Ухвала суду № 70516328, 27.11.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 906/1030/17

Суддя господарського суду Житомирської області Маріщенко Л.О. ,

розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом:

Селянського (фермерського) господарства "Обрій" (с. Ксаверів Малинського району Житомирської області)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" (с. Ксаверів Малинського району Житомирської області)

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення 44000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглянувши подану позовну заяву на предмет її прийняття до розгляду, господарський суд враховує наступне.

1) Позовна заява підписана особою без відповідних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Приписами ст.28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

З доданої до позовної заяви довіреності від 07.03.2017 не вбачається доручення ОСОБА_1 підписувати позовну заяву від імені юридичної особи - позивача.

2) Приписами ст.57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є порушенням вимог статті 57 ГПК України і є підставою для повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України.

Натомість, останнім подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке в свою чергу задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі ст. 1 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати д о к а з и на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Позивач, навівши доводи про майновий стан підприємства, які на його думку, перешкоджають сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, не подав належних доказів на підтвердження цим доводам. Тоді як термін "майновий стан" є оціночним та підлягає встановленню судом на підставі поданих доказів за правилами ст. 33 ГПК України. Такі докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

Слід зазначити, що стаття 8 Закону України "Про судовий збір" наділяє суд правом звільнити від сплати судового збору, а не встановлює такий обов'язок.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В свою чергу, відповідно до статті 129 Конституції України та статті 4-2 ГПК України правосуддя в у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду, викладеної у рішенні у справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Таким чином, з урахуванням викладеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пп.1, 4 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

За таких обставин позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

Також, господарський суд звертає увагу позивача, що за умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

При повторному зверненні з позовною заявою до господарського суду Житомирської області, додані до позовної заяви копії документів засвідчити належним чином.

З урахуванням положень ч.3 ст.63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення усіх вищевказаних допущених порушень.

Щодо клопотання про забезпечення позову, то воно залишається без розгляду, як таке, що не оплачене судовим збором.

Керуючись п. 1, 4 ст. 63 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток на _____ аркушах.

Суддя Маріщенко Л.О.