Постанова № 70517174, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 року Справа № 904/7416/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1786 від 26.10.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №52-16/09 від 11.01.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро

до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 229 171,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 у даній справі (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суму 221 690,40 грн. плати за користування вагонами, 7480,92 грн. збору за зберігання вантажу, 3437,57 грн. судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що зайнятість колій на станції призначення була спричинена саме залізницею, і як наслідок, вина публічного акціонерного товариства "Південний ГЗК" у затримці вагонів відсутня.

Вирішення питання, щодо наявності у залізниці можливості або відсутності доставити спірні вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки спірних вагонів на інших станціях, потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим відповідачем під час розгляду справи по суті судом було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, яке господарським судом залишено без задоволення.

Причини затримки вагонів, викладені позивачем у актах загальної форми ГУ-23 не відповідають дійсності і документально не підтверджені.

На думку скаржника, судом першої інстанції не були прийняті до уваги доводи відповідача та не враховані приписи ст.936 ЦК України, ст.306 ГК України, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку, щодо правомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи таке.

28 листопада 2013 року між позивачем (далі - залізниця) та відповідачем (далі - власник колії), укладений договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - договір), відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. (п.1 договору).

Передача (здача) вагонів для під’їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу – 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу – 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу – 4,5 год.; передача розбірних поїздів – за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на під’їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п. 5 договору).

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 договору).

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв’язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п.8 договору).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Матеріали справи свідчать про те, що в період січень 2017 - лютий 2017 за залізничними накладними залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “Південний гірничо-збагачувальний комі бант” вантаж - порожні власні вагони.

На шляху прямування на підставі наказів №278 від 31.01.2017, №290 від 01.02.2017, №294 від 02.02.2017 та №320 від 05.02.2017 вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з наявністю на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ “Південний гірничо-збагачувальний комі бант” вагонів, що надійшли на його адресу.

За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Західний, Грекувата, Красний Шахтар, Вечірній Кут у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №28 від 31.01.2017, №8 від 01.02.2017, №5 від 02.02.2017, № 1 від 05.02.2017, акти загальної форми ГУ-23 №28 від 31.01.2017, № 19 від 01.02.2017, № 5 від 02.02.2017, №1 від 05.02.2017.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№ 14029195, 06019008, 06019007, 22019061, 01029122, 17019046, 08019018, 10019026, 08019017, 16019042, 08019016, 06019004, 06019005, 07019013, 10019022 в розмірі 221 690,40 грн. та за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№ 13019006, 06019004, 23019024 нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 7 480,92 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало причиною даного спору.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під’їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтями 42, 46 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов’язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год наступного дня. Одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж – матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір та пп. 2.1 п. 2 Тарифного керівництва № 1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356) встановлено, що за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі «найменування вантажу» вказується: «Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)». Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділі 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов’язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов’язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов’язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці – сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов’язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно з п. п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв’язком, через посильних, факсом або іншим способом) (п. п. 9, 10 Правил).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам’яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 12 вказаних Правил передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Позивач у відповідності до п. 5 договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

Проте, позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" раніше та своєчасно не забиралися відповідачем на свою під’їзну колію.

Зазначені обставини підтверджені актами про затримку вагонів форми ГУ-23а №28 від 31.01.2017, №8 від 01.02.17, №5 від 02.02.2017, № 1 від 05.02.2017, актами загальної форми ГУ-23 №28 від 31.01.2017, № 19 від 01.02.2017, № 5 від 02.02.2017, №1 від 05.02.2017 на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу за наказами №278 від 31.01.2017, №290 від 01.02.2017, №294 від 02.02.2017 та №320 від 05.02.2017 відповідно до Тарифного керівництва №1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№ 14029195, 06019008, 06019007, 22019061, 01029122, 17019046, 08019018, 10019026, 08019017, 16019042, 08019016, 06019004, 06019005, 07019013, 10019022 в розмірі 221 690,40 грн. та за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№ 13019006, 06019004, 23019024 нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 7 480,92 грн.

Водночас суди встановили, що ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення ДП "Придніпровська залізниця" про готовність забрати на свою під’їзну колію вагони зі станції призначення, а також доказів на підтвердження прийняття заходів відносно залізниці з приводу порушення останньою умов спірного договору в частині дотримання строку подачі вагонів на під’їзну колію комбінату

З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем плати за користування вагонами у розмірі 221 690,40 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 7 480,92 грн.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі є правомірним.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що зайнятість колій на станції призначення була спричинена позивачем, оскільки наведене спростовується наявними матеріалами справи.

Так, скаржник зазначає, що факт готовності ПАТ "Південний ГЗК" прийняти вагони на під'їзну колію підтверджується відповідними довідками, згідно яких на момент видачі наказів №№278,290,294,320 на станції Допоміжна були вільні по дві та одній колії відповідно.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що навіть за умови наявності вільних під’їзних колій на станції Допоміжна, за відсутності з боку комбінату доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, неможливо погодитися з доводами комбінату щодо відсутності його вини у їх скупченні, а навпаки – це може бути свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні його вагонів зі станції призначення за наявності вільних під’їзних колій.

Разом з тим, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, де вказано, що черговий по станції зобов’язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 31.08.2005 № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.

Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції – це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть за відсутності передбачення такої поставки планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо неправомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до норм Правил користування вагонами та контейнерах Правил зберігання вантажу, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно Наказу Мінінфраструктури № 13 від 26.01.2015.

Таким чином, плату за користування та збір за зберігання вантажу позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства.

Крім того, згідно абзацу третій пункту 1.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 (з подальшими змінами та доповненнями) №04-5/601"Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вирішення господарського спору у даній справі не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, що виключає доцільність проведення експертних досліджень у справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 р. у справі №904/7416/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 27.11.2017.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3