Рішення № 70516720, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство № 5»

до 1) Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьміськбуд"

про визнання недійсними електронних торгів, проведені 18.08.17 та оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-с

Представники сторін:

від позивача: Вінокурова Р.О. - представник за довіреністю № 1/07/15-3 від 21.08.2017 р.;

від відповідача-1: Шилець А.Р. - представник за довіреністю № 27-14964/17 від 19.07.2017 р.;

від відповідача-2: Самойленко С.В. - представник за довіреністю № 93 від 19.01.2017 р.;

від третьої особи: Мельник О.Ю. - директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Уманським МВ УМВС України в Черкаській обл., 27.04.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" до 1) Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича про визнання недійсними електронних торгів, проведених 18.08.2017 р. та оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-с.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент подання позову він є користувачем виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м. Позивачу стало відомо, що 18.08.2017 року було проведено електронні торги щодо продажу даної виробничої бази. Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c було проведено електронні торги за лотом № Q8288b10641 та визначено переможця електронних торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьміськбуд». Позивач вважає, що під час ініціювання та проведення електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c було допущено порушення законодавства, зокрема статей 3, 5, 12 Закону України «Про публічні закупівлі», Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року № 388, Порядок реалізації майна неплатоспроможних банків шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом ДП «СЕТАМ» від 22.01.2016 року № 9 зі змінами, внесеними наказом ДП «СЕТАМ» від 07.06.2016 року № 47.

У зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсними електронні торги № UA-EA-2017-08-07-000147-c з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», а саме лоту № Q8288b10641: виробнича база загальною площею 4 098,40 кв.м., що складається з: виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871,70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410,50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244,80 кв.м., прохідної бази (літ. Ж) загальною площею 23,60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406,40 кв.м., складу балонів (літ. Д) площею 38,20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л) загальною площею 103,20 кв.м. та розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 що були проведені 18.08.2017 року та оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2-17-08-07-000147-c.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 17.10.2017 р., у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача 2 у судове засідання, залученням до участі у справі третьої особи.

17.10.2017 р. до канцелярії суду третя особа подала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.10.2017 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.09.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень № 01030 39296415, але 17.10.2017 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та докази направлення третій особі копія позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник третьої особи підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи та підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів 1, 2 не заперечували проти клопотань позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2017 р.

30.10.2017 р. до канцелярії суду третя особа подала відзив на позовну заяву, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник третьої особи підтримав подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представники відповідачів 1, 2 підтримали дане клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом оголошена перерва до 14.11.2017 р.

14.11.2017 р. до канцелярії суду третя особа подала пояснення по справі.

Представник позивача подав суду додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на факт ініціювання та проведення електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c, що на думку позивача є таким, що суперечить закону та впливає на його право користування виробничою базою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м.

Позивач стверджує, що на момент проведення електронних торгів, у ПАТ «КБ «Хрещатик» не було права власності на виробничу базу, користувачем якої є позивач, тому електронні торги не могли проводитися стосовно продажу вищезазначеної бази.

Суд не приймає доводи, викладені позивачем у позовній заяві та поясненнях, виходячи із наступного:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2012 р. у справі № 22/472 задоволено вимогу ПАТ «КБ «Хрещатик» стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 р., укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», а саме: виробничу базу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м.

Реєстрація права власності на виробничу базу відбулась в межах виконавчого провадження № 36421105 відкритого Державною виконавчою службою України на виконання вищезазначеного рішення суду.

Протоколом № 5 від 26.08.2014 р. ПАТ «КБ «Хрещатик» визнано покупцем предмета іпотеки - виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м.

На підставі протоколу № 5 від 26.08.2014 р. відділом примусового виконання рішень ДВС в особі головного державного виконавця Бойко О.М. було видано Акт № 141/1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12.09.2014 р.

Даний акт державного виконавця став підставою для реєстрації права власності на нерухоме майна та видачі свідоцтва про право власності.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26986201 від 18.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем було внесено запис про право власності №7044054 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 15889145 від 18.09.2014 року, яким проведено державну реєстрацію права власності публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на об'єкт нерухомості - виробничу базу, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, загальною площею 4 098,40 кв.м.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 р. у справі № К/800/10604/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року, на яку посилається позивач в обґрунтування відсутності права власності у ПАТ «КБ «Хрещатик» на виробничу базу, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року залишено без змін.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року у справі №862/22242/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, позов задоволено частково: скасовано рішення нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, а саме: виробничу базу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м., за ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У вищезазначеній постанові зазначено, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону щодо майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо цього майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

А також, в частині щодо визнання зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві поновити запис про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пасдорсервіс» (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю «Бастен») на нежитлові будівлі, а саме, виробничу базу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м. відмовлено.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у своїй хвалі від 16.08.2016 року у справі № К/800/10604/16 зазначив, що реєстрація арешту є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно.

Таким чином, Вищим адміністративним судом України було встановлено, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно була проведено державним реєстратором за наявності обтяження цього майна.

18.08.2017 р. організатором відкритих торгів - ТОВ «ІТ Контракт» було здійснено реалізацію нерухомого майна - виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, загальною площею 4 098,40 кв.м. шляхом продажу на відкритих торгах (аукціоні) - протокол електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 05.09.2017 р. право власності ПАТ «КБ «Хрещатик» було скасовано на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/22242/15 від 15.02.2016 р. Відомості про скасування вніс Євко В.В., службовець Державного підприємства «СЕТАМ».

Також, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (сформованого 05.09.2017 року) вбачається, що 05.09.2017р. державний реєстратором: Євко Володимиром Володимировичем, Державне підприємство «СЕТАМ» було зареєстровано права власності ПАТ «КБ «Хрещатик» на виробничу базу загальною площею 4 098,40 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, будинок 4. Підстава виникнення права власності: свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1143, виданий 18.09.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О.

11.09.2017 р. відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c від 18.08.2017 р. між ПАТ «КБ «Хрещатик» і товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьміськбуд» укладено договір купівлі-продажу майна в тому числі виробничої бази загальною площею 4 098,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Швецем Р.О.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що на момент проведення електронних торгів власником виробничої бази є ПАТ «КБ «Хрещатик».

Позивач стверджує, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Хрещатик» - Костенком І.І. та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було проігноровано факт наявності арештів та заборон на відчуження стосовно виробничої бази на момент проведення електронних торгів.

Суд не приймає доводи, викладені позивачем у позовній заяві, виходячи із наступного:

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 р. № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку І.І.

Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить закону.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що реалізація виробничої бази, загальною площею 4 098,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, відбувалася без порушень та на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Щодо підтвердження факту користування виробничою базою, позивачем надано копію договору оренди нежитлових приміщень № 1/ОП-04-09/17 від 24.04.2017 року, укладеного приватним підприємством «Вір» (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство № 5» (орендар) та акту №1 приймання-передачі до договору оренди нежитлових приміщень № 1/ОП-04-09/17 від 24.04.2017 року

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає приміщення у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 3.1 даного договору під приміщенням в цьому договорі розуміються нежитлові приміщення, розташовані на території виробничої бази загальною площею 4 098,40 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, яка складається з виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871,70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410,50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244,80 кв.м., прохідної бази (літ. Ж) загальною площею 23,60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406,40 кв.м., складу балонів (літ. Д) площею 38,20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л) загальною площею 103,20 кв.м. та належить орендодавцю на праві користування та розпорядження.

Згідно з ч.1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

П. 25.7 вищевказаного договору встановлює, що при переході права власності на приміщення до будь-якої іншої особи або при реорганізації орендодавця цей договір зберігає чинність.

Таким чином, до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьміськбуд», як до нового власника виробничої бази загальною площею 4 098,40 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4 за договором купівлі-продажу майна від 11.09.2017 р., перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень № 1/ОП-04-09/17 від 24.04.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належності у приватного підприємства «Вір» права користування та розпорядження нежитловими приміщеннями, розташованими на території виробничої бази загальною площею 4 098,40 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство № 5» про визнання недійсними електронних торгів № UA-EA-2017-08-07-000147-c з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», а саме лоту № Q8288b10641: виробнича база загальною площею 4 098,40 кв.м., що складається з: виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871,70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410,50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244,80 кв.м., прохідної бази (літ. Ж) загальною площею 23,60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406,40 кв.м., складу балонів (літ. Д) площею 38,20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л) загальною площею 103,20 кв.м. та розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 4, що були проведені 18.08.2017 року та оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2-17-08-07-000147-c є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.11.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий