Постанова № 70517570, 23.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Лисенко В.А.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Котелевський О.І. (посвідчення № 035102 від 13.08.2015)

від Одеської міської ради: Чернова Г.А. (довіреність № 276/исх-гс від 26.12.2016)

від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради: Зубенко В.О. (довіреність № б/н від 10.05.2017)

від Фізичної особи-підприємця Шевчука В.С.: Прощенко К.П. (посвідчення адвоката № 002105 від 18.11.2015, ордер серія ОД 072673 від 10.10.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

- Одеської міської ради

- Заступника прокурора області

на рішення господарського суду Одеської області від " 30" червня 2017 року, повний текст якого складено та підписано " 05" липня 2017 року

по справі № 916/931/17

за позовом Прокурора Одеської області в інтересах державі в особі Одеської міської ради

до відповідачів

- Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

- Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

19.04.2017 року Прокурор Одеської області в інтересах державі в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича про визнання недійсним договору оренди комунального майна шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016 від 12.05.2016 року, зобов'язання повернути на користь Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

16 червня 2017 року заступник прокурора Області звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, в порядку ст.22 ГПК України, відповідно до якої просив:

- визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладений 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем, та

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Змінені позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичної особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем 12.05.2016 року Договір № 03/с-16 є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають положенням ст.1130 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним відповідно до положень ст.ст.203, 215, 216 ЦК України з зобов'язанням повернути комунальне майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.06.2017 (суддя Нікіфорчук М.І.) у позові відмовлено повністю.

Висновок суду мотивований тим, що прокурором не доведено факт невідповідності оспорюванного договору у момент його дії та не надано доказів порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 18 07.2017 Одеська міська рада та 21.07.2017 року Заступник прокурора області вернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2017 року у справі №916/931/17 та прийняти нове, яким позов Прокурора Одеської області в інтересах державі в особі Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Одеська міська рада посилається на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник Одеської міської ради зазначає, що спірний договір є удаваним правочином відповідно до ст.235 ЦК України та вчинено сторонами для приховання договору оренди комунального майна, тому договір укладений з порушенням вимог, встановлених для договорів оренди комунального майна. Крім того у скарзі зазначено, що зважаючи на відсутність між позивачем і ФОП Шевчуком договірних відносин, вимога про повернення територіальній громаді м. Одеси берегозахисної споруди - є самостійною та спрямована на поновлення прав громади м.Одеси.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заступником прокурором області зазначено, що зміст спірного договору суперечить положенням ст.203 ЦК України, інтересам держави та суспільства. Рішення міської ради про передачі приватному підприємцю комунальному майна, яке є предметом спірного договору не приймалось, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України спірний договір має бути визнаний недійсним з зобов'язанням повернути берегозахисну споруду до комунальної власності міста Одеси.

Представником Фізичної особи-підприємця Шевчука В.С. надано відзив на апеляційні скарги, відповідно до яких в судовому засіданні просив апеляційні скарги Одеської міської ради та Заступника прокурора області залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.

30.10.2017 року представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернувся до суду з клопотанням в порядку ст.22 ГПК України про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Від представника Фізичної особи-підприємця Шевчука В.С. надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи копій судових актів по аналогічним справам та додаткових документів.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в процесі апеляційного провадження, 12.05.2016 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем укладено Договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-2016, відповідно до п.1.1 якого, сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані.

Відповідно до п.1.2 Договору, для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Відповідно до п. 1.3 Договору, ФОП Шевчк В.С. бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди.

Пунктом 1.4 Договору передбачено право відповідача 2 надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси.

Також, у п.п. 1.5., 1.6 Договору зазначено, що вказана берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а відповідачу 2 надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Право власності на берегозахисну споруду у повному обсязі залишається у територіальної громади м. Одеси, умови даного договору не передбачають виникнення у відповідача 2 повного або часткового права власності на берегозахисній споруді зазначеній у п. 1.2 даного Договору.

Згідно з п.2.1 Договору для досягнення цілей, вказаних у розділі 1 договору, управління забезпечує: - технічними даними, які визначені відповідними технічними документами (п.2.1.1);- технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисної споруди, підготовки та проведення поточного та капітального ремонту, вимогами до їх експлуатації (п.2.1.2);- розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п.2.1.3);- допомогу в погодженні та затвердженні у встановленому порядку проектної документації з поточного та/або капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п.2.1.4);- надає відповідачу рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методологічну допомогу(п.2.1.5).

Пунктом 2.4.1. Договору передбачено право ФОП Шевчука В.С. користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану, та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси затвердженими Одеською міською радою, в тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений.

Відповідно до п.6.1. даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2. Договір укладений строком на 15 років та є чинним до 10.05.2031р. у разі не припинення його дії у достроковому порядку передбаченому п.2.2.3. даного договору.

Додатком № 1 до Договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03-с/16 від 12.05.2016 визначена схема ділянки узбережжя Чорного моря, між траверсами № 13 і № 14.

Додатком № 2 до Договору встановлено графік виконання робіт відповідно до п.2.3.3 договору, яким зазначено, що поточний ремонт підпірної стінки між траверсами № 13 і № 14 повинен буде виконаний у період з 15.10.2016 - 15.05.2017.

Актом заступника начальника відділу ІЗТ та РУ управління, заступника начальника відділу ІЗТ та РУ управління, про контроль використання берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, між траверсами № 13-№14 другої черги ПЗС встановлено, що при обстеженні зазначена споруда є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-16 від 12.05.2016 року та встановлений балкон у вигляді майданчику літного кафе (а.с.84).

Згідно з листом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 03.02.2017 №02/01-10/19 берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 20 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані, та є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03-с/16 від 12.05.2016., укладеним між Управління м ІЗТМ та РУ ОМР та ФОП Шевчуком В.С., знаходяться на балансі управління (основні засоби) та є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

14.04.2017 року прокуратура Одеської області направила на адресу Одеської міської ради повідомленні в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», зі змісту якого вбачається, що прокуратурою підготовлена позовна заява в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів про співробітництво та організацію взаємовідносин (а.с.40).

Таким чином, зазначені вище обставини і стали підставою для звернення прокурора Одеської області в інтересах державі в особі Одеської міської ради до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах державі в особі Одеської міської ради та вважає, що доводи, заперечення і вимоги Одеської міської ради, Заступника прокурора області викладені в апеляційних скаргах є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, умови спірного договору спрямовані на досягнення спільної мети - створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані.

Зусилля з боку ФОП Шевчука В.С. спрямовані на виконання за власний рахунок на безповоротній основі поточного ремонту, реконструкцію та/або капітального ремонту берегозахисної споруди, зі сторони - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради полягають у забезпеченні ФОП Шевчука В.С. відповідною технічною документацією, розробки такої документації, наданні методичної допомоги та рекомендацій щодо покращення берегозахисних функцій споруд.

За приписами ч. 1 ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 ЦК України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційних скарг Прокурора та Одеської міської ради відносно укладання сторонами фактично договору оренди комунального майна, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є: - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); - термін, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її індексації; - порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; - відновлення орендованого майна та умови його повернення; - виконання зобов'язань; - забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; - порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; - відповідальність сторін; - страхування орендарем взятого ним в оренду майна; - обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

При цьому, у договорі відсутні такі істотні умови як орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, які дозволяють встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна. Поряд з цим, між сторонами не відбулося фактичної передачі об'єкту за договором про співробітництво, що в свою чергу також є умовою, яка дозволяє встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна.

Тобто обов'язковими умовами оренди є - передача майна та платність.

У даному конкретному випадку відсутні обидві умови оренди.

Так, умовами договору не передбачено передання у користування конкретного комунального майна та відсутній акт приймання - передачі цього майна. З тексту договору вбачається, що для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14 станції Великого Фонтану.

Згідно з актом контролю використання берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки та фото фіксацією к цьому акту (а.с. 84-85) встановлено, що відповідачем створено нову тимчасову споруду у вигляді майданчику літнього кафе, який примикає до підпірної стінки. Тобто користування у вигляді займання цієї споруди не відбулось, а створена нова річ, яка не належить а ні позивачу, а не управлінню, внаслідок цього не має бути предметом оренди. Право фізичної особи надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, у тому числі послуги літнього кафе не є користуванням комунального майна.

Судовою колегією також звертається увага на відсутність обумовленої спірним договором плати у вигляді грошових коштів за користування річчю. Обов'язок виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди не є прихованою дією по сплаті орендної плати, а є діяльністю, спрямованою на досягнення меті укладеного спірного Договору.

Такій елемент Договору як страхування сам по собі без передання майна в користування не має бути підставою для висновку про укладення договору оренди.

Комунальне майно - берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 20 погонних метрі, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 другої черги ПЗС є гідротехнічною захисною спорудою.

В п. 1.3. Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 661 від 03.04.2012р. гідротехнічна споруда-інженерна споруда призначена для керування водним режимом, використання водних ресурсів або для запобігання шкідливих дій вод.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010р. № 1 затверджено із наданням чинності з 1 січня 2011 року ДБН В.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення".

За положенням ДБН В.2.4-3-2010 берегоукріплювальні споруди відносяться до другорядних гідротехнічних споруд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами укладався саме тій договір, якій сторони мали на увазі.

Посилання прокурора та позивача на наявність в оскаржуваному договорі таких істотних умов договору оренди як: строку дії договору, права користування об'єктом комунального майна, його страхування, умов поліпшення, а також проточного та капітального ремонтів, судом до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством не заборонено застосування до змішаних договорів положень, якими регламентуються строк його дії, страхування предмету договору та проведення ремонту.

До того ж метою договору є створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Крім того, згідно з постановою Верховного суду України від 07.09.2016р. у справі № 6-1026цс16, яка для господарського суду при розгляді аналогічної справи є обов'язковою в силу ст. 111-28 ГПК України, Верховний суд України висловив наступну правову позицію щодо удаваного правочину.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

За приписами ст. 60 ЦПК України визначено, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено факту укладання договору оренди, якій, на думку прокурора сторони мали на увазі, укладаючи спірний договір, невідповідності оспорюванного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги прокурора та Одеської міської ради про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо змішаної природи оспорюванного договору, який вбирає в себе положення, як договору підряду, так і договору про спільну діяльність, не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Дійсно, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об'єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов'язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Положеннями ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Але у даному конкретному випадку мова йде не про договір про спільну діяльність та підряду у чистому вигляді, а про змішаний договір, якій включає елементи як договору про спільну діяльність, так і договору підряду.

Елементами договору про спільну діяльність є мета укладенні договору та визначеність обов'язків сторін за договором.

Елементами договору підряду є зобов'язання виконувати поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди.

Також судова колегія вважає, що елементи різних договорів, які сторони застосовують у своєї діяльності, не суперечать діючому законодавству, а тому не має на законодавчому рівне застосовувати різні елементи різних договорів.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Крім того, договір не можна вважати удаваним правочином, оскільки, останній укладався задля досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, у відповідності до вимог ст.ст. 6, 627 - 628 ЦК України, п. 4 ст. 179 ГК України.

Наявними у матеріалах справи доказами, не підтверджується, а прокурором та Одеською міською радою не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів недійсності правочину щодо договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-16 від 12.05.2016.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2017 року у справі № 916/931/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Одеської міської ради , Заступника прокурора області - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційні скарги Одеської міської ради Заступника прокурора області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від « 30» червня 2017 року у справі № 916/931/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „24" листопада 2017 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.А. Лисенко