Ухвала суду № 70516498, 17.11.2017, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"

до Київської міської ради

про визнання договору поновленим

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: Безносик А.О. - представник за довіреністю № 225-КМГ-3553 від 17.10.2017.

від ПАТ «ВТБ Банк» - Винник О.П.

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" з вимогами Київської міської ради про визнання договору поновленим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17558/17 та справу призначено до розгляду на 27.10.2017.

26.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.

27.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариством "ВТБ Банк".

Суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариством "ВТБ Банк", зазначивши, що мотиви та підстави відмови будуть викладені судом у процесуальному документі за результатами розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 розгляд справи відкладено на 17.11.2017.

17.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме доказів направлення (вручення), що підлягають направленню на адресу позивача у порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема письмові заперечення щодо користування земельною ділянкою або повідомлення про припинення або розірвання договору, або інші документи, що підтверджують намір припинити/розірвати договір оренди.

17.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариством "ВТБ Банк".

Представник позивача у судове засідання 17.11.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 17.11.2017 з'явився представник відповідача та представник Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", який підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариством "ВТБ Банк".

Розглянувши вказане клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", суд відмовив у його задоволенні. При цьому, мотиви та підстави відмови будуть викладені судом у процесуальному документі за результатами розгляду справи.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

З огляду на те, що встановлення обставин, які можуть бути підтверджені документами, які просить витребувати у відповідача позивач, входять до предмету доказування у даній справі, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача такі документи, а отже клопотання позивача про витребування доказів підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Як зазначено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі. Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи. Водночас необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 ГПК, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали. Приписи частини третьої статті 106 ГПК стосуються й подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційних господарських судів. Якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції. У разі ж якщо відповідна заява чи скарга або зустрічна позовна заява надійшла до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) так само до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Так, позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.10.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №813 та зареєстрованого головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 03.11.2005 (запис державної реєстрації договорів №66-6-003060) поновленим (продовженим) до 03.11.2020 року обґрунтовані тими обставинами, що після зазначеного у такому договорі строку позивач продовжував користуватись земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Сиваська, 1А, а відповідач не повідомляв позивача листом-повідомленням щодо заперечення проти продовження договору оренди, у зв'язку з чим, за твердженнями позивача, в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі» такий договір є поновленим на той самий строк на тих же умовах.

При цьому, заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М", у якому прокурор просив суд зобов'язати відповідача повернути орендовану ним за договором 03.11.2005 № 66-6-00306 земельну ділянку позивачеві з огляду на закінчення строку оренди та невиконання умов договору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1335/17 позов задоволено повністю: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 16630 кв м., яка розташована по вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва у стані, придатному для подальшого використання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" на користь Прокуратури міста Києва 1600 грн. судового збору.

Як передбачено приписами ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Разом з тим, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 скасувати та припинити провадження у справі №910/1335/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Н-М" до провадження та призначено справу до розгляду. Станом на 17.11.2017 дана справа перебуває на розгляді в Київському апеляційному господарському суді України.

За змістом ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Суд зазначає, що судом у справі №910/1335/7 досліджуються обставини, що впливають на розгляд даної справи, зокрема, щодо наявності підстав для повернення земельної ділянки орендодавцеві за наслідками закінчення строку дії договору, тоді-як у даній справі суд досліджує обставини щодо наявності підстав вважати, що договір оренди є поновленим, тобто дані справи є пов'язаними між собою.

За змістом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Таким чином, з огляду на наявність судового рішення у справі №910/1335/17 (яке не набрало законної сили), обставини, що встановлені у ній не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки переоцінка судом доказів, які стануть підставою для встановлення судом відповідних обставин у іншій справі, нівелюватиме правову визначеність сторін стосовно встановлених фактів.

Відтак, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/1335/17 (набрання законної сили рішенням суду) полягає в тому, що суд у даній справі не вправі здійснювати переоцінку доказів, на підставі яких судом у справі №910/1335/17 встановлюються відповідні обставини справи, та встановлювати протилежні за змістом обставини, так як позовні вимоги у даній справі зводяться фактично до встановлення обставин поновлення договору оренди та відповідно наявності правових підстав щодо користування земельною ділянкою (тоді як рішенням у справі №910/1335/17 судом було встановлено відсутність таких підстав та обов'язок повернути земельну ділянку).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 910/17558/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" до Київської міської ради про визнання договору поновленим до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/1335/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" про повернення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 79 та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зобов'язати Київську міську раду надати суду докази направлення на адресу позивача письмових заперечень щодо користування земельною ділянкою/ повідомлення про припинення або розірвання договору/ документи, що підтверджують намір припинити чи розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.10.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №813 та зареєстрованого головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 03.11.2005 (запис державної реєстрації договорів №66-6-003060).

2. Зупинити провадження у справі № 910/17558/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" до Київської міської ради про визнання договору поновленим до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/1335/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" про повернення земельної ділянки.

.

Суддя І.М. Отрош