Постанова № 70517409, 20.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 922/4587/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився,

ініціюючого кредитора - не з'явився,

кредитора ПАТ "СБЕРБАНК" - Гур'єв М.В. на підставі довіреності №490 від 31.10.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Ігоровича, м. Харків (вх.№3381Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.2017, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2017 про виправлення описки, у справі №922/4587/13

за заявою MRAMOR LLP, Wales

до фізичної особи-підприємця Бабич Ігоря Юрійовича, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2013 фізичну особу-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капустіна В.В.

Ухвалою суду від 11.02.2014 задоволено клопотання арбітражного керуючого Капустіна В.В. про припинення його обов'язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Белікова О.П.

14.08.2017 до місцевого господарського суду від ліквідатора - арбітражного керуючого Белікова О.П. надійшло клопотання, в якому він просить суд накласти арешт на майно банкрута - нежитлові будівлі загальною площею 2 883, 1кв.м, цех з обробки природного каменю літ."А-1", загальною площею 392, 7кв.м, виробничий корпус літ."Б-2" загальною площею 2424, 2кв.м, насосна станція літ."В-1" загальною площею 15кв.м, прохідна літ."Г-1" загальною площею 9, 8кв.м, бокс літ."Д-1" загальною площею 32, 9кв.м, навіс літ. "Д", побутове приміщення літ. "Е-1" загальною площею 8, 5кв.м, навіс літ."Ж", огорожа, хвіртка, ворота №1-3, підкранові колії, 4, замощення І, за адресою: Полтавська область, смт. Супрунівка, вул. Промислова, 1-А.

В обґрунтування своєї заяви, ліквідатор зазначив, що 11.08.2017 у межах даної справи про банкрутство він подав заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного вище майна, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та Бабич Д.І.; з метою повернення майна до ліквідаційної маси та запобігання подальшого продажу майна просить суд накласти арешт на реалізоване майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2017 у справі №922/4587/13 (суддя Усатий В.О.) задоволено клопотання ліквідатора; накладено арешт на майно банкрута, а саме: нежитлові будівлі загальною площею, 2 883, 1кв.м, цех з обробки природного каменю літ. "А-1", загальною площею 392, 7кв.м, виробничий корпус літ. "Б-2" загальною площею 2424, 2кв.м, насосна станція літ. "В-1" загальною площею 15кв.м, прохідна літ. "Г-1" загальною площею 9, 8кв.м, бокс літ. "Д-1" загальною площею 32, 9кв.м, навіс літ. "Д", побутове приміщення літ. "Е-1" загальною площею 8, 5кв.м, навіс літ. "Ж", огорожа, хвіртка, ворота №1-3, підкранові колії, 4, замощення І, за адресою: Полтавська область, смт. Супрунівка, вул. Промислова, 1-А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2017 виправлено описку в ухвалі суду від 15.08.2017 та викладено абзац другий резолютивної частини цієї ухвали в наступній редакції: "Накласти арешт на майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 2883, 1кв.м, цех з обробки природного каменю літ. "А-1", загальною площею 392, 7кв.м, виробничий корпус літ. "Б-2" загальною площею 2424, 2кв.м, насосна станція літ. "В-1" загальною площею 15кв.м, прохідна літ. "Г-1" загальною площею 9, 8кв.м, бокс літ. "Д-1" загальною площею 32, 9кв.м, навіс літ. "Д", побутове приміщення літ. "Е-1" загальною площею 8, 5кв.м, навіс літ. "Ж", огорожа, хвіртка, ворота №1-3, підкранові колії, 4, замощення І, за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Супрунівка, вул. Промислова, 1-А.".

Не погодившись з ухвалою суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, власник майна - ФОП Бабич Д.І. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального просить ухвалу суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, скасувати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в порушення прав апелянта як власника майна, яке було ним придбане на аукціоні, арешт на майно накладено судом безпідставно; в ухвалі суду від 19.08.2017 фактично виправлена не описка в адресі місцезнаходження майна боржника, а змінено ухвалу від 15.08.2017 шляхом накладення арешту на майно без зазначення власника цього майна.

Крім того, на думку апелянта, ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Беліков О.П. мав бути усунений судом від виконання повноважень ліквідатора у даній справі, оскільки його свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого анульовано на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29.03.2017 №1048/5, про що внесено запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №922/4587/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 20.11.2017.

14.11.2017 ліквідатором - арбітражним керуючим Беліковим О.П. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11588), зазначає, що питання щодо недійсності правочину місцевим господарським судом вирішено не було, отже, спірне майно може бути відчужене Бабич Д.І., що може призвести до неможливості його повернення до складу ліквідаційної маси і стати підставою для незадоволення вимог заставного кредитора у випадку визнання договору купівлі-продажу недійсним. Як зазначає ліквідатор, грошові кошти заставному кредитору за реалізацію заставного майна не перераховані, акт приймання-передачі не укладався, тому покупець за договором неправомірно володіє майном боржника. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, залишити без змін.

17.11.2017 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№11782) про розгляд скарги без участі апелянта, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання; вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримує.

Також від боржника надійшла заява (вх.№11783 від 17.11.2017) про розгляд скарги без участі боржника та його представника, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання; з вимогами апеляційної скарги погоджується, просить її задовольнити.

Заставним кредитором боржника - ПАТ "Сбербанк" подано до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11791), вважає, що майно вибуло з ліквідаційної маси незаконно, без задоволення за рахунок його вартості вимог заставного кредитора; зняття арешту з майна боржника призведе до порушення прав та інтересів кредиторів. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, залишити без змін.

До початку судового засідання ПАТ "Сбербанк" подано до апеляційного господарського суду клопотання про витребування письмових доказів (вх.№11809), просить витребувати у організатора аукціону Товарної біржі "Ресурс-Інформ+" банківські виписки по рахунку №260000585890 та/або №26000011585890, відкритому у ПАТ "Укрсоцбанк", код 39730826, МФО 300023 за період з 15.02.2017 по 10.04.2017; витребувати у ПАТ "Укрсоцбанк", код 39730826, МФО 300023, банківські виписки по рахунку №260000585890 та/або №26000011585890 за період з 15.02.2017 по 10.04.2017; витребувати у Бабича Д.І. належним чином оформлені платіжні документи як докази про зарахування на рахунок №260000585890 та/або №26000011585890, відкритому у ПАТ "Укрсоцбанк", код 39730826, МФО 300023 розміру гарантійного внеску в сумі 49 000, 00грн та решти оплати в сумі 1 301 000, 00грн по договору купівлі-продажу від 06.04.2017 на підставі протоколу №1 від 27.03.2017; витребувати у Бабича Д.І. належним чином засвідчену копію протоколу №1 від 23.09.2016, на підставі якого здійснювалось перерахування коштів, починаючи з вересня 2016 року, письмові пояснення щодо джерел інформації, з яких йому стало відомо про проведення аукціонів 23.09.2016 та 27.03.2017 з наданням підтверджуючих документів; витребувати у Белікова О.П. та Товарної біржі "Ресурс-Інформ+" засвідчену копію договору на проведення аукціону; витребувати у Товарної біржі "Ресурс-Інформ+" копії записів з фіксації технічними засобами проведення аукціону 27.03.2017, 27.01.2017, 23.09.2016 (якщо вони проводились у вказані дати), статут і правила торгів біржі.

Подане клопотання заявник обґрунтовує необхідністю встановлення та дослідження обставин щодо реалізації заставного майна; зазначає, що дане клопотання не було подано суду першої інстанції, оскільки на даний час заява ліквідатора про визнання недійсним правочину місцевим господарським судом не розглядається з огляду на направлення матеріалів справи суду апеляційної інстанції для розгляду даної апеляційної скарги ФОП Бабич Д.І. на ухвалу суду щодо накладення арешту на майно.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.11.2017 представник ПАТ "Сбербанк" підтримав клопотання про витребування письмових доказів, просить його задовольнити.

Також представник ПАТ "Сбербанк" оголосив відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, залишити без змін.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (т.7 а.с.211, 220-221, 252).

Розглянувши клопотання ПАТ "Сбербанк" про витребування письмових доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

При цьому, судова колегія наголошує, що в силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається із поданого клопотання, заявник обґрунтовує його необхідністю встановлення та дослідження судом обставин щодо реалізації заставного майна боржника.

Проте, колегія суддів зазначає, що обставини щодо реалізації заставного майна боржника не є предметом розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду ФОП Бабич Д.І. щодо накладення арешту на майно, відповідно, не мають значення для розгляду скарги; дані обставини мають бути встановлені та досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного вище майна, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та Бабич Д.І., яка на даний час знаходиться у провадженні місцевого господарського суду, а не при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду щодо накладення арешту на майно.

Крім того, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Тобто, за загальним правилом, суд апеляційної інстанції розглядає справу за тими доказами, що були предметом розгляду суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повинен обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, заява ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного вище майна, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та ФОП Бабич Д.І., була призначена господарським судом Харківської області до розгляду ухвалою суду від 15.08.2017, рішення щодо заяви ліквідатора судом ще не прийнято.

Як зазначає заявник, дане клопотання не було подано суду першої інстанції, оскільки на даний час заява ліквідатора про визнання недійним правочину місцевим господарським судом не розглядається з огляду на направлення матеріалів справи суду апеляційної інстанції для розгляду даної апеляційної скарги ФОП Бабич Д.І. на ухвалу суду щодо накладення арешту на майно.

Проте, заявником не наведено обставин, що унеможливили або ускладнили подання даного клопотання суду першої інстанції до того, як матеріали справи були передані суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ФОП Бабич І.Ю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суду апеляційної інстанції для розгляду скарги ФОП Бабич Д.І. на ухвалу суду щодо накладення арешту на майно був надісланий лише том 7 справи №922/4587/13, отже, заявник не позбавлений права подати дане клопотання про витребування доказів суду першої інстанції, у тому числі після повернення тому 7 справи до суду першої інстанції у межах розгляду судом заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного вище майна.

За наведених обставин, клопотання ПАТ "Сбербанк" про витребування письмових доказів задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, а також повідомлені, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахування строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбаченого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.08.2017 ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Беліков О.П. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставного майна боржника, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та Бабич Д.І., з моменту його реєстрації та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою суду від 15.08.2017 заява ліквідатора була призначена до розгляду.

Як вказує ліквідатор, з метою повернення заставного майна боржника до ліквідаційної маси та запобігання подальшому продажу майна, він звернувся до суду із заявою про накладення арешту на реалізоване майно, що належало боржнику.

Доказів на підтвердження своїх доводів щодо імовірного подальшого відчуження майна боржника ліквідатором не надано; на момент звернення із заявою до суду власником майна є ФОП Бабич Д.І. (апелянт).

Задовольняючи заяву ліквідатора, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 15.08.2017 зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам кредиторам; правовими наслідками відкриття ліквідаційної процедури є продаж майна банкрута, яке належить йому на праві власності, для задоволення вимог кредиторів, тому такий спосіб забезпечення як арешт майна, є адекватним до обставин справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, приходить до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для накладення арешту на майно, що знаходилось у власності боржника, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство), господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Судова колегія зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи; воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як зазначено вище, ліквідатором в обґрунтування своїх доводів щодо імовірного подальшого відчуження майна, що належало боржнику, не надано жодних доказів; відповідно такі доводи ліквідатора є виключно його припущеннями.

Припущення ліквідатора, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, що спірне майно може бути відчужене Бабич Д.І. також не підтверджено жодними доказами.

Із матеріалів справи не вбачається обставин, що підтверджували б імовірне подальше відчуження майна, що належало боржнику; власником майна є Бабич Д.І.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих заявником, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, як вже зазначено, ліквідатором в обґрунтування своїх доводів не надано жодних доказів щодо імовірного подальшого відчуження майна, що належало боржнику, як і не надано доказів, що у разі задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставного майна боржника, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та Бабич Д.І., виконання судового рішення буде ускладненим або неможливим.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення щодо практики застосування заходів до забезпечення позову викладені у Постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, рішення суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 15.08.2017 у даній справі, якою вжито заходи до забезпечення позову ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставного майна боржника, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. Беліковим О.П. та Бабич Д.І., з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017, не відповідає вищезазначеним критеріям, а також вимогам процесуального законодавства, зокрема приписам статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не надано оцінку доводам ліквідатора щодо імовірного подальшого відчуження майна, що належало боржнику, за відсутністю будь-яких доказів в обґрунтування наведених ліквідатором доводів; судом не зазначено, на підставі яких доказів, що містяться у матеріалах справи, ним зроблено висновок, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам кредиторам, при цьому, не аргументовано, яка саме може бути заподіяна шкода правам та інтересам кредиторів.

Судова колегія звертає увагу, що саме лише посилання ліквідатора в заяві про накладення арешту на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Згідно матеріалів справи, заставне майно боржника було реалізоване на аукціоні, власником майна значиться не боржник, а переможець аукціону - Бабич Д.І.

При цьому, як вбачається із ухвали суду від 15.08.2017, в резолютивній її частині міститься посилання, що майно належить боржнику, у той час як в ухвалі від 19.08.2017 про виправлення описки, в резолютивній частині не зазначено власника майна.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що заява ліквідатора про накладення арешту на майно, що належало боржнику, є необґрунтованою, доводи, викладені у заяві, належними та допустимими доказами не підтверджені, крім того, ліквідатором не обґрунтовано обраний захід до забезпечення заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, відповідно, заява ліквідатора не підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд не надав належну оцінку заяві ліквідатора про накладення арешту на майно, що належало боржнику, відповідно, дійшов передчасних та необґрунтованих висновків щодо її задоволення, висновки суду щодо існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам кредиторам матеріалами справи не підтверджуються, у зв'язку з чим, оскаржувана ухвала суду від 15.08.2017, з урахуванням ухвали суду від 19.08.2017 про виправлення описки, підлягають скасуванню.

Колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції, що відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, свідоцтво є обов'язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Згідно зі статтею 112 Закону про банкрутство, підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих, а його свідоцтво анулюється.

Статтею 113 Закону про банкрутство визначено порядок припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Зокрема, Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.

Згідно відомостей з Публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих, які є загальнодоступними, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №398 від 28.02.2013, видане арбітражному керуючому Белікову О.П., не діє на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29.03.2017 №1048/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Белікову Олексію Петровичу".

Відомості щодо отримання арбітражним керуючим Беліковим О.П. іншого свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на Публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих відсутні.

Частиною 3 статті 114 Закону про банкрутство визначено, що усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за власною ініціативою у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Суд протягом п'яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виносить ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом необхідно вирішити питання щодо наявності/відсутності правових підстав здійснення арбітражним керуючим Беліковим О.П. своїх повноважень в якості ліквідатора у справі №922/4587/13 про банкрутство ФОП Бабич І.Ю.

Однак, враховуючи, що господарським судом не винесено ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого Белікова О.П. від виконання ним своїх повноважень в якості ліквідатора у справі №922/4587/13 про банкрутство ФОП Бабич І.Ю., судова колегія відхиляє доводи апелянта, що арбітражний керуючий Беліков О.П. не міг виконувати обов'язки ліквідатора у даній справі та звертатись до суду, зокрема із заявами про визнання недійсним договору купівлі-продажу та накладення арешту.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.2017, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2017 про виправлення описки, у справі №922/4587/13 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Белікова О.П. про накладення арешту на майно, що належало боржнику.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Ігоровича задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.2017, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2017 про виправлення описки, у справі №922/4587/13 скасувати.

У задоволенні клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Белікова О.П. про накладення арешту на майно, що належало боржнику, відмовити.

Повний текст постанови складено 27.11.2017

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.