Ухвала суду № 70520632, 23.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/327/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1324/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Василишин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Максюти І.О., Томин О.О.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неукладеним договору застави транспортного засобу, визнання недійсним кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору застави транспортного засобу неукладеним, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 29 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

05.02.2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернудося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 03.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №327/08-К3, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 54 390 грн. з відсотковою ставкою 13,5% та терміном повернення до 03.03.2011 року.

03.03.2008 року також було укладено договір поручительства між банком та ОСОБА_2, за яким боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позичальник неналежно виконувала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим за кредитним договором №327/08-К3 від 03.03.2008 року утворилась заборгованість у розмірі 454 878,94 грн., з яких 54 390 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 41 492,64 грн. - заборгованість за відсотками; 5 711,30 грн. - заборгованість по щомісячній комісії; 353 285 грн. - заборгованість по пені.

Позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 454 878,94 грн. заборгованості за кредитним договором (том-1, а.с.2-4).

03.05.2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неукладеним договору застави транспортного засобу, визнання недійсним кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (том-5, а.с.116-118).

ОСОБА_1 вказала, що у 2011 році її було визнано недієздатною, а у 2016 році було поновлено в дієздатності і увесь цей час справа розглядалася без неї та її законного представника, опікуна. На даний час при ознайомленні з матеріалами справи виявилося, що документи представлені банком є підробленими, а автомобіль придбаний ними по даному кредиту є несправним і навіть після дорогих ремонтів залишається несправним.

ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір недійсним, оскільки умови договору містять суперечності. Зокрема в договорі зазначено, що кредитні кошти надаються на придбання нового автомобіля Богдан ДФ-20 2008 року випуску, а фактично було видано старий вживаний та несправний автомобіль Богдан ДФ-25 2005 року випуску.

ОСОБА_1 вважає, що діями банку їй було завдано матеріальну шкоду в розмірі 200 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., а сам кредитний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просила суд його визнати недійсним.

Також ОСОБА_1 зазначила, що представлений позивачем договір застави транспортного засобу є підробленим, оскільки вона такий договір не підписувала, тому просила суд визнати договір застави не укладеним.

23.05.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неукладеним договору застави транспортного засобу (том-5, а.с.128).

ОСОБА_2 зіслався на те, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» представили як доказ до матеріалів справи ксерокопію непосвідченого нотаріально договору застави транспортного засобу автомобіля Богдан ДФ-25. Неодноразові вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надати оригінал даного договору застави банк не виконав.

Посилаючись на те, що між ОСОБА_1 ніколи не укладався договір застави транспортного засобу марки Богдан ДФ-25, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №153/08-К3, ОСОБА_2 просив суд визнатий даний договір неукладеним.

Рішенням Косівського районного суду від 29 червня 2017 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору № 327/08-К3 від 03.03.2008 року в розмірі 3 592, 76 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 76 коп., а також оплачений судовий збір у розмірі 243, 60 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Врешті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неукладеним договору застави транспортного засобу, визнання недійсним кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору застави транспортного засобу неукладеним - відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову.

У скарзі апелянт зазначила, що у рішенні суду першої інстанції взагалі не згадується її позовна вимога щодо визнання договору застави транспортного засобу марки Богдан ДФ-25 неукладеним.

При зверненні з позовом до суду позивач за первісним позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» долучив до матеріалів справи як доказ копію кредитного договору, у якому зазначено про укладення між банком і ОСОБА_1 договору застави транспортного засобу марки Богдан ДФ-25.

Також було надано договір застави транспортного засобу марки Богдан ДФ-258 від 20.08.2008 року, який не було засвідчено підписом та печаткою нотаріуса. Замість підпису та печатки нотаріуса підпис і печатку поставили працівники банку. Оригінал договору застави банком не представлено.

ОСОБА_1 вважає договір застави підробленим та просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог за зустрічним позовом і ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задоволити. Рішення в частині вирішення первісного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_1, ОСОБА_2 просить залишити без змін.

ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову.

Апелянт зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неподання ним жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Так, в матеріалах справи містять копію договору застави транспортного засобу, який не засвідчений нотаріально, а містить лише підпис працівників банку та їх печатку.

З наведених підстав ОСОБА_2 просив суд скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог за зустрічним позовом і ухвалити нове рішення, яким його зустрічний позов задоволити. Рішення в частині вирішення первісного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_1, ОСОБА_2 просить залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася.

Представник банку скарги не визнала,просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Матеріалами справи встановлено, що 03.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №327/08-К3, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 54 390 грн. з відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим терміном повернення до 03.03.2011 року (том-1, а.с.5-7).

Згідно п.2.3. кредитні ресурси, отримані позичальником за цим договором, використовуються за цільовим призначенням: для придбання автомобіля Богдан ДФ-20.

03.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 укладено договір поручительства, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по 03.03.2011 року, укладеного кредитором і боржником (ОСОБА_1) в сумі 54 390 грн. та процентах за користування кредитом. Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором №327/08-К3 від 03.03.2008 року. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором, (том-1, а.с.8).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором №327/08-К3 від 03.03.2008 року утворилась заборгованість у розмірі 454 878,94 грн., з яких 54 390 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 41 492,64 грн. - заборгованість за відсотками; 5 711,30 грн. - заборгованість по щомісячній комісії; 353 285 грн. - заборгованість по пені.

12.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу з метою забезпечення виконання зобов'язань, що виникли у заставодавця на підставі кредитного договору №327/08-К3 від 03.03.2008 року.

Згідно п.2.1 договору застави транспортного засобу з метою забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором №327/08-К3 від 03.03.2008 року, він передає у заставу заставодержателю наступне майно: автомобіль марки «Богдан», модель «DF25», реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований 4-тим Міжрайонним від. ДАІ м.Косів УМВС у Івано-Франківській області, 01.02.2008 року. Згідно п.2.2 договору застави, транспортний засіб належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого 4-тим Міжрайонним від. ДАІ м.Косів УМВС у Івано-Франківській області від 01.02.2008 року.

В частині вирішення позову банку апеляційні скарги не подавалися, тому законність і обґрунтованість рішення суду в частині вирішення первісного позову колегією суддів не перевіряється.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав, що вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору №327/08-К3 не підлягає до задоволення, оскільки позивач за зустрічним позовом не навела підстав для визнання договору недійсним та не надала суду жодних доказів з цього приводу. Недоведеними є також зустрічні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору застави також судом було відмовлено з підстав недоведеності.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині вирішення судом першої інстанції зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається із змісту зустрічного позову ОСОБА_1, остання не навела суду достатніх аргументів та не надала доказів для визнання недійсним кредитного договору №327/08-К3 від 03.03.2008 року в розумінні ст.ст.203,215 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, що замість нового автомобіля Богдан ДФ-25 2008 року випуску їй було видано старий вживаний автомобіль Богдан ДФ-25, 2005 року випуску не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки предметом договору є надання позичальнику кредитних коштів. Крім того, дана обставина стосується питання належного чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, яке врегульвано статтею 651 ЦК України.

Матеріалами справи також встановлено, що обоє позивачів за зустрічними позовами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили позовну вимогу про визнання неукладеним договору застави транспортного засобу від 12.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1

Судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги, у зв'язку з недоведеністю.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу також на наступне.

Як вбачається з Аналізу Пленуму Верховного Суду України про практику застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України (2014р.), визнання правочину таким, що не відбувся, (договору неукладеним) як способу захисту цивільного права чи інтересу нерідко обґрунтовується необхідністю визначення правової природи та правових наслідків цього явища, яке тісно пов'язане з питанням дійсності та недійсності правочину. Наголошується при цьому, що суд не може відмовити у вирішенні таких вимог за відсутністю у ст. 16 ЦК відповідного способу судового захисту для таких вимог з огляду на положення ст. 124 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Із цього приводу Верховний Суд України в постанові від 25 червня 2011 року (справа № 3-58гс11) зазначив, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

В спірному випадку позовна вимога, заявлена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосується договору застави, укладеного 12.03.2008 року, який містить всі істотні умови, погоджені сторонами договору.

Більше того, з п.2.5 договору застави вбачається, що чоловік заставодавця (ОСОБА_2) не заперечує проти предачі даного майна в заставу, що підтверджується відповідною заявою, посвідченою Григорець М.В., приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу від 12.03.2008 року №1204 ( том-2, а.с.121-124).

У правовому висновку №6-84цс14 від 03.09.2014 Верховний Суд України зазначив наступне. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені позивачами за зустрічними позовами аргументи і доводи в частині визнання недійсним кредитного договору та визнання неукладеним договору застави транспортного засобу не можна вважати спроможними в розумінні положень ст.ст.10,59,60 ЦПК України, відтак такі задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що зустрічна вимога ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлена позивачем як похідна від вимоги про визнання недійсним кредитного договору та визнання неукладеним договору застави транспортного засобу, в її задоволенні судом обґрунтовано відмовлено.

Доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Томин О.О.