Постанова № 70517483, 21.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа№ 927/1191/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання Сотніковій І.О.,

за участю представників:

від апелянта: Чорний І.В., довіреність б/н від 31.10.2017

від заявника: не з'явився

від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий Пода В.В,, посвідчення № 866 від 23.04.2013

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017

у справі № 927/1191/14 (суддя Фесюра М.В.)

за заявою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління ДФС у Чернігівській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська

агропромислова компанія»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі №927/1191/14 у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» вих.№23.1/641 від 18.09.2017 на дії ліквідатора відмовлено. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» та припинено провадження у справі.

Обгрунтовуючи зазначену ухвалу суд першої інстанції зазначає, що ліквідатором були виконанні всі необхідні дії для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів та покладенні на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, у зв'язку з чим, суд відмовив у задоволенні скарги банку на дії ліквідатора та затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута, як юридичну особу та припинив провадження у даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу у повному обсязі, зобов'язати ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» арбітражного керуючого Поду В.В. перерахувати на рахунок заставного кредитора ПАТ «Дельта Банк» неправомірно понесені витрати із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015 в розмірі 13234,56 грн. отримані від продажу нерухомого майна заставного кредитора та направити справу № 927/1191/14 для подальшого розгляду до господарського суду Чернігівської області на стадію ліквідаційної процедури.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також те, що дана ухвала була прийнята передчасно, без всебічного, повного і об'єктивного вивчення всіх обставин справи. Зокрема апелянт вказує, що ліквідатором отримані від реалізації нерухомого майна боржника кошти в розмірі 441152,00 грн., були витрачені неправомірно, оскільки направлені в сумі 13234,56 грн. на погашення витрат пов'язаних із збереженням майна згідно договору охорони від 03.12.2015, в сумі 30880,64 грн. на погашення витрат з продажу майна з прилюдних торгів та в сумі 397036,80 грн. на погашення кредиторських вимог ПAT «Дельта Банк». При цьому, скаржник зазначає, що його вимоги погашені не в повному обсязі, а відтак, вважає, що проведена ліквідатором TOB «Чернігівська агропромислова компанія» арбітражним керуючим Подою В.В. робота проведена неефективно, оскільки ліквідатором не направлялися всі необхідні запити для пошуку майна банкрута.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 поновлено банку строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі №927/1191/14; прийнято скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 21.11.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.11.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 21.11.2017 представник апелянта підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» арбітражний керуючий Пода В.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав наведених у поданому на апеляційну скаргу відзиві.

Представник ініціюючого кредитора в судове засідання 21.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (надалі по тексту - ГПК України), рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.11.2017, згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника банку та арбітражного керуючого Поду В.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) № 2343-XII, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі № 911/1191/14 за заявою державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» з урахуванням особливостей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв"язку з наявністю заборгованості у розмірі 3906261,11 грн., з яких 3253630,34 грн. основного боргу, 158473,87 грн. штрафних санкцій та 494156,90 грн. пені.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Чернігівської області від 25.09.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 06.11.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Вінника А.С.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.12.2015 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича, якого зобов'язано виконати дії, передбачені ст. 38, 41-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в т.ч. надати господарському суду ліквідаційний баланс та звіт про проведену роботу.

У вересні 2017 року ліквідатором на затвердження до суду було подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Як вбачається зі звіту ліквідатора, відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором, з метою розшуку активів банкрута (рухомого, нерухомого майна, майнових прав), їх виявлення та можливого повернення, а також для встановлення наявності заборгованості, ліквідатором вчинялись наступні дії.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, повідомлення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 06.11.2014 (№ 10928).

Згідно даних звіту та поданого реєстру вимог кредиторів, в результаті проведеної роботи виявлено та включено до реєстру вимоги: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у розмірі 1437540,68 грн., з яких 1356736,62 грн. включені окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені іпотекою майна і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрутом, що є предметом забезпечення, а 80804,06 грн. включені до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у шосту чергу, а також 1218,00 грн. судового збору із задоволенням у першу чергу; Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області у розмірі 3906261,11 грн., з яких 2670087,69 грн. із задоволенням у третю чергу та 1236173,42 грн. у шосту чергу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ліквідатором вживались заходи щодо розшуку майнових активів банкрута, а саме, рухоме майно, зокрема, цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств, кошти на рахунку та товарно-матеріальні цінності виявлено не було.

При цьому, колегією суддів відзначається, що під час здійснення інвентаризації з метою відновлення втрачених даних господарської діяльності боржника та виявлення наявних у нього активів і зобов'язань ліквідатором були направлені запити до УДАІ ГУМВС України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстратора щодо участі у складі інших підприємств, здійснена публікація у засобах масової інформації про припинення юридичної особи, перевірена Єдина база судових рішень на предмет встановлення кредиторської та дебіторської заборгованості. Згідно наданого ліквідатором звіту, на підставі отриманих даних за результатами проведеної інвентаризації було встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» наявне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 26, а саме: реммайстерня (літ. Н, НІ) заг. площа - 459,5 кв. м; два склади (літ. О, О1, О2) заг. пл. - 627,8 кв. м; сауна (літ. Л, Л1) заг. пл. -195,7 кв. м. Однак, як зазначає ліквідатор, балансову вартість вказаних об'єктів визначено не було у зв'язку з відсутністю бухгалтерських документів, а в подальшому початкова вартість нерухомого майна, згідно звіту про незалежну оцінку майна склала 1130000,00 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на засіданні комітетом кредиторів ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» було прийнято рішення про продаж цілісного майнового комплексу банкрута, що підтверджується протоколом №1 від 18.02.2017. Аукціон з продажу нерухомого майна відбувся 26.01.2017. Вартість продажу зазначеного майна склала 441152,00 грн.

Як зазначає ліквідатор та не спростовується наявними в матеріалах справи звітом, кошти отримані від реалізації нерухомого майна боржника в розмірі 13234,56 грн. були направлені на погашення витрат із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015, в розмірі 30880,64 грн. на погашення витрат з продажу майна з прилюдних торгів та в розмірі 397036,80 грн. на погашення кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк».

Згідно даних ліквідатора залишок коштів на поточних рахунках боржника відсутній. Відповідно до наявного в матеріалах справи ліквідаційного балансу, станом на 04.09.2017 активи у банкрута відсутні, а відтак, вважаються погашеними вимоги визнаних судом кредиторів, зокрема, ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 1437540,68 грн., з яких 1356736,62 грн. включені окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені іпотекою майна і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрутом, що є предметом забезпечення, а 80804,06 грн. включені до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у шосту черг та 1218,00 грн. судового збору із задоволенням у першу чергу, а також, вимоги, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області у розмірі 3906261,11 грн., з яких 2670087,69 грн. із задоволенням у третю чергу та 1236173,42 грн. у шосту чергу.

Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи той факт, що протоколом №04/08-17 від 04.09.2017 на засіданні комітету кредиторів схвалено звіт ліквідатора, а відтак, на думку колегії суддів, ліквідатором були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна та грошових коштів банкрута.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі - продажу; копії договорів купівлі - продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Господарський суд, після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів, виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

Розглянувши звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, заслухавши пояснення ліквідатора та представника банку, колегія суддів вважає, що доводи апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав для затвердження поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, а відтак, ліквідації банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ «Дельта Банк» на дії ліквідатора, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1-1 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Приписами ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 4 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у ліквідаційній процедурі господарський суд, зокрема, розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 вказаного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 11 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, доводами поданої банком до місцевого господарського суду скарги на дії ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» арбітражного керуючого Поди В.В. було направлення останнього коштів в розмірі 13234,56 грн., отриманих від продажу майна банкрута, що перебувало у заставі ПАТ «Дельта Банк» на погашення витрат із збереження заначеного майна. На такі самі доводи посилається банк і в поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Розділом IV Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено порядок та умови продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, в тому числі і майна, що перебуває в заставі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, протоколом №1 від 18.02.2017 засідання комітету кредиторів ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» було прийнято рішення про продаж цілісного майнового комплексу банкрута за ціною вимог кредиторів внесених до реєстру кредиторів, а саме 5345019,79 грн; про укладення договору на проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» з Міжрегіональною універсальною товарно-сировинною біржою «Епсілон» та встановлення винагороди в розмірі п'яти відсотків без проведення конкурсу щодо визначення торгуючої організації; погоджено укладення договорів з проведення інвентаризації майна ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» з подальшим включенням понесених витрат до першої черги погашення вимог на суму не більше десяти тисяч; погоджено укладення договору з охорони майна ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» з подальшим включенням понесених витрат до першої черги погашення; встановлено розмір основної винагороди ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів отриманих від реалізації майна пропорційними частинами.

При цьому, апеляційним судом відзначається, що листом №18.5/2541 від 19.12.2016 ПАТ "Дельта Банк", як заставний кредитор, надало згоду на реалізацію заставного майна за початковою вартістю не нижче 723200,00грн. Відповідно до протоколу №1 проведення відкритих публічних торгів (аукціону) аукціон з продажу майна відбувся 26.01.2017. Вартість продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Чернігів, вул. Ціолковського, 26, а саме: реммайстерня (літ. Н, НІ) заг. площа - 459,5 кв. м; два склади (літ. О, О1, О2) заг. пл. - 627,8 кв. м; сауна (літ. Л, Л1) заг. пл. -195,7 кв. м., згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2017, акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.02.2017 склала 441152,00 грн. Згідно даних звіту, кошти в сумі 441152,00 грн., отримані від реалізації нерухомого майна боржника, були направлені на: погашення витрат із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015 в розмірі 13234,56 грн.; погашення витрат з продажу майна на прилюдних торгах в розмірі 30880,64 грн., а також, на погашення кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 397036,80 грн.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Приписами ч.4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ліквідатором боржника арбітражним керуючим Подою В.В. кошти в розмірі 13234,56грн., отримані від реалізації заставного майна, правомірно були направлені на погашення витрат із збереження майна згідно договору охорони від 03.12.2015, а відтак, в задоволенні скарги на дії ліквідатора слід відмовити, а ідентичні доводи банку викладені в апеляційній скарзі слід вважати спростованими. При цьому, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження банком аукціону з продажу заставного майна. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені банком в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 по справі №927/1191/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної ухвали, судовою колегією не встановлено.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі №927/1191/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.10.2017 у справі № 927/1191/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1191/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.11.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков