Постанова № 70517387, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 року Справа № 904/6277/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) – ОСОБА_1

судді – Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від відповідача: ОСОБА_2- представник, довіреність № б/н від 23.05.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017р. у справі №904/6277/17

за позовом приватної фірми "Фарм-АК", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті", м.Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 18355грн.51коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017р. у справі №904/6277/17 (суддя Новікова Р.Г.) позов приватної фірми (далі-ПФ)“Фарм-АК” задоволено частково, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)“Ей.Бі.Просперіті” на користь позивача стягнуто 17857грн.33коп. боргу за період з 01.01.2014р. по 15.04.2016р., що виник у зв"язку з порушенням відповідачем зобов"язань за договором про надання права користування комунальними послугами від 01.07.2009р. в частині здійснення компенсаційних виплат, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо користування відповідачем станом на момент розгляду справи послугами з оренди земельної ділянки, які надавалися позивачем на підставі договору оренди землі, укладеного останнім з Харківською міською радою, щодо неоформлення відповідачем станом на цей момент права користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля, придбана ним у власність, щодо невиконання відповідачем зобов"язань за договором від 01.07.2009р., укладеним сторонами в частині компенсації послуг з оренди, а також з відсутності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про яке було зазначено відповідачем у відповідному клопотанні;

- при відмові в задоволенні решти позову місцевий господарський суд послався на самостійне врегулювання відповідачем питання оплати вартості комунальних послуг з водопостачання та водовідведення шляхом укладення ним договору на приймання стічних вод з комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод";

- господарським судом відмовлено також і в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи;

- при цьому господарським судом зазначено, що наявні у справі письмові докази свідчать про тривале визнання та виконання сторонами договору про надання права користування комунальними послугами від 01.07.2009р. і це обумовлює можливість застосування положень ст.241 Цивільного кодексу України;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ “Ей.Бі.Просперіті” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить це рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити;

- у поданій скарзі йдеться про порушення господарським судом норм ст.120 Земельного кодексу України, ст.ст.7, 31 Закону України "Про оренду землі", про те, що позивач не є орендарем земельної ділянки, не повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою та не наділений правовими підставами для стягнення з відповідача сплаченої позивачем за власним вибором та ініціативою орендної плати на умовах компенсації, про порушення судом ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, про ігнорування судом доводів відповідача стосовно того, що договір про надання права користування комунальними послугами від 01.09.2009р. між сторонами не можна вважати укладеним, оскільки був підписаний не директором товариства, а невідомою особою, про безпідставне нарахування судом суми компенсації витрат зі сплати орендної плати з урахуванням податку на додану вартість у зв"язку з тим, що суми компенсації не являються базою оподаткування таким податком, що також передбачено й договором оренди земельної ділянки, а також про сплив строку позовної давності для стягненні заборгованості за період з січня по травень 2014р.;

- скаржником заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання:"Чи виконаний підпис в договорі про надання права користування комунальними послугами від 10.07.2009р. в розділі "Реквізити і підписи сторін" в графі "Замовник" у строчці "Директор ОСОБА_3М." ОСОБА_3 або іншою особою";

- при цьому скаржник посилається на те, що при вивченні отриманих від позивача позовних матеріалів було виявлено, що підпис на копії договору не відповідає підпису директора товариства;

- у додаткових поясненнях відповідач зазначає, що позивач виставляв рахунки, які сплачувалися відповідачем протягом 2011 – 2013р.р. за послуги з оренди земельної ділянки площею 0.0399га, тоді як у спірному договорі визначена площа земельної ділянки, за яку відповідач мав сплачувати такі послуги 120,8кв.м, а тому господарським судом безпідставно стягнуто борг в сумі 17857грн.33коп., більш того, в результаті таких переплат у позивача виникла заборгованість перед відповідачем в сумі 12383грн.04коп.;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржник тривалий час сплачував компенсацію за спірним договором, що підтверджує його згоду з умовами договору, на те, що на теперішній час відповідач не набув права на оренду земельної ділянки та в порушення вимог чинного законодавства не сплачує жодних платежів за оренду земельної ділянки, а також на те, що останній не звертався до позивача з пропозицією розірвати вищевказаний договір або змінити його умови; проти клопотання, заявленого скаржником, позивач заперечує;

- в поясненнях позивача від 27.10.2017р. зазначено, що відповідно до договору оренди від 18.07.2004р., укладеного з Харківською міською радою в оренду позивачу передана земельна ділянка площею 0.0399га, розташована за адресою: м.Харків, проспект Тракторобудівників,105, вказана ділянка огорожена огорожею, що є невід"ємною частиною нежитлової будівлі літ.Б-1, яка, в свою чергу, була придбана скаржником, а також про те, що відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 13.09.2016р. №19853/6/99-99-15-03-02-15 кошти, що надійшли платнику податку згідно з укладеним договором як компенсація сплаченої ним орендної плати за землю включається до бази оподаткування податком на додану вартість платника податку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі у попередньому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2004р. Харківською міською радою (орендодавцем) та ПФ “Фарм-АК” (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно з п.1 якого орендодавець на підставі рішення XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання №140/03 від 24.06.2003р. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд.105.

Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0399га, в тому числі, під забудовою – 0,0136га, інших угідь – 0,0263га.

18.06.2009р. фізичною особою ОСОБА_4 (продавцем) та ТОВ"Ей.Бі.Просперіті"(покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п.1 якого продавець передав у власність за плату, а покупець сплатив та прийняв у власність нежитлову будівлю літ.“Б-1”, загальною площею 120,8кв.м, розташовану за адресою – м.Харків, проспект Тракторобудівників, буд.105.

В подальшому, 01.07.2009р. ПФ“Фарм-АК”(виконавецем) та ТОВ“Ей.Бі.Просперіті” (замовником) укладено договір про надання права користування комунальними послугами, згідно з п.1 якого виконавець, маючи прямі укладені договори з відповідними комунальними службами, зобов’язався надати замовнику, за умови компенсації, можливість користуватися послугами систем електроенергії, водопостачання, каналізації, теплозбереження, протипожежної сигналізації та автоматики, охоронної системи, а також оренду земельної ділянки, що знаходяться на об’єкті нерухомого майна, яким є нежитлова будівля літ.“Б-1” загальною площею 120,8кв.м, розташована за адресою: м.Харків, проспект Тракторобудівників, буд.105.

Відповідно до п.2.1 договору оплата здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцем рахунків і актів виконаних робіт.

Згідно з розділом договору “Обов’язки сторін” замовник зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати виконавцю вартість послуг, якими користується; повідомляти виконавця про укладення прямих договорів з відповідними комунальними службами.

Виконавець зобов’язаний своєчасно, в строк не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць, надавати замовнику акти виконаних робіт та виставляти рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг. При отриманні повідомлення від замовника про укладення прямих договорів з відповідними службами про надання комунальних послуг, укласти додаткові угоди з комунальними службами з врахуванням зменшення обсягів послуг, що надаються, з дня, наступного за днем укладення кожного прямого договору замовником.

П.4.1 передбачено, що цей договір діє з 01.07.2009р. до моменту укладення замовником прямих договорів з усіма постачальниками комунальних послуг.

Виходячи з умов договору та враховуючи, що позивачем не припинялося користування відповідачем послугами з оренди земельної ділянки, які надавалися на підставі договору оренди землі, а також відсутність доказів оформлення останнім права користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля літ.“Б-1” загальною площею 120,8кв.м., позивач нарахував до стягнення борг з компенсації орендної плати за землю та послуг по додатковому притоку зливних вод в сумі 18355грн.51коп. за період з 01.01.2014р. по 15.04.2016р..

30.11.2016р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогами про сплату суми заборгованості за користування земельною ділянкою.

Як додатки до претензії позивачем визначені рахунки на оплату та акти виконаних робіт окремо за кожний місяць вказаного періоду.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення претензія отримана відповідачем 19.12.2016р., але залишена без задоволення та без відповіді.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В ст.599 Кодексу зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: відсутності оформленого відповідачем в установленому порядку права користування земельною ділянкою, порушення відповідачем зобов’язань за договором від 01.07.2009р. в частині повної і своєчасної компенсації орендної плати за період з 01.01.2014р. по 15.04.2016р. та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, апеляційний суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 14877грн.72коп. боргу по компенсації вартості послуг з оренди землі.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації послуг з додаткових притоків зливних вод в розмірі 498грн.18коп..

Так, відповідно до договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №V-1458/05-АК-1 від 19.10.2009р., укладеного ТОВ “Ей.Бі.Просперіті” (абонентом) та комунальним підприємством каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” (далі – КП КГ “ХКОВ”) КП КГ “ХКОВ” зобов’язується приймати від абонента, транспортувати та очищати стічні води згідно з цим договором, а абонент – сплачувати вартість послуг водовідведення.

Адреса фактичного розташування абонента за цим договором співпадає з місцем розташування нежитлової будівлі, власником якої є відповідач.

Таким чином, відповідач самостійно врегулював питання оплати вартості комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.

Отже, у відповідних частинах рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо врахування при розрахунку суми заборгованості по компенсації вартості послуг з оренди землі за спірним договором податку на додану вартість, оскільки вважає цей висновок зробленим всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи.

В обґрунтування обчислення суми компенсації з урахуванням податку на додану вартість позивач посилається на лист Державної фіскальної служби України від 13.09.2016р. №19853/6/99-99-15-03-02-15 згідно з яким, операції з передачі платником податку орендованої ним земельної ділянки в користування особі для цілей оподаткування податком на додану вартість є операцією з постачання послуг оренди (суборенди) майна, яка є об"єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

У даному випадку, спірна земельна ділянка не передана позивачем в користування відповідачу і операції з постачання послуг з оренди (суборенди) майна між сторонами не відбувалися.

Компенсація орендної плати згідно з договором укладеним сторонами не є операцією з постачання послуг оренди.

За таких обставин, нарахування на суму пред"явленої до стягнення компенсації податку на додану вартість здійснено позивачем неправомірно.

Тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У цьому зв"язку рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Доводи скаржника щодо пропуску строку позовної давності колегією суддів не прийняті до уваги з огляду на наступне.

Ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст 256, 257, 261 Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як передбачено п.2.1 договору від 01.07.2009р. оплата здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцю рахунків та актів виконаних робіт.

Обов’язку відповідача сплатити вартість послуг до 20 числа поточного місяця за минулий місяць передує обов’язок виконавця в строк не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць надавати замовнику акти виконаних робіт.

З положень договору від 01.07.2009р. вбачається, що позивач визначає вартість наданих послуг, що має бути компенсована, та повідомляє відповідача про розмір сум, шляхом надання рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до штампу поштового зв’язку на конверті позивач звернувся до суду з позовом 25.05.2017р..

Як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення компенсації 30.11.2016р. шляхом направлення на його адресу претензії.

В установлені договором строки сума компенсації сплачена не була

Враховуючи викладене, звернення позивача до господарського суду з позовом здійснено в межах строку, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України.

Клопотання скаржника про призначення по справі почеркознавчої експертизи також не підлягає задоволенню .

Так, згідно з ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Отже, з наведених норм випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

У даному випадку, клопотання скаржника про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає, оскільки в порядку, встановленому наведеними вище процесуальними нормами він не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування припущень або причин того, що директор товариства не підписував спірний договір.

Посилання в апеляційній скарзі такими доказами не являються.

Крім того, відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання права користування комунальними послугами від 01.07.2009р.

Наявні у справі письмові докази, а саме: платіжні доручення ТОВ “Ей.Бі.Просперіті” за період 27.08.2012р. по 30.01.2014р. про сплату компенсації послуг за оренду землі, засвідчені ПАТ “Укрсоцбанк”, виписка по рахунку ПФ “Фарм-АК” з банку ПАТ “ВТБ Банк” за період з 01.01.2012р. по 17.07.2017р., виписка по рахунку ПФ “Фарм – Ак” з ПАТ “Укрсоцбанк” за період з 13.08.2012р. по 30.07.2014р., акти виконаних робіт за період з 31.12.2012р. по 31.10.2013р. з посиланням на договір від 01.07.2009р., підписані представником відповідача та скріплені печаткою товариства свідчать про тривале виконання ним спірного договору та, у зв"язку з чим, про наступне його схвалення.

З огляду на викладене призначення по справі почеркознавчої експертизи є недоцільним.

Доводи скаржника про порушення господарським судом ст.120 Земельного кодексу України та ст.ст.7, 31 Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими.

Так, згідно з ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, правовідносини сторін регулюються укладеним ними договором.

Посилання скаржника на завищення площі земельної ділянки, за яку він сплачував послуги з оренди протягом 2011 – 2013р.р., оскільки договором від 01.07.2009р. обумовлена площа нежитлової будівлі в розмірі 120.8кв.м визнані колегією суддів безпідставними.

В порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на виконання вимог чинного законодавства докази оформлення права користування конкретною земельною ділянкою з визначенням меж та площі у зв"язку з придбанням ще в 2009 році цієї ділянки у власність, а також докази оплати за відповідне користування скаржник не надав.

В матеріалах справи відсутні також і докази, які б спростовували обставини щодо користування скаржником земельною ділянкою саме 0.0399га .

Керуючись ст.ст.101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017р. у справі №904/6277/17 скасувати частково;

- прийняти нове рішення;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі.Просперіті" на користь приватної фірми "Фарм-Ак" 14877грн.72коп. заборгованості та 1296грн.85коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ;

- в решті в позові відмовити;

- стягнути з приватної фірми "Фарм-Ак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі.Просперіті" 293грн.67коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий суддя І.Л.Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Е.В.Орєшкіна

Повна постанова складена 27.11.2017р.