Рішення № 70516097, 26.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2017р. Справа №905/1742/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон», м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 30923107

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 13504334

про стягнення 81978,07 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, 3% річних – 3616,33 грн, інфляційного збільшення – 36544,52 грн.

28.08.2017р. до господарського суду надійшло клопотання б/н від 21.08.2017р. про зменшення ціни позову, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» заявило вимоги про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, 3% річних – 2462,75 грн, інфляційного збільшення – 10325,21 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» з урахуванням клопотання б/н від 21.08.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» здійснило постачання товару та оформило рахунки-фактури №СФ-0000762 від 20.07.2015р., №СФ-0000837 від 11.08.2015р., №СФ-0000863 від 17.08.2015р., №СФ-0001006 від 16.09.2015р., №СФ-0001443 від 25.12.2015р. З огляду на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» платіжних зобов’язань у останнього утворилась заборгованість в сумі 41817,22 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

22.08.2017р. від відповідача надійшло клопотання №юро/1670 від 17.08.2017р. про передання справи №905/1742/17 за підсудністю до господарського суду міста Києва, яке обгрунтовано приписами абз.4 ч.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.17 Господарського процесуального кодексу України, а також наявністю обставин порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (справа №910/3262/16).

Водночас, у поясненнях №юро/1714 від 19.09.2017р. Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» вказувало, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» про стягнення заборгованості за товар, поставлений у період з 21.06.2015р. по 25.12.2015р. у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є конкурсними, та, з посиланням на ч.ч.1 – 3 ст.17 вказаного нормативно-правового акту просило суд відмовити у задоволенні позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 26.09.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 07.09.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 26.09.2016р. обов’язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу норм ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні наведених нормативно-правових актів, а також фіксують факт здійснення господарської операції, свідчить про встановлення між сторонами договірних відносин – укладання договору постачання у спрощений спосіб. Прийняття товару є підставою виникнення у покупця обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного зобов’язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вказує позивач, на підставі видаткових накладних №РН-0000512 від 21.07.2015р. на суму 1741,97 грн, №РН-0000561 від 11.08.2015р. на суму 4762,01 грн, №РН-0000569 від 17.08.2015р. на суму 18215,36 грн, №РН-0000667від 16.09.2015р. на суму 16293,18 грн, №РН-0000974 від 25.12.2015р. на суму 1100,04 грн позивач передав, а відповідач прийняв товар.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» було оформлено рахунки-фактури №СФ-0000762 від 20.07.2015р. на суму 6029,52 грн, №СФ-0000837 від 11.08.2015р. на суму 4762,01 грн, №СФ-0000863 від 17.08.2015р. на суму 18215,36 грн, №СФ-0001006 від 16.09.2015р. на суму 16293,18 грн, №СФ-0001443 від 25.12.2015р. на суму 1100,04 грн.

Згідно з виписками по рахунку №26003210188256 позивача в АТ «Прокредит Банк» за 24.12.2015р., 26.01.2016р., 08.02.2016р., відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» грошові кошти в сумі 4900 грн.

У призначенні відповідних платежів зазначалось, що вони здійснені у зв’язку з виконанням договору №ПСН-05146 від 23.03.2015р. При цьому, як вказує позивач, відповідні оплати були зараховані останнім в рахунок погашення заборгованості за спірними поставками в частині суми 4582,89 грн.

З огляду на наведене, за твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість в сумі 41817,22 грн, у зв’язку з нездійсненням оплати товару, який був поставлений на підставі видаткових накладних №РН-0000512 від 21.07.2015р., №РН-0000561 від 11.08.2015р., №РН-0000569 від 17.08.2015р., №РН-0000667від 16.09.2015р., №РН-0000974 від 25.12.2015р.

З огляду на наявність визначеної позивачем заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» також нарахувало за період з 22.07.2015р. по 17.08.2017р. та заявило до стягнення 3% річних в сумі 3616,33 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 36544,52 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За змістом ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність – це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності; кредитор – це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.15 ст.16 вказаного нормативно-правового акту з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016р. порушено провадження у справі №910/3262/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш».

З метою виявлення усіх кредиторів та можливих інвесторів, 21.04.2016р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш».

З доданих до матеріалів позовної заяви б/н від 21.07.2017р. видаткових накладних №РН-0000512 від 21.07.2015р. на суму 1741,97 грн, №РН-0000561 від 11.08.2015р. на суму 4762,01 грн, №РН-0000569 від 17.08.2015р. на суму 18215,36 грн, №РН-0000667від 16.09.2015р. на суму 15293,18 грн, №РН-0000974 від 25.12.2015р. та рахунків-фактури вбачається, що зобов’язання зі сплати поставленої у період з липня по грудень 2015 року продукції виникло до порушення провадження у справі про банкрутство. Відтак, вимоги про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, а також 3% річних – 2462,75 грн, інфляційного збільшення – 10325,21 грн (які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу), є конкурсними.

За приписами ч.ч.1 – 3 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Як зазначає відповідач та проти чого позивач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» не зверталось до господарського суду міста Києва з вимогами про визнання грошових вимог у справі №910/3262/16.

За таких обставин, з огляду на приписи чинного законодавства України, враховуючи, що позивач у встановлений тридцятиденний термін з дня публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, не звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про визнання грошових вимог до боржника – Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» у справі №910/3262/16 про банкрутство, позовні вимоги (з урахуванням клопотання б/н від 21.08.2017р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, 3% річних – 2462,75 грн, інфляційного збільшення – 10325,21 грн є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Разом з цим, виходячи з того, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон» про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, а також 3% річних – 2462,75 грн, інфляційного збільшення – 10325,21 грн, не є поточними, підстави для направлення справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, у якому перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», відсутні. Відтак, клопотання №юро/1670 від 17.08.2017р. відповідача залишається судом без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову (з урахуванням клопотання б/н від 21.08.2017р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний регіон», м.Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 41817,22 грн, 3% річних – 2462,75 грн, інфляційного збільшення – 10325,21 грн.

У судовому засіданні 26.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця