Постанова № 70517364, 21.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 914/1555/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів №01Н-6824/01-05 від 18.10.2017

на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2017

у справі № 914/1555/17

за позовом Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 59 431,00 грн.

За участю представників :

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився

Представникам сторін в судовому засіданні 14.11.2017 роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

В судове засідання 21.11.2017 сторони не з»явились про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін та скаржника.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2017 у справі №914/1555/17 (суддя Горецька З.В.) позов задоволено; стягнено з ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України 59 431,00 грн. основної заборгованості.

ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області подано апеляційну скаргу №01Н-6824/01-05 від 18.10.2017, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, обставини справи не доведені належними та допустимими доказами, судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що ним виконано господарські зобов»язання у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями і господарські зобов»язання припинено шляхом виконання, відповідно до ст.203 ГК України.

Також, скаржник зазначає, що позивач не повідомляв відповідача щодо необхідності проведення додаткових робіт, тим більше позивач не звертався до відповідача щодо укладення будь-яких додаткових угод на збільшення ціни договору в зв»язку з проведенням додаткових робіт.

Окрім того, на думку скаржника листом №01н-1829/18-06 від 20.04.2016 відповідач підтвердив факт виконання позивачем робіт, одночасно зазначивши, що дані роботи неоплачені з підстави відсутності передбаченого бюджетного фінансування, у зв»язку з тим, що не існує жодного доказу, який би підтверджував збільшення ціни договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а відтак правових підстав для витребування відповідачем додаткових бюджетних коштів на ці цілі не вбачається.

Дочірнє підприємство “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні 14.11.2017, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.03.2015 між Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (підрядник) та ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області (замовник) було укладено договір № 09-03/15 на закупівлю послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області: автомобільні дороги Бродівського, Буського районів (а.с.13-19).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов’язується у 2015 р. надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області автомобільні дороги Бродівського, Буського районів згідно з Технічними вимогами – додаток № 1, що є невід’ємною частиною договору, а замовник – прийняти та оплатити такі послуги в межах затверджених фінансових планів, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів.

Згідно розділу 3 договору ціна цього договору дорівнює ціні пропозиції учасника конкурсних торгів і становить – 7 522 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 1 253 666,67 грн. Ціна даного договору є динамічною.

Відповідно до п. 5.4 договору замовник здійснює щомісячну оплату за наданні послуги в межах надходжень бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ № 3), підписаних сторонами. Здача до оплати наданих послуг може проводитись подекадно.

Позивачем на підставі даного договору виконано роботи, з яких неоплаченими залишились роботи на суму 59 431,00 грн., що підтверджується долученими актами приймання виконаних будівельних робіт, які пропечатані та підписані повноважними представниками сторін.

Листом від 18.04.2016 № 05-5/614 ДП “Львівський облавтодор” зверталось до ОСОБА_2 автомобільних доріг у Львівській області про здійснення оплати вищезгаданих робіт (послуг) (а.с.63-67). Відповідач листом 20.04.2016 № 01Н-1829/18-06 підтвердив виконання даних послуг та зазначив, що не оплата їх спричинена відсутністю бюджетного фінансування (а.с.68).

Позивач повторно звернувся 15.07.2016 до відповідача з вимогою № 02-05/1170, до якої надав акти виконаних робіт за січень-березень 2016 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого та державного значення та вимагав здійснення їх оплати у десятиденний термін з моменту отримання вимоги. Дана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення (а.с.55-62).

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 59 431,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як стверджує позивач, 26.03.2015 між сторонами укладено договір № 09-03/15 на закупівлю послуг, на виконання умов якого позивачем було виконано підрядні роботи, за які відповідачем проведено часткову оплату, чим порушено свої договірні зобов’язання в частинні своєчасної та повної оплати (п. 5.4) та стало причиною виникнення заборгованості в сумі 59 431,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об’єктів; будівництво об’єктів з покладанням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов’язаних з будівництвом об’єктів.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно із ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що факт виконання робіт, передбачених договором, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 43 722,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 3 421,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 7 372,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 2 772,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 2 144,00 грн. Неоплаченими є виконані роботи на суму 59 431,00 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем повністю умов договору, позивачем направлялись вимоги про повну оплату за наданні послуги, які залишені без виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, а також доводів апеляційної скарги, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що роботи виконані на суму, що перевищує суму договору, проте не заперечує факту виконання, обсягу та вартості виконаних робіт.

Відповідно до матеріалів справи та вище зазначеного, позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами, відповідачем відповідними доказами не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо посилання скаржника на відсутність достатнього обсягу бюджетних коштів відповідача на погашення заборгованості за виконання підрядних робіт, судова колегія зазначає, що дана обставина не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов’язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Окрім того, у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (рішення від 18.10.2005) Європейський Суд з Прав Людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов»язання. (Аналогічної правової позиції дотримується ВСУ у постановах у справах № 3-28гс12 від 15.05.2012 та №3-77гс17 від 22.03.2017).

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов»язку виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2017 у справі №914/1555/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.