Рішення № 70516552, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017

Справа №910/17057/17

за позовом Васильківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ"

про визнання договору укладеним

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Васильківської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" про визнання договору укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами невиконання відповідачем як замовником будівництва обов’язку взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідно до Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків, у зв’язку з чим позивач, який зазначає, що в силу ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов’язок з ініціювання укладання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури лежить на замовникові будівництва, позивач просить суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова в редакції, викладеній у позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17057/17 та справу призначено до розгляду на 20.10.2017.

12.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 розгляд справи відкладено на 14.11.2017.

24.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 14.11.2017 не з’явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103042823566 (позивач) та копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення не вручене під час доставки (відповідач).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 14.11.2017 за відсутності представників позивача та відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Васильківської міської ради від 04.04.2012 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків» затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків; договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків (додаток 2) (копія рішення долучена до позову).

Судом встановлено, що відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить 10% загальної кошторисної вартості будівництва – для нежитлових будівель і споруд. Істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є: розмір пайової участі (внеску), термін (графік) оплати пайового внеску, відповідальність сторін.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ" виступило замовником будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності.

Так, відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації, виданої Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11.03.2016 №КС 143160711190, закінчений будівництвом об’єкт - нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності загальною площею 1884,3 м2, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ", є готовим до експлуатації; кошторисна вартість будівництва – 1310890,00 грн. (копія декларації долучена до позову).

Судом встановлено, що пунктом 22 декларації про готовність об’єкта до експлуатації, виданої Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11.03.2016 №КС 143160711190 зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 06.08.2015 з Васильківською міською радою Київської області, сплачено в повному обсязі 5035,00 грн. (платіжне доручення від 13.08.2015).

Судом встановлено, що 24.02.2017 Васильківська міська рада звернулась до відповідача з листом від 24.02.2017 №96/02.01-08вих, у якому позивач зазначав про невиконання відповідачем вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об’єкту – «реконструкції нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності», у зв’язку з чим позивач направив відповідачу договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків та розрахунок величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків (копія листа та доказів направлення долучені до позову).

Разом з тим, примірник вказаного договору відповідач не підписав та не повернув позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем як замовником будівництва обов’язку взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідно до Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків, у зв’язку з чим позивач, який зазначає, що в силу ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов’язок з ініціювання укладання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури лежить на замовникові будівництва, позивач просить суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова в редакції, викладеній у позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як встановлено судом, 24.02.2017 Васильківська міська рада звернулась до відповідача з листом від 24.02.2017 №96/02.01-08вих, у якому позивач зазначав про невиконання відповідачем вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об’єкту – «реконструкції нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності», у зв’язку з чим позивач направив відповідачу договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків та розрахунок величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків (копія листа та доказів направлення долучені до позову).

Разом з тим, примірник вказаного договору відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Суд зазначає, що за змістом ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ" виступило замовником будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності.

За змістом ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на 11.03.2016, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Так, відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації, виданої Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11.03.2016 №КС 143160711190, закінчений будівництвом об’єкт - нежитлового приміщення, магазину промислових та непромислових товарів за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів №6, код об’єкта: 1230.1, ІІІ категорія складності загальною площею 1884,3 м2, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ", є готовим до експлуатації; кошторисна вартість будівництва – 1310890,00 грн. (копія декларації долучена до позову).

За змістом статей 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1553гс16.

Суд зазначає, що аналіз норм ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов’язковим.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За змістом положень ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (ст. 187 Господарського кодексу України).

За таких обставин невиконання замовником будівництва обов’язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва не звільняє його від такого обов’язку.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №3-1281гс16.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов’язок пов’язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (15 робочих днів, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов’язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов’язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №3-1323гс16.

Так, за приписами ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому, норми глави 50 Цивільного кодексу України «Припинення зобов’язання» не містять такої підстави припинення зобов’язання як закінчення строку виконання зобов’язання, тобто прострочення.

За наведених обставин, невиконання замовником будівництва обов’язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва не звільняє його від такого обов’язку після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Як встановлено судом, пунктом 22 декларації про готовність об’єкта до експлуатації, виданої Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11.03.2016 №КС 143160711190 зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 06.08.2015 з Васильківською міською радою Київської області, сплачено в повному обсязі 5035,00 грн. (платіжне доручення від 13.08.2015).

В той же час, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин сторонами не було надано (ані договору, укладеного 06.08.2015 з Васильківською міською радою Київської області, ані платіжного доручення від 13.08.2015).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 зобов’язано сторін надати суду письмові пояснення щодо вказаної у пункті 22 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № КС143160711190 від 11.03.2016 інформації щодо сплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 06.08.2015 з Васильківською міською радою Київської області, у розмірі 5035 грн. 00 коп. на підставі платіжного доручення від 13.08.2015, а саме надати письмові пояснення чи укладався такий договір та чи сплачувався пайовий внесок (у випадку укладення - надати копію вказаного договору та платіжного доручення від 13.08.2015).

Відповідно до пояснень позивача, поданих 24.10.2017, жодного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків між Васильківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІ» станом на момент розгляду справи це укладено; платником згідно з платіжним дорученням від 13 серпня 2015 року на суму 5035,00 грн. була юридична особа із назвою ДП «Центральний ринок «Васильок», а не відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ».

При цьому, відповідачем не було надано жодних пояснень та доказів щодо вказаної у пункті 22 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № КС143160711190 від 11.03.2016, інформації щодо сплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (ані доказів укладення договору, ані платіжного доручення), а отже зазначені у такому пункті обставини судом не приймаються.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Суд зазначає, що форма та зміст (умови) типового договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків затверджений рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків».

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Аналогічні положення наведені у Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків, затвердженому рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків».

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що норма ст. 638 ЦК України, по суті, передбачає необхідність погодження сторонами істотних умов договору як необхідної передумови виникнення зобов’язання з такого договору, та регулює порядок укладення договору за волевиявленням сторін (загальний порядок укладення договорів – за вільним волевиявленням сторін). Водночас, при зверненні до суду у випадку виникнення переддоговірного спору з позовом про визнання укладеним договору, у разі коли одна із сторін ухиляється від укладення такого та обов’язок укладення договору передбачений законом, суд повинен дослідити проект договору, викладений позивачем у позові, та встановити відповідність умов такого договору нормам закону, в тому числі встановити наявність істотних умов, які передбачені законом для договору відповідного виду. При цьому, суд не вправі при вирішенні спору про визнання договору укладеним самостійно викладати умови договору, які відсутні у проекті, що викладається у позовній заяві, та які встановлені у законі, так як суд не може виходити за межі предмету позовних вимог (визнання укладеним договору у редакції, що викладається позивачем).

В той же час, як вбачається зі змісту редакції договору, що викладена у позові, відсутня така істотна умова, як строк сплати пайового внеску. Так, відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. ’ , .

Відповідно до п. 5.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків, затвердженому рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків» кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків сплачується єдиним платежем або за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати коштів пайової участі не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об’єкта містобудування в експлуатацію.

В той же час, специфіка правовідносин сторін щодо укладання договору про сплату пайової участі вже після введення об’єкта будівництва в експлуатацію ( визначені законом та порядком граничні строки сплати коштів пайової участі станом на дату звернення з позовом до суду вже минули), не звільняє позивача від обов’язку з визначення у договорі строку сплати пайового внеску як істотної умови для такого виду договору, так як визначення строку сплати є необхідною умовою договору, та такою, що законом визначена як істотна, відтак, за відсутності останньої відсутні підстави визнавати укладеним (вчиненим) відповідний договір. При цьому, позивач повинен був визначити розумні строки (надавши відповідні обгрунтування) сплати пайового внеску у проекті договору (що викладений у позові), з огляду на обставини щодо неможливості визначення умовами договору граничних строків сплати, передбачених законом та порядком, затвердженим рішенням Васильківської міської ради, які вже минули на час звернення до суду.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Аналогічні умови наведені у типовому договорі про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків, що затверджений рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків», а також у п. 5.6 редакції договору, що викладена у прохальній частині позову.

Однак, у прохальній частині позову, що містить текст договору, який позивач просить визнати укладеним, розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не викладений.

Окрім того, суд зазначає, що редакція договору, який позивач просить визнати укладеним, передбачає, зокрема, такі умови: сторона 2 (відповідач) зобов'язується: здійснити будівництво об’єкта відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил (п. 2.2.1.); забезпечити виконання відповідних технічних умов та зовнішнього благоустрою до введення об’єкта в експлуатацію (п. 2.2.3); дотримуватися під час будівництва вимог проекту організації будівництва та благоустрою і утримання території м. Василькова (п. 2.2.4.).

Суд зазначає, що вказані умови не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, що існують на час судового розгляду спору, оскільки спірний об’єкт будівництва є таким, що на дату звернення позивачем з позовом до суду введений в експлуатацію, а тому суд не вправі вважати укладеним договір, який містить зобов’язання, що не можуть бути виконані сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що суд у спорі про визнання укладеним договору не вправі змінювати умови договору, що викладені позивачем у позові (виходити за межі предмету позову – визнання укладеним договору у відповідній редакції), встановивши, що у відповідному проекті договору відсутні передбачені законом істотні умови щодо строків сплати пайового внеску та відсутній розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, та наявні умови, які станом на дату подання позову та його розгляду судом є такими, що не можуть бути виконані сторонами, - суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання укладеним договору у редакції, викладеній позивачем.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду з позовом про визнання укладеним договору у іншій редакції (фактично з іншим предметом позову).

В той же час, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" як замовника будівництва, що ухилився від укладення з позивачем договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, відповідного розміру збитків у вигляді упущеної вигоди. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1553гс16.

Вказаний спосіб захисту є ефективним з огляду на суть порушеного права позивача, та зокрема, передбачає менший обсяг процесуальних витрат (так сам по собі факт укладення договору у судовому порядку не забезпечує виконання відповідачем обов’язок щодо сплати пайового внеску, що може призвести у такому випадку до необхідності подання у майбутньому позову про спонукання до виконання обов’язку в натурі – стягнення відповідних грошових коштів).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у зв’язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.11.2017

Суддя І.М. Отрош