Рішення № 70519983, 22.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1950/15-ц 22-ц/774/1484/К/17

Справа № 214/1950/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1484/К/17 суддя Прасолов В.М.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар: Кислиця І.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про стягнення суми.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 вересня 2013 року він уклав з відповідачем кредитний договір №92220431000, умови якого передбачали надання йому споживчого кредиту в розмірі 20714,91 грн. для придбання металопластикових вікон зі сплатою 0,01% річних за користування кредитними коштами. В свою чергу, за умовами укладеного кредитного договору, він зобов'язався повернути кредит не пізніше 10.09.2015 року та сплачувати щомісячно грошові кошти в розмірі 1092,00 грн. за користування кредитом згідно Графіку платежів.

Посилаючись на те, що в період з 20 вересня 2013 року по 04 лютого 2015 рокувін належним чином виконував зобов'язання за укладеним кредитним договором, сплативши відповідачу 18770 грн. 00 коп., тоді як відповідач до цього часу так і не надав йому, ні кредитної картки, ні товару, передбаченого кредитним договором, уточнивши позовні вимоги, просив суд, відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з відповідача на свою користь: кошти у розмірі сплачених ним відповідачу сум - 20720,00 грн., що становлять 18770 грн. згідно платіжних квитанцій та 1950 грн., сплачених відповідно вимогам п. 3.1 договору № 9222031000.; моральну шкоду в сумі 40500 грн. 00 коп.; неустойку в сумі 75628 грн. 00 коп. а також витрати на оплату почеркознавчої експертизи - у сумі 3523 грн. 00 коп.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволеночастково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ «УкрСиббанк» - 20720 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ «УкрСиббанк» у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ «УкрСиббанк» неустойку - в сумі 2072 грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ «УкрСиббанк» витрати на проведення судової експертизи - в сумі 3523 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь держави з ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 658 грн. 00 коп., а також на користь ОСОБА_2 витрати на проведення судової експертизи в сумі 3523 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що укладений між сторонами кредитний договір є договором про надання послуг з придбання позивачем вікон та надання для цього споживчого кредиту, не врахувавши того, що виконання послуги з отримання позивачем вікон та забезпечення позивачу надання товару покладається на ОСОБА_4, яка є продавцем цього товару на підставі укладених з банком кредитних договорів, тому застосування до врегулювання спірних правовідносин ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим. Крім того, судом не враховано того факту, що ПАТ «УкрСиббанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальникові кредитні кошти на умовах визначених договором, перерахувавши їх, відповідно до п.15 кредитного договору на відповідні рахунку отримувачів, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи меморіальних ордерів № 1126 339 від 11.09.2013 року та випискою за кредитним договором, а також того, що позичальник отримав товар, а з заявою про неотримання товару звернувся тільки 10 квітня 2014 року, тобто більше через як півроку після укладення кредитного договору. Також зазначив, що позивач не може відмовитись від кредитного договору на підставі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки минув встановлений законом 14-денний строк для надання письмового повідомлення про відмову, у зв'язку з цим також, на його думку, не підлягає застосуванню норма абз. 6 ч.6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нарахування неустойки. Не може погодитися представник відповідача й з наявністю підстав для відшкодування на користь позивача матеріальної та моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 серпня 2013 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір доручення, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» доручило ФОП ОСОБА_4 (повірений/торговець) здійснювати юридичні дії від імені та за рахунок банку, а саме здійснювати: пошук та залучення клієнтів (інформування клієнтів, що збір та оформлення документів щодо кредитування на придбання товару здійснюється ОСОБА_4 за дорученням та на умовах банку); інформування про порядок та умови кредитування банком; укладення договорів та оформлення інших документів з клієнтами згідно наданих банком типових форм договорів (укладення договорів здійснюється виключно після отримання позитивного рішення банку щодо надання клієнту кредиту); передачу в банк повного пакету документів(договорів), які є обов'язковими для кредитування (а.с. 149-161 т.1).

10 вересня 2013 року на підставі анкети-заявки на надання споживчого кредиту між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір № 92220431000 про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна в сумі 20714,91 грн. строком на 24 місяці для придбання товару - вікон та комплектуючих, вартістю 19400 грн. з покладенням на позичальника зобов'язання з повернення кредиту шляхом сплати щомісячного ануїтентного платежу в розмірі 1092,00 грн. (а.с. 6-9 т.1).

11 вересня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» перерахувало на користь ОСОБА_4 17450,00 грн. та на користь АТ «СК «АХА Страхування» 3072,96 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №№ 1126, 339 від 11.09.2013 року (а.с. 51 т.1).

10.04.2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ПАТ «УкрСиббанк» з повідомленням про не надання ОСОБА_4 придбаного в кредит товару (а.с. 14 т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та виходив з того, що позивач послугу з отримання вікон не отримав, а тому він має право на відмову від договору, отримання неустойки, матеріальну та моральну шкоду.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.

Відносини між сторонами виникли з договору кредиту, а тому до їх врегулювання застосовуються положення Глави 48 «Виконання зобов'язань» Глави 71

«Позика. Кредит. Банківський вклад», Закон України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Частиною 2 ст. 1056 ЦК України передбачено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, частиною ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживачу було надано право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Також цією нормою передбачено, що у разі відмови від договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами та підписаного ними кредитного договору, його предметом є надання банком позичальнику кредитних коштів в розмірі 20714,91 грн. для придбання металоластикових вікон вартістю 19400,00 грн.

Згідно п. 1.1. сторони узгодили, що надання кредиту здійснюється у термін не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

При цьому відповідно до п.15 кредитного договору від 10 вересня 2013 року Позичальник просить Банк надати йому кредит для особистих потреб, на умовах цього Договору та Правил споживчого кредитування, а саме: сумі 176450,00 грн. на придбання товару, що зазначений в п.12 цього Договору шляхом оплати Банком з позичкового рахунку Позичальника платіжних документів ФОП ОСОБА_4; в сумі 3072,96 грн. на оплату страхового платежу відповідно до Договору добровільного страхування майна та відповідальності, укладеного 10.03.2013 року АТ «СК «АХА Страхування» шляхом перерахування з позичкового рахунку Позичальника на рахунок отримувача; на оплату разової комісії за надання кредиту в сумі 191,95 грн. у разі її застосування, шляхом зарахування на рахунок Банку суми разової комісії з позичкового рахунку Позичальника.

На виконання умов вказаного кредитного договору, 11 вересня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 17450,00 грн. та на розрахунковий рахунок АТ «СК «АХА Страхування» грошові кошти в розмірі 3072,96 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1126, № 339 від 11.09.2013 року та випискою за кредитним договором (а.с. 51, 52-54 т.1).

Отже, із вставлених обставин вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до умов укладеного кредитного договору, виконав в строк свої зобов'язання за ним шляхом надання кредиту позивачу ОСОБА_2, перерахувавши його у відповідних сумах на прохання позивача на відповідні рахунку отримувачів - ФОП ОСОБА_4 та АТ «СК «АХА Страхування».

Разом із тим, позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладання договору й протягом майже двох років виконував умови кредитного договору в частині погашення заборгованості за кредитом відповідно до Графіку, що не заперечувалося самим позивачем.

При цьому, 10.04.2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ПАТ «УкрСиббанк» з повідомленням про не надання йому ОСОБА_4 придбаного в кредит товару (а.с. 14 т.1).

Встановивши, що позивач не отримав придбаного в кредит товару - металопластикових вікон, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання зобов'язання відповідачем та наявність умов для застосування ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відмовою від договору.

Проте, колегія суддів вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов без належного з'ясування характеру спірних правовідносин, застосувавши до їх врегулювання норми матеріального права, які не підлягають застосуванню.

Так, вирішуючи спір, суд не врахував, що умови укладеного між сторонами кредитного договору не передбачають обов'язку банку надати позичальнику товар, придбаний в кредит або надати йому кредит особисто, в той час як такий обов'язок з надання товару виникає у виконавця таких послуг - ФОП ОСОБА_4, до якого позивач позовні вимоги не заявляв.

Крім того, судом не враховано того, що умови кредитного договору виконані кредитодавцем в повному обсязі, належним чином, а позичальником - частково й позивач не звертався до відповідача протягом чотирнадцяти календарних днів з дня укладення договору з відкликанням своєї згоди на його укладення.

У з в'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача й вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до врегулювання спірних правовідносин положення ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшовши помилкового висновку про наявність підстав сплачених позивачем коштів на виконання умов кредитного договору, неустойки та моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення суми - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: