Постанова № 70517781, 22.11.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 906/772/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Житомирської області від 28.09.2017р. у справі № 906/772/17 (суддя Машевська О.П.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (Житомирська область, смт. Лугини)

про стягнення 82189,11 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 30.05.2017р. №1792;

відповідача - не з'явився;

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося з позовом до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 82189, 11 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії осіб у 2016 році.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.09.2017р. у справі №906/772/17 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" 82189,11 грн. заборгованості за надані у 2016 році телекомунікаційні послуги споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати та 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що за результатами електронної звірки розрахунків в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги громадянам становить 69494,75 грн., що відрізняється від розрахунку боргу, заявленого позивачем. Скаржник вказує, що ним, як головним розпорядником коштів, виконувалися зобов`язання, які виникли на підставі норм Бюджетного кодексу України. Скаржник також посилається на відсутність у бюджеті Лугинського району видатків на фінансування послуг, які надавались на пільгових умовах громадянам у 2016р. Просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №33413/17 від 21.11.2017р.) в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 р. у справі №906/772/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2017р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце судового розгляду, а також заяву відповідача про розгляд справи без участі представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, з січня по грудень 2016р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", Закону України "Про жертви нациських переслідувань", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 82 189, 11 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (а.с. 23-46).

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків форми №2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 11-13, 15-16, 19-20, 22).

Відповідач відшкодування пільг з наданих телекомунікаційних послуг у 2016 році не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував, заперечень не надавав.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 06.06.2016р. №04/02/314, в якому просив останнього забезпечити неухильне дотримання вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002р. №256 та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою КМУ від 29.01.2003р. за №117 щодо прийняття від Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" щомісячних звітів за формою "2 пільга" (а.с. 52-53).

Позивач надіслав на адресу відповідача лист №04-01-01/112 від 16.06.2016р., в якому пропонував останньому провести звірку кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг зв'язку, за категоріями в період з січня-травня 2016 року (помісячно). Одночасно позивач надіслав на електронну адресу відповідача копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період січня-травня 2016 року (а.с. 49-50).

Листом №04/02/350 від 18.07.2016р. позивач надіслав на електронну адресу відповідача копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за червень 2016 року і просив звірити інформацію, зазначену в них, щодо кількості пільговиків за категоріями з інформацією, яка міститься в Реєстрі та повідомити про наявність/відсутність розбіжностей (а.с. 54-55).

Позивач надіслав начальнику ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської РДА лист від 08.08.2016р. №04/02/387, згідно якого просив надати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам у липні 2016 року послуги згідно з формою "3-пільга" до 20.08.16р. (а.с. 47-48).

Позивач надсилав відповідачу листи з розрахунками витрат, зокрема за грудень 2016р., про що свідчить копія опису вкладення в цінний лист та поштові чеки (а.с. 57-59).

Відповідач листом за №839 від 29.05.2017р. повідомив позивача про те, що із-за відсутності фінансування не має можливості укласти договір та здійснювати розрахунки за надані пільги з послуг зв'язку (а.с. 80).

Відповідач в листі №1352 від 11.09.2017р., адресованому позивачу зазначив, що для виконання свого обов'язку, як головного розпорядника коштів та у зв'язку з відсутністю коштів на вищезазначену потребу в якості субвенції з державного бюджету України, звернувся до Лугинської районної ради та Лугинської селищної ради про виділення коштів у сумі 82 189, 11 грн. з місцевого бюджету для погашення боргу перед позивачем (а.с. 86).

Предметом даного судового розгляду є вимоги надавача послуг до головного розпорядника бюджетних коштів про стягнення заборгованості в розмірі 82 189,11 грн. у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 БК України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 Постанови головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, а відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до п. 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 7 Порядку визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

У п. 8 Порядку встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно ч. 6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач не виконав обов'язку, встановленого законом, з відшкодування телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах громадянам у 2016 році, що підтверджено відповідними доказами, а тому в нього існує заборгованість в сумі 82 189,11 грн., яка відповідачем не спростована у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання, як один із видів державних соціальних гарантій, визначаються законами України і є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, тому позивач зобов’язаний був надавати пільги з послуг зв'язку визначеним категоріям громадян, а держава в особі її уповноважених органів повинна відшкодувати вартість наданих пільг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 82 189,11 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону і не залежать від їх бажання.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України N117 від 29.01.2003р. запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Так, п. 3 Положення відповідача визначено уповноваженим органом, який, в тому числі, здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Згідно п. 10 Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

У відповідності до п. 11 Положення уповноважений орган (відповідач) щомісяця звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок звіряти інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходила від позивача щодо наданих пільгових послуг і в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. ст. 33,34 ГПК України звернення відповідача до позивача з приводу наявності розбіжностей при звірянні розрахунків вартості послуг щодо загальної кількості пільговиків або розміру наданих пільг. При цьому, відповідач не заперечує факту отримання ним розрахунків вартості послуг, наданих пільговикам у 2016 році. Так, судом приймається до уваги, що відповідач в листі №1352 від 11.09.2017р., адресованому позивачу вказав, що після виділення коштів сума заборгованості в розмірі 82189,11 грн. буде погашена, тобто відповідач тим самим визнав розмір заборгованості, тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводів скаржника, щодо розбіжностей суми заборгованості, визначеної позивачем в даному позові із сумою заборгованості в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги за спірний період.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що подані відповідачем платіжні доручення №1861 від 29.08.2016р. на суму 8 735, 89 грн., №1865 від 30.08.16р. на суму 9 035, 71 грн. та №1862 від 29.08.16р. на суму 9 103, 49 грн. містять посилання на призначення платежу на погашення кредиторської заборгованості, яка виникла у 2015 році, тому обґрунтовано не прийняв їх, як докази погашення заборгованості за телекомунікаційні послуги за період січня-лютого 2016р.

Судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Житомирської області від 28.09.2017р. у справі № 906/772/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.