Постанова № 70517519, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/6095/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

від позивача: Славський М.Г. - представник за довіреністю б/н від 19.12.2016;

від відповідача: Мостовик О.С. - представник за довіреністю № 02/669-66 від 03.01.2017;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017

у справі № 910/6095/17 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про стягнення 19 519,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - відповідач) про стягнення 19 519,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7952014, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхового відшкодування у розмірі 15 616 грн 48 коп. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" судовий збір у розмірі 1 280 грн 06 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 та задовольнити позовні вимоги в межах 3903,22 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/6095/17 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа) - ОСОБА_4.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням 23.10.2017 судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.10.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія ухвалою від 23.10.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема ухвалою від 23.10.2017 - на 22.11.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2017 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 22.11.2017 представники позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання 22.11.2017 не заявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 30.10.2017 ухвали суду від 23.10.2017. Жодних заяв, клопотань від учасника не надходило, разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана особа була присутньою на судовому засіданні 23.10.2017 надала усні пояснення у даній справі.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності третьої особи (яка була присутньою на судовому засіданні 23.10.2017 та обізнана про час та місце судового засідання 22.11.2017), за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.04.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (як страховиком) та ОСОБА_5 (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № bm169а6к5, відповідно до умов якого, зокрема, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Kia Rio, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016242530245526 та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 752/13624/16-п встановлено, що 23.08.2016 ОСОБА_4, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, встановлені в постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 752/13624/16-п на підставі ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення, а тому повторного доведення не потребують.

В результаті ДТП автомобіль Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 41/11-19019/25вх від 15.09.2016, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві (а.с. 42).

Так, згідно наданого позивачем звіту про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу № 303/16 від 20.11.2016, наданого Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5570 від 15.12.2007, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6186 від 24.01.2008, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16321/14 від 18.04.2014, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 9160-ПК від 06.03.2015), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням зносу складових, складає 20 593 грн 98 коп.

При цьому, з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016242530245526 та акту технічного стану від 29.08.2016 вбачається, що при дорожньо-транспортній пригоді пошкоджено передню ліву частину транспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з калькуляцією № КА-0009304 від 25.08.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Промавтотехсервіс", та актом виконаних робіт № ЗА-0004801 від 12.09.2016, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, складає 20 519 грн 70 коп.

Згідно з страховим актом № АХА2152285 від 30.08.2016 та розрахунком страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 20 519 грн 70 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 20 519 грн 70 коп на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтотехсервіс", що підтверджується платіжним дорученням № 264 803 від 31.08.2016 (а.с. 54), належним чином засвідчена копія якиї наявна в матеріалах справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7952014 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн 00 коп.

Так, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7952014, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача.

24.11.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № ЕЛ_1376 від 24.11.2016. Відповідачем на задоволення претензії позивача 11.05.2017 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15 616 грн 48 коп.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

А тому, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000 грн 00 коп.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-1344гс16 та від 22 березня 2017 року № 3-1304гс16).

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7952014 розмір франшизи складає 1000 грн 00 коп.

Разом з цим, як вбачається з доданого до відзиву платіжного доручення № ID-93757 від 11.05.2017, відповідач під час судового провадження сплатив позивачу частину страхового відшкодування у розмірі 15 616 грн 48 коп. Вказана обставина не заперечувалась сторонами під час апеляційного перегляду рішення суду.

Так, з урахуванням сплати відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 15 616 грн 48 коп, місцевий господарський з урахуванням положень пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК (відповідно до якої, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору) правомірно припинив провадження у справі в наведеній частині.

А тому рішення в частині припинення провадження про стягнення 15 616 грн 48 коп - підлягає залишенню без змін.

Разом з цим, в частині стягнення з відповідача 3 903,22 суд першої інстанції відмовив, зазначивши, що з урахуванням норм статей 12 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3 902 грн 47 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, відмовляючи в позові у вказаній частині, місцевий господарський суд зазначив, що як вбачається з витягу з "Audahistory" транспортний засіб Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, раніше відновлювався ремонтом (ліва сторона автомобіля), що є підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу.

При цьому єдиним доказом, на підставі якого суд першої інстанції враховував коефіцієнт зносу є витяг "Audahistory", роздруківка з якого міститься в матеріалах справи (а.с. 136-137).

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказана роздруківка є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України тієї обставини, що транспортний засіб Kia Rio, (державний номер НОМЕР_1) раніше відновлювався ремонтом.

Так, з даної роздруківки не вбачається, ані з якого саме веб-сайту було здійснено витяг, ані ким та в який період часу було виявлені зазначені пошкодження транспортного засобу, та чи відбувався взагалі відновлюваний ремонт. Вказаний витяг не містить виконавця, жодних реквізитів на посилань, за якими можна було ідентифікувати установу або особу, яка заповнювала інформацію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявна в матерілах справи роздруківка з "Audahistory" на транспортний засіб Kia Rio, державний номер НОМЕР_1, яка міститься в матеріалах справи не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101 ГПК України тієї обставини, що складові частини кузова, кабіни, рами зазначеного транспортного засобу відновлювались ремонтом.

Позивач ні до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції інших доказів, що підтверджують вказану обставину не надав, та не обгрунтував неможливості надання ткаих доказів з причин, що не залежать від його волі. Разом з цим, відповідач в судовому засіданні 23.11.2017 заперечив проти належності та допустимості наявної роздруківки як доказу в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України зазначеної обставини.

Жодних інших доказів, які б підтверджували зазначену обставину, матеріали справи не містять. Більше того, відповідач з метою отримання таких доказів не був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, зокрема того, складові частини кузова, кабіни або рами транспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1 відновлювались ремонтом, однак не скористався своїм правом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає роздруківку витягу з "Audahistory" на транспортний засіб Kia Rio, державний номер НОМЕР_1 як належний та допустимий доказ тієї обставини, що до настання ДТП вказаний транспортний засіб відновлювався ремонтом.

За таких обставин, відсутні підстави застосовувати при розгляді даної справі положення пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до вказаного пункту наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме: якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Натомість підлягає до застосування п. 7.38 вказаної Методики, відповідно до якого, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

При цьому раз з тим, що транспортний засіб Kia Rio, державний номер НОМЕР_1 2013 року випуску, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, коефіцієнт фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту не застосовується.

Не приймається судом апеляційної інстанції також як належний доказ консультація № 55-R/27/6, відповідно до якого фізичний знос ТЗ Kia Rio становить 32,4%. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта з посиланням на п. 8.1. Методики, відповідно до якого, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Та з посиланням на п. 8.5. Методики, згідно з яким, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Разом з цим, як було зазначено представником відповідача в судовому засіданні 22.11.2017 (про що зазначено в протоколі судового засідання), технічний огляд транспортного засобу Kia Rio, державний номер НОМЕР_1 особою, яка визначила коефіцієнт фізичного зносу (ОСОБА_8) не здійснювався. Наведене не спростував апелянт під час апеляційного перегляду рішення суду.

А тому висновок місцевого господарського суду про необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу за наявним у матеріалах справи витягом є необґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3903,22 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні - скасуванню.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, апеляційна скарга у даній справі підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції (в частині відмови в позові) - скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволенню позову.

Судовий збір за розгляд даної справи у суді першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/6095/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/6095/17 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3 903,22 грн - скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову та з новим розподілом судових витрат.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 3 903 (три тисячі дев'ятсот три) грн 22 коп; 1600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. В решті рішення (п. 1) Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/6095/17 - залишити без змін.

4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 910/6095/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич