Рішення № 70519465, 22.11.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2677/16-ц

Провадження № 2/192/41/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2017 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за розпискою від 16 лютого 2013 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 лютого 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики шляхом написання письмової розписки про отримання грошових коштів, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 гривень 00 копійок для лікування, які відповідач зобов'язався повернути в повному обсязі через 6 місяців, тобто 16 серпня 2013 року.

Позивач зазначає, що в обумовлену договором позики дату ОСОБА_2 суму позики не повернув та порушив виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим він має право вимоги від відповідача про повернення 50 000 гривень 00 копійок, а також 3% річних, інфляційних втрат, процентів за користування позикою, а всього 113 568 гривень 30 копійок.

Оскільки ОСОБА_2 своїх обов'язків по договору не виконав, ухиляється від обов'язків щодо повернення грошових коштів, тому у позивача виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через свого представника, в судове засідання 22 листопада 2017 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача - адвокат Мулько А. В., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 02 квітня 2015 року (а.с.8) в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що 16 лютого 2013 року між сторонами було укладено договір позики шляхом написання відповідачем власноручно розписки про отримання 50 000 гривень 00 копійок для проведення лікування та хірургічного втручання, які він зобов'язання повернути через 6 місяців, тобто в строк до 16 серпня 2013 року. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання з повернення позики у зв'язку з чим на підставі ст. ст.625,1048,1049 ЦК України, а також на підставі Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» позивачем було нараховано проценти за користування грошовими коштами, 3% річних та інфляційні втрати.

В судове засідання 22 листопада 2017 року представник позивача не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через свого представника, в судове засідання 22 листопада 2017 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - адвокат Бивалін О. В., який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 02 грудня 2016 року (а.с.38-39), в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відповідач працював на підприємстві у позивача трактористом, а згодом захворів на туберкульоз легенів, у зв'язку з чим йому потрібні кошти для лікування та оперативного хірургічного втручання. Представник відповідача посилався на те, що позивач безпосередньо в лікарні заплатив за проведення операції хірургу 5 000 гривень, проте 50 000 гривень відповідач від позивача ніколи не отримував, такої розписки не писав, у зв'язку з чим заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.

В судове засідання 22 листопада 2017 року представник відповідача не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а від виклику свідків - відмовився (а.с.125), у зв'язку з чим суд ухвалив прийняти відмову від виклику свідків та здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Вимогами частини 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п. 5 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень, а отже договір позики на суму, що перевищує не менш як у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 170 гривень, повинен укладатися в письмовій формі.

Судом встановлено, що згідно письмової розписки від 16 лютого 2013 року (а.с.13, 56) відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 гривень для лікування, які зобов'язався повернути через 6 місяців, тобто в строк до 16 серпня 2013 року.

На час подання позову до суду та на час розгляду справи судом, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення боргу, доказів такого виконання суду не надав.

Ухвалою суду від 16 травня 2017 року (а.с.96) у справі було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи виконано рукописний текст та підпис в розписці від 16 лютого 2013 року про отримання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 50 000 тисяч гривень ОСОБА_2 або іншою особою? У зв'язку з не оплатою призначеної судової експертизи цивільна справа була повернута до суду (а.с.101), а обов'язок по оплаті був покладений на відповідача.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У зв'язку з ненаданням відповідачем суду доказів виконання ним обов'язків щодо повернення суми позики в строк до 16 серпня 2013 року, не доведення ним своїх посилань щодо не написання власноручно розписки від 16 лютого 2013 року, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення отриманої позики в розмірі 50 000 гривень 00 копійок підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки в тексті розписки не зазначено розмір процентів від суми позики, то позикодавець має право на отримання від позичальника процентів в розмірі облікової ставки Національного банку України.

За розрахунками позивача (а.с.5-7) розмір процентів за період з 17 серпня 2013 року по 15 серпня 2016 року становить 23 113 гривень 80 копійок, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання, у цьому разі відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України - тобто сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача (а.с.5-7) було нараховано три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 5 504 гривні 50 копійок, інфляційні втрати в розмірі 34 950 гривень 00 копійок, які також підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення отриманих у борг грошових коштів, існують правові підстави для задоволення позову у повному обсязі зі стягнення суми боргу, процентів та штрафних санкцій на користь позивача.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.206,218,525,599,610,625,626,628,1046,1047,1048,1050 ЦК України, керуючись ст. ст.ст.10,11,57,60, 64, 88,ч.2 ст.197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 16 лютого 2013 року в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 5 504 (п'ять тисяч п'ятсот чотири) гривні 50 копійок, інфляційні втрати в розмірі 34 950 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, проценти за користування позикою в розмірі 23 113 (двадцять три тисячі сто тринадцять) гривень 80 копійок, а всього 113 568 (сто тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) гривень 70 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина