грн. 00 коп., відповідно до заявленого представником позивача клопотання їй слід повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 1878 грн. 52 коп., а також 320 грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Крім того, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог компенсацію судових витрат, оплачених у вигляді судового збору у розмірі 1471 грн. 32 коп. та 1000 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 29 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Старі Кути по вулиці Довга, будинок №26, Косівського району Івано-Франківської області, житловою площею 54 кв.м., загальною площею 140,9 кв.м., ринкова вартість якого 132895 грн. 00 коп.; та автомобіль марки MERCEDES-BENZ 814-D, спеціалізований вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, 1994 року випуску, реєстраційний номер AT8121BO, зареєстрований 06.04.2016 року в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область), ринкова вартість якого 161368 грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Старі Кути по вулиці Довга, будинок №26, Косівського району Івано-Франківської області, житловою площею 54 кв.м., загальною площею 140,9 кв.м., ринкова вартість якого 132895 грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Старі Кути по вулиці Довга, будинок №26, Косівського району Івано-Франківської області, житловою площею 54 кв.м., загальною площею 140,9 кв.м., ринкова вартість якого 132895 грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 814-D, спеціалізований вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, 1994 року випуску, реєстраційний номер AT8121BO, зареєстрований 06.04.2016 року в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область), ринкова вартість якого 161368 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки MERCEDES-BENZ 814-D, спеціалізований вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, 1994 року випуску, реєстраційний номер AT8121BO, зареєстрований 06.04.2016 року в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область), що становить 80684 грн. 00 коп.

В решті вимог позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин в частині визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Старі Кути по вулиці Довга, будинок №26, Косівського району Івано-Франківської області, визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 814-D, спеціалізований вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) WDB6740131N822052, 1994 року випуску, реєстраційний номер AT8121BO, зареєстрований 06.04.2016 року в ТСЦ 6144 (м. Теребовля, Тернопільська область) відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,4622 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1569 га залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 2853 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1471 грн. 32 коп. сплаченого судового збору та 1000 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Косівському районі Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38026046, що розташоване за адресою: 78600, м. Косів, вул. Незалежності 50-А - повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Кобаки, вул. Черемшини, 16, Косівського району, Івано-Франківської області, - надміру сплачений судовий збір в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 52 коп., який було сплачено на р/р 31210206700266, МФО 836014, за квитанцією №0.0.652552053.1, сплаченого 16.11.2016 року у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Косівському районі Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38026046, що розташоване за адресою: 78600, м. Косів, вул. Незалежності 50-А - повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Кобаки, вул. Черемшини, 16, Косівського району, Івано-Франківської області, - надміру сплачений судовий збір в розмірі 320 грн., який було сплачено на р/р 31210206700266, МФО 836014, за квитанцією № 0.0.735209332.1, сплаченого 28.03.2017 року у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Ясеновенко Л.В.

ОСОБА_11