Рішення № 70517310, 20.11.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2017 р.Справа № 924/499/17

Господарський суд Хмельницької області під головуванням судді Гладія С.В., суддів Танасюк О.Є., Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом малого приватного підприємства фірми "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р.

Представики сторін:

позивача: не зявився

відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю №10 від 20.03.2017р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсним договір №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р складського зберігання зерна, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області та малим приватним підприємством фірма "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26.07.2016р. між сторонами було укладено вищевказаний договір. Даний договір укладено представником МПП Фірми "Ерідон" який не був наділений належними повноваженнями, оскільки в довіреності №02/01-102 від 02.01.2016р. за якою було підписано договір існує чіткий територіальний принцип її дії, а саме - вона діє на територіях Рівненської та Волинської областях. Крім того, даною довіреністю не надано підписанту повноважень, серед інших - укладати договори складського зберігання зерна. Позивач, вважаючи, що укладений між сторонами договір не направлений на реальне встановлення двосторонніх прав та обов'язків, а досягнення сторонами всіх істотних умов в момент укладення не відбулося, звернувся із даним позовом до суду.

Крім того, представник позивача в обґрунтуванні позовних вимог вказує, що укладений між сторонами договір зберігання є фіктивним правочином, оскільки він вчинений без наміру створення правових наслідків. Крім того, щодо недосягнення сторонами домовленостей про ціну договору вказує, що всі акти-приймання передачі робіт були підписані сторонами за невірним тарифом, і фактично, такі акти не можуть вважатися підтвердженням надання послуг в зазначеному в них об'ємах та вартості. У зв'язку із цим позивач вказує, що акти є недостовірними та не чинними. Крім того, вказує, що сторонами не досягнуто найважливішої істотної умови - ціни договору. Зазначає, що акти не було затверджені справжнім підписом генерального директора МПП "Ерідон", оскільки на них фігурує відтиск (кліше) факсиміле. Таким чином, враховуючи, що сторони при укладенні договору не досягли всіх істотних умов, зокрема: строку договору, умов предмету договору (номенклатуру, характеристики, асортимент, кількість та якість продукції) та ціни договору та вимог щодо якості продукції; договір та акти підписано сторонами не уповноваженими представниками та шляхом проставлення відтиску факсиміле; порушено умову рівності умов для всіх за публічним договором, що призводить до його нікчемності; договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; послуги, що надавались за оскаржуваним договором одночасно надавалися за іншим договором позивач вважає, що підписаний між сторонами договір зберігання не був направлений на реальне встановлення договірних прав та обов'язків, а досягнення сторонами всіх істотних умов в момент укладення - не відбулося.

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву вказує, що якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Крім того вказує, що як вбачається з довіреності, на підставі якої представник МПП "Ерідон" ОСОБА_2 підписував оскаржуваний договір, останній наділявся всіма правами, пов'язаними з діяльністю підприємства, в тому числі і на укладення одного із видів договорів як складського зберігання (який також є однією із форм господарської діяльності підприємства). Доручення на підставі якого представник підписував оскаржуваний договір відповідає по змісту і формі вимогам ЦК України і не передбачає територіальний принцип дії. Вказує, що підпис представника МПП "Ерідон" ОСОБА_2 на договорі та додатках до нього завірено печаткою підприємства, що не ставить під сумнів, що останній був наділений повноваженнями на підписання вказаного договору. Крім того, зазначає, що зміст договору зберігання відповідає всім умовам ЦК України та ГК України, сторонами в час його укладення досягнуто усіх істотних вимог, визначених законодавством України. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути на користь ТОВ "Лотівка Еліт" витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3920,00грн.

Крім того, представник позивача в клопотанні від 18.09.2017р. просив зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної із нею справи №911/1358/17, яка знаходить на розгляді в Київському апеляційному господарському суді. В обґрунтування заяви вказує, що в зв'язку із тим, що акти зберігання кукурудзи існують в двох договорах зберігання за аналогічний період та між тими ж сторонами і, що в результаті розгляду справи №911/1358/17 про стягнення сум коштів за послуги зі зберігання можуть бути встановлені обставини та факти, що можуть вплинути на прийняття судом рішення по даній справі, а саме буде вирішено наявність домовленості щодо ціни договору, а також питання чи надавалися взагалі послуги по зберіганню та вивантаженню зерна за задвоєними актами - подальший розгляд даної справи до моменту вирішення пов'язаної з нею справи стає неможливим.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (пункт 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З вищезазначеного слідує, що підставами зупинення провадження у справі є наявність двох обставин: 1) пов'язаність справ та 2) неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

Судом враховується, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на момент укладення спірного договору між сторонами не було досягнуто домовленості щодо ціни договору, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2017р. у справі №911/1358/17. Вказане рішення оскаржено МПП "Ерідон" в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду (до розгляду яким просить зупинити провадження у даній справі позивач).

Разом з тим, судом враховується, що при розгляді справи №911/1358/17 будуть встановлені обставини виконання спірного договору, що не є предметом спору у даній справі та не має значення для її вирішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що справу №924/499/17 можливо розглянути по суті до вирішення справи №911/1358/17

Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

26.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (далі - зерновий склад) та Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" в особі представника ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №02/01-102 від 02.01.2016р. (далі - поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР, згідно п. 1.1 якого зерновий склад зобов'язується прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, предане поклажодавцем зерно, останньому чи його довіренній особі, а поклажодавець оплатити надані послуги згідно даного договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86.

У відповідності до п. 1.4 договору документом підтверджуючим кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі є складська квитанція на приймання зерна згідн Наказу Міністерства Аграрної політики України від 27.06.2003 року №198.

Згідно п. 2.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (дата зазначена у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до повного його виконання.

Згідно з розділом 5 Договору зберігання оплата послуг (виконаних робіт), що надаються позивачем по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна та інші у процесі виконання Договору, оплачуються відповідачем за цінами (тарифами) затвердженими позивачем, включаючи ПДВ. Перелік найменування послуг та їх вартість на момент укладення Договору визначаються у Додатку №2 до даного Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору зберігання Поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти банківських днів оплачує Зерновому складу (позивачу) за фактично надані послуги (виконані роботи). Послуги оплачуються Поклажодавцем по тарифах, затверджених Зберігачем.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Договір підписано представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №02/01-102 від 02.01.2016р. та відповідачем а також скріплено печатками сторін.

26.07.2016р. між сторонами підписано додаток №1 та Додаток №2 до вищевказаного договору складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР.

На виконання умов договору відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату: №375 від 30.09.2016р. на суму 530,65грн., №433 від 31.10.2016р. на суму 93040,73грн., №374 від 30.09.2016р. на суму 25783,79грн., №197 від 18.05.2017р., №201 від 31.05.2017р.

Згідно виписок по особовим рахункам ТОВ "Лотівка Еліт", позивач здійснював оплати за відвантаження, очистку та зберігання гороху, кукурудзи та пшениці, так 09.09.2016р. позивачем оплачено 196061,70грн., 18.11.2016р. - 12300,57грн., 13.10.2016р. здійснено оплату за очистку, зберігання гороху, кукурудзи згідно рахунку №374 та №375 від 30.09.2016р. в сумі 26314,44грн., 11.10.2016р. оплачено відвантаження та зберігання пшениці та кукурудзи згідно рахунку №371 від 30.09.2016р. на суму 13996,99грн., 07.11.2016р. проведено оплату в сумі 93040,73грн. як плату за очистку та зберігання зерна згідно рахунку 433 від 31.10.2016р., 30.05.2017р. оплачено зберігання гороху згідно рахунку №197 від 18.05.2017р. на суму 30000,00грн., 09.06.2017р. проведено оплату 20000,00грн., 07.06.2017р. оплачено 20000,00грн. за відвантаження, зберігання, зважування гороху згідно рахунку №201 від 31.05.2017р.

Між сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №1040 від 31.12.2016р., №894 від 30.11.2016р., №398 від 31.03.2017р., №166 від 28.02.2017р., №103 від 13.02.2017р., №49 від 31.01.2017р., №612 від 30.09.2016р., №633 від 30.09.2016р., №797 від 31.10.2016р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог подав в матеріали справи довіреність №02/01-102 від 02.01.2016р. у відповідності до якої вказано, що цією довіреністю Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» (далі - Підприємство), що зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, уповноважує ОСОБА_2, паспорт: серія СР №556552, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області « 19» березня 1999 року, представляти інтереси Підприємства перед юридичними і фізичними особами та в державних органах.

ОСОБА_2 наділяється всіма правами, пов'язаними з діяльністю Підприємства, зокрема, з правом укладати від імені Підприємства договори купівлі-продажу (крім договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок), поставки товарів (у тому числі на умовах товарного кредиту) та договори по забезпеченню виконання зобов'язань, договори зберігання матеріальних цінностей, договори уступки права вимоги та переведення боргу, угоди та акти взаємозаліку, договори оренди нежитлових приміщень під офіси, складських приміщень та земельних ділянок, договори з постачання енергоносіїв (електроенергії, природного газу, води та водовідведення, теплопостачання), договори з транспортно-експедиторського обслуговування автомобільним, залізничним транспортом та інші договори для забезпечення та організації діяльності Підприємства в Рівненській та Волинській областях, підписувати протоколи намірів, заяви, а також інші документи та скріплювати їх печаткою Підприємства, отримувати документи та цінні папери, а також правами на вжиття дій та заходів, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру та державною реєстрацією в Державному реєстрі відомостей, про виникнення, зміну, припинення обтяжень, правом підписувати та подавати від імені Підприємства заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, заяви про надання витягу з Державного реєстру, а також представляти інтереси Підприємства в судах загальної юрисдикції, а саме: місцевих та апеляційних судах, користуватися всіма правами якими наділені сторони цивільного, господарського процесу окрім права визнання позову (повністю або частково) та укладання мирових угод в судових справах стороною є Підприємство в будь якому процесуальному статусі, без права підпису позовних та інших заяв. Має право отримувати документи та цінні папери. Вказано, що довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31 грудня 2016 року.

Крім того, матеріали справи містять складську квитанцію на зерно №261 від 19.09.2016р., посвідчення про якість зерна №000661 від 24.05.2017р., №000664 від 25.05.2017р., №000663 від 25.05.2017р., №000662 від 24.05.2017р., №000666 та №000667 від 25.05.2017р., картку аналізу зерна №522 від 19.09.2016р., посвідчення про якість зерна №000661 та №000662 від 24.05.2017р., вимогу позивача від 07.07.2017р. про відвантаження залишків зерна гороху а також лист відповідача згідно якого вказано, що останній поновить відвантаження товару лише після сплати позивачем заборгованості, договір складського зберігання зерна №07/09-16/Ш укладений між сторонами 07.09.2016р. а також додатки до нього та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №782 від 31.10.2016р., №623 від 30.09.2016р., №69 від 27.01.2017р., №1021 від 31.12.2016р., №881 від 30.11.2016р., рішення господарського суду Київської області від 29.05.2017р. у справі №911/1359/17 а також постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 11.04.2017р. згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ТОВ "Лотівка Еліт".

Крім того, відповідач на підтвердження понесення витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката подав в матеріали справи договір про надання правової допомоги № 6 від 13.07.2017р. укладений між адвокатським бюро "Романа Вознюка" та ТОВ "Лотівка Еліт", згідно п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах у справі про визнання недійсним договору №26/07-2016/ЕР складського зберігання зерна від 26.07.2016р., на умовах передбачених даним договором. Крім того, подав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1150, видане ОСОБА_1 15.04.2015р., акт надання правової допомоги від 04.09.2017р. згідно якого вказано, що адвокатське бюро надало послуги відповідачу на суму 3920,00грн. а також квитанцію №6 від 04.09.2016р. згідно якої ТОВ "Лотівка Еліт" на підставі договору від 13.07.2017р. та акту від 04.09.2017р. оплатило адвокатському бюро 3920,00грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що договір складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р. було укладено з боку позивача особою, яка не була наділена повноваженнями щодо такого укладення, що суперечить п.2 ст. 203 ЦК України.

Згідно частин 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана вчинити або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Із змісту оскаржуваного договору вбачається, що від малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" договір підписано представником ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №02/01-102 від 02.01.2016р.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору зберігання відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату, зокрема №375 від 30.09.2016р., №433 від 31.10.2016р., №374 від 30.09.2016р., №197 від 18.05.2017р., №201 від 31.05.2017р. Вказані рахунки були оплачені МПП Фірма "Ерідон", що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках відповідача.

Судом також враховується, що 30.09.2016р., 31.10.2016р., 31.12.2016р., 30.11.2016р., 31.03.2017р., 28.02.2017р., 13.02.2017р. та 31.01.2017р. між сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи вищевикладене а також те, що на виконання умов спірного договору між сторонами підписувались акти здачі - прийняття робіт та позивачем проводилась оплата наданих послуг відповідачем за спірним договором, суд приходить до висновку про схвалення позивачем договору складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р., у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав передбачених п.2 ст. 203 ЦК України.

Крім того, судом враховується, що спірний договір зберігання та акти здачі - прийняття робіт містять відтиск печатки МПП Фірма "Ерідон".

Разом з тим, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також законністю користування таких печаток покладається на керівника позивача.

Позивач не подав в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження незаконного використання печатки, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факту втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння, доказів викрадення печатки.

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказаний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, у зв'язку із чим він є фіктивним.

У відповідності до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Крім цього, згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, для визнання правочину таким, що вчинений фіктивно, вимагається наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; відсутність у сторін правочину наміру досягти правового результату на момент укладення договору; в результаті укладення такого договору відсутні будь-які правові наслідки, обумовлені договором. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов не дає підстав стверджувати, що правочин вчинено фіктивно.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на виконання оспорюваного правочину (договору складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р.) сторонами було вчинено передбачені договором дії (підписання між сторонами актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) а також оплата позивачем наданих послуг зберігання, очищення, відвантаження та зважування зерна, підстави вважати даний правочин фіктивним у суду відсутні.

Усі інші доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, а посилання позивача на те, що відповідачем неналежним чином виконано або не виконано в повному обсязі передбачені договором роботи, жодним чином не може впливати на питання дійсності правочину, а має значення в частині виконання такого правочину (стягнення заборгованості, збитків та ін).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зхв'язку із їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладається на позивача.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд стягнути на користь відповідача витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3920,00грн.

При розгляді даного клопотання судом враховується, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абз. 3 п. 6.5 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).

Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (абз. 4 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 6 вищевказаного закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений відповідними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як слідує з матеріалів справи, право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1150 від 15.04.2015р. Між адвокатом та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №6 від 13.07.2017р., предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах у справі про визнання недійсним договору №26/07-2016/ЕР складського зберігання зерна від 26.07.2016р.

На підтвердження факту надання правової допомоги та понесених відповідачем витрат в матеріали справи надано акт надання правової допомоги від 04.09.2017р. на суму 3920,00грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера №6 від 04.09.2017р. згідно якої Адвокатське бюро "Романа Вознюка" отримало від ТОВ "Лотівка Еліт" на підставі договору від 13.07.2017р. та акту від 04.09.2017р. 3920,00 грн.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає за необхідне, клопотання відповідача задовольнити та стягнути з позивача 3920,00грн. грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову малого приватного підприємства фірми "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору №26/07-2016/ЕР від 26.07.2016р. відмовити.

Стягнути з малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, код 19420704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка вул. Центральна, буд. 1Б, код 32678215) 3920,00грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.11.2017р.

Головуючий суддяС.В. Гладій

Суддя О.Є. Танасюк

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (03191, м. Київ, а/с 50), (прост.)

3 - відповідачу (30353, Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка, вул. Центральна, 1-Б)