Постанова № 70517478, 16.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р. Справа№ 910/8722/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: ОСОБА_9;

відповідача: Шульженко І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.06.2017

у справі №910/8722/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Компанії "Ранокіо Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро"

про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна з

чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Ранокіо Лімітед" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2926, видане 25.12.2015 Михайленко С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на користь відповідача щодо квартири загальною площею 127,6 кв.м, житловою площею 87,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувати із незаконного володіння відповідача на користь позивача квартиру загальною площею 127,6 кв. м, житловою площею 87,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а тому в даному випадку наявні правові підстави для витребування майна у фактичного володільця, тобто у відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку в судове засідання повноважних представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим справа була розглянута за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 позов було задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2926, видане 25.12.2015 Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на користь відповідача щодо квартири загальною площею 127,6 кв. м, житловою площею 87,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Витребувано із незаконного володіння відповідача на користь позивача квартиру загальною площею 127,6 кв. м, житловою площею 87,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 200,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 та припинити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- у першому ж судовому засіданні, незважаючи на відсутність представника відповідача і вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 та п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було постановлено оскаржуване рішення у даній справі;

- з 15.09.2014 Компанія «Ранокіо Лімітед» (позивач) є припиненою та з цієї дати втратила свою правоздатність, а тому відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України іноземна компанія не мала права на звернення у 2017 році до суду;

- із припиненням 15.09.2014 Компанії «Ранокіо Лімітед» відповідно до п.4 ч.1 ст. 248 Цивільного кодексу України припинилось представництво ОСОБА_5 (особи, яка підписала позов у даній справі) за довіреністю від 31.01.2011;

- ОСОБА_5, звертаючись до господарського суду, діяв лише від імені Компанії «Ранокіо Лімітед» (ст. ст. 237, 238 Цивільного кодексу України), а відтак позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати її;

- в судовому засіданні 26.06.2017 брала участь представник Компанії «Ранокіо Лімітед» ОСОБА_9 Цей представник діяв на підставі виданої в м. Києві представником Компанії «Ранокіо Лімітед» ОСОБА_5 (який відповідно, діяв на підставі довіреності від 31.01.2011) в порядку передоручення довіреності від 14.03.2017;

- суд не звернув увагу на ту обставину, що довіреність ОСОБА_5 від 31.01.2011 складена за законодавством Республіки Кіпр та засвідчена державним реєстратором, що відповідає вимогам ч.1 ст. 245 Цивільного кодексу України. Натомість видана ОСОБА_5 в м. Києві на ім'я ОСОБА_9 в порядку передоручення довіреність від 14.03.2017 не є нотаріально посвідченою. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2017.

10.10.2017 та 11.10.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про зверненням із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В судове засідання 12.10.2017 з'явився лише представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 12.10.2017р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 12.10.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (з урахуванням ухвали суду від 18.10.2017 про виправлення описки), на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 16.11.2017.

08.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд залучити до матеріалів справи низку постанов Київського апеляційного господарського суду, ухвалених за результатами розгляду справ №910/5193/17, №910/5074/17, №910/5429/17, №910/3268/17, №910/4807/17, №910/4925/17, в яких приймали участь інші співвласники будинку, розташованого у м. Києві по вул. Б.Хмельницького, 12.

Вказане клопотання було задоволено судом.

09.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: роздруківки із загальнодоступної пошукової системи офіційного інтернет-сайту Департаменту реєстратора компаній та офіційного прийому Республіки Кіпр, з нотаріально посвідченими перекладами, на підтвердження припинення позивача, як юридичної особи за законодавством Республіки Кіпр з 15.09.2014; роздруківки із загальнодоступного онлайн-сервісу Департаменту реєстратора компаній та офіційного прийому Республіки Кіпр станом на 09.11.2017. При цьому представник відповідача зазначав про те, що вищезгадані документи не надавалися місцевому господарському суду, оскільки відповідач не був обізнаний з порушенням провадження у даній справі.

З урахуванням положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а також з метою дотримання принципу рівності сторін і права особи на судовий захист та справедливий суд, колегія суддів вирішила задовольнити вищевказане клопотання відповідача та залучити надані документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.11.2017 представник позивача підтримав раніше надане ним клопотання про зверненням із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з метою з'ясування статусу позивача, як юридичної особи, та встановлення можливих правонаступників.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача, оскільки наявних у справі матеріалів, зокрема, витягів загальнодоступної пошукової системи офіційного інтернет-сайту Департаменту реєстратора компаній та офіційного прийому Республіки Кіпр, з нотаріально посвідченими перекладами, станом на 09.11.2017 достатньо для встановлення статусу позивача, як юридичної особи за законодавством Республіки Кіпр, що припинилася 15.09.2014. При цьому надіслання відповідного запиту призведе до затягування строків розгляду даної справи, що не відповідає засадам судочинства, які передбачають право на справедливий суд та здійснення судового провадження у розумні строки.

В судовому засіданні 16.11.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 та припинити провадження у справі з підстав, передбачених п.1 або п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.11.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 16.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс" 24.07.2007 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), загальною площею 127,60 кв. м., жилою площею 87,70 кв. м.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О. за реєстровим №916-д та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 2237461 від 24.07.2007.

Однак 25.12.2015 приватним нотаріусом Михайленко С.А. на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14.11.2013, було видано свідоцтво, зареєстроване за №926 (далі - Свідоцтво), згідно з яким відповідачу належить на праві власності майно, що складається з: квартири АДРЕСА_2, загальною площею 127,6 кв. м., житловою площею 87,7 кв. м., що раніше належало позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2007.

Відповідно до вищезгаданого акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про проведені прилюдні торги від 14.11.2013, Приватним підприємством "Нива-Н.Ш" 13.11.2013 проведено прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2, загальною площею 127,60 кв. м., житловою площею 87,7 кв. м., що складається з 4 кімнат, поверх 3, за результатами яких покупцем квартири став відповідач за ціною 289 000,00 грн. Торги проводились при виконанні рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2013 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_7 заборгованості в сумі 1 900 000 грн.

Згідно з Протоколом №12/13/2 від 13.11.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного позивачу, 13.11.2013 відповідач за ціною 289 000 грн. став переможцем прилюдних торгів за лотом №2, на який була виставлена квартира АДРЕСА_2, загальною площею 127,60 кв. м., житловою площею 87,70 кв.м., що складається з 4 кімнат, поверх 3.

За твердженням позивача, вищевказані торги ніколи не проводились, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси, протокол проведення Приватним підприємством "Нива-В.Ш." прилюдних торгів від 13.11.2013, акт державного виконавця від 14.11.2013 про проведені прилюдні торги є підробленими.

Позивач наголошував на тому, що спірне нерухоме майно (квартира) вибула з володіння позивача поза його волею, а тому ця обставина не може нівелювати право власності позивача на майно та є підставою для витребування майна у фактичного володільця, яким є відповідач.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2926, видане 25.12.2015 Михайленко С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на користь відповідача щодо квартири загальною площею 127,6 кв.м, житловою площею 87,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, витребувати із незаконного володіння відповідача на користь позивача квартиру №3 загальною площею 127,6 кв. м, житловою площею 87,7 кв. м, розташовану у АДРЕСА_1.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому суд в своєму рішенні зазначив наступне:

- згідно з листом відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 21.03.2016, прилюдні торги стосовно реалізації квартири позивача не вчинялись;

- 28.03.2017 Соснівський районний суд міста Черкаси повідомив позивача (лист №1.20/162/2017) про те, що згідно з автоматизованою системою документообігу в провадженні суду не перебувала та судом не розглядалась цивільна справа про стягнення з позивача на користь ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 1 900 000 грн., відповідне рішення від 15.05.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси не виносилось;

- достовірність відбитків печатки Приватного підприємства "Нива-В.Ш" на протоколі №12/13/2 та достовірність печатки відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на акті державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013 щодо спірної квартири були предметом експертного дослідження, проведеного за постановою слідчого у кримінальному провадженні за фактами неправомірної реєстрації приватним нотаріусом Михайленком С.А. права власності на об'єкти нерухомості;

- згідно з висновком експерта №322/тдд від 15.03.2017, складеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за результатами проведення експертизи технічного дослідження документів, призначеної слідчим Пристансковим Р.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2016 за №12016100100001371, відбиток печатки Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (ідентифікаційний код 33668915) у протоколі №12/13/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить позивачу від 13.11.2013, нанесено не кліше печатки Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (ідентифікаційний код 33668915), вільні зразки якої надані для порівняння;

- відповідно до висновку експерта №8-4/658 від 04.04.2017, складеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за результатами проведення технічної експертизи документів, призначеної слідчим Пристансковим Р.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2016 за №12016100100001371, відбиток печатки відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у верхній частині на друкованому тексті "ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцій Б.І", акті державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013 б/н щодо квартири АДРЕСА_3 нанесений не печаткою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, зразки якої надані для порівняння;

- оскільки проведення експертизи протоколу №12/13/2 та акту від 14.11.2013 за дорученням суду є неможливим у зв'язку з наявністю оригіналів даних документів тільки в одному екземплярі, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження №12016100100001371, а також те, що експерти, які склали висновки №322/тдд від 15.03.2017 та №8-4/658 від 04.04.2017, були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, суд прийняв дані висновки як допустимі докази у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України;

- оскільки відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тобто є правочином, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків за ним є факт його вчинення;

- в даному випадку відсутній такий юридичний факт, як прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2, загальною площею 127,6 кв. м., житловою площею 87,7 кв. м., що складається з 4 кімнат, за результатами яких покупцем квартири став відповідач за ціною 289 000,00 грн. Відсутність даного юридичного факту в свою чергу свідчить про відсутність підстав для видачі 25.12.2015 приватним нотаріусом Михайленком Сергієм Анатолійовичем відповідного Свідоцтва, а також про невідповідність даного документу як юридичного акту, законодавству та його недійсність. Отже, вимоги позивача про визнання недійсним Свідоцтва є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- враховуючи реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем, останній є титульним володільцем майна і дане володіння пов'язане з припиненням титульного володіння позивача як власника поза його волею;

- оскільки спірне майно незаконно вибуло із власності позивача за відсутності його волевиявлення, об'єкт підлягає витребуванню від відповідача на користь позивача як власника майна.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого господарського суду відносно того, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті передчасними та такими, що не відповідають ані наданим суду доказам, ані вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Відповідно до ч.3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву у даній справі було складено та підписано від імені Компанії "Ранокіо Лімітед" ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 31.01.2011 (том справи - 1, аркуші справи - 7-10, 14-24).

В ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно зі ст. ст. 246, 247 названого Кодексу довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що Компанія "Ранокіо Лімітед" була припинена, як юридична особа, 15.09.2014, а саме: витяги загальнодоступної пошукової системи офіційного інтернет-сайту Департаменту реєстратора компаній та офіційного прийому Республіки Кіпр, з нотаріально посвідченими перекладами, в тому числі станом на 09.11.2017.

Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як уже зазначалося вище, позовну заяву у даній справі від імені юридичної особи, яка була створена та діяла за законодавством Республіки Кіпр, за підписом представника за довіреністю ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності від 31.01.2011, було подано до Господарського суду міста Києва 30.05.2017.

Тобто, на дату звернення з позовом, який розглядається у даній справі, юридичну особу позивача було вже більше ніж два роки як припинено, про що внесено відповідний запис до державного реєстру Республіки Кіпр.

Відповідно до ст. 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю, зокрема, припиняється у разі припинення юридичної особи, яка видала довіреність. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Колегією суддів враховано посилання представника позивача ОСОБА_9 про те, що в даному випадку можливо існує правонаступник Компанії "Ранокіо Лімітед". Однак, як уже зазначалося вище, жодних відомостей про правонаступництво надані суду витяги із загальнодоступної пошукової системи офіційного інтернет-сайту Департаменту реєстратора компаній та офіційного прийому Республіки Кіпр не містять. До того ж, подаючи позов, ОСОБА_5 діяв лише від імені Компанії «Ранокіо Лімітед». Жодного посилання про можливе правонаступництво суду першої інстанції не наводилося, у зв'язку з чим судом не вчинялися дії по перевірці статусу юридичної особи позивача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_9 є представником за передорученням на підставі виданої в м. Києві представником Компанії «Ранокіо Лімітед» ОСОБА_5 довіреності від 14.03.2017, а відтак повноваження ОСОБА_9 також є припиненими.

В апеляційній скарзі представник відповідача просив припинити провадження у справі, одночасно посилаючись на підстави, передбачені п.п.1, 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З цього приводу судом було з'ясовано наступне. Перелік підстав припинення провадження у справі, наведений у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що:

- справа зі спору непідвідомча господарському суду (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України);

- позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). При цьому слід мати на увазі, що звернення до господарських судів України прокурорів з інших держав в інтересах господарюючих суб'єктів цих держав не передбачене чинним законодавством чи відповідними міждержавними угодами і договорами України. Тому такі спори вирішенню господарськими судами України не підлягають (п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України);

- є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав;

- вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (останній абзац п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України);

- позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак за результатами перегляду справи колегією суддів не було встановлено наявності підстав для припинення провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, зважаючи на припинення юридичної особи позивача та відсутність відомостей про правонаступництво, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку провадження у справі має бути припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки, як уже зазначалося вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування у даній справі п.6 ч.1 ст. 80 названого Кодексу. До того ж, в резолютивній (прохальній) частині апеляційної скарги відповідач просить саме припинити провадження у справі, а не залишити позов без розгляду.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що незважаючи на відсутність представника відповідача і вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 та п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було постановлено оскаржуване рішення у даній справі у першому ж судовому засіданні.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дійсно, надіслана місцевим господарським судом відповідачу ухвала про порушення провадження у справі №910/8722/17 від 02.06.2017 повернулася на адресу суду підприємством зв'язку з посиланням на те, що «за зазначеною адресою не проживає» (том справи - 1, аркуші справи - 3-5).

Водночас, за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція наведена в п.п.3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Окрім того, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Суду не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Колегія суддів погоджується з відповідачем в тому, що провадження у справі має бути припинено, але не з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до п.6 ч.1 ст. 80 названого Кодексу, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 має бути скасовано, а провадження у даній справі припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання позову судом було з'ясовано наступне. В ст. 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так в п.5 ч.1 ст. 7 названого вище Закону вказано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При цьому питання щодо повернення сплаченого судового збору може бути вирішено судом у порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за наявності відповідного клопотання.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1 760,00 грн. на позивача та 1 760,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/8722/17 скасувати та припинити провадження у даній справі.

3. Стягнути з Компанії "Ранокіо Лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" 1 760,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/8722/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова