Рішення № 70516023, 22.11.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2017 р. Справа № 903/504/17

Господарський суд Волинської області у складі: головуючої судді Якушевої І.О., суддів Демяк В.М., Костюк С.Ф., розглянувши матеріали по справі №903/504/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Нововолинської філії ПрАТ "Волиньобленерго"

до підприємства "Нововолинськводоканал" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації

про стягнення 228 680,33 грн.

Головуюча: суддя Якушева І.О.,

судді Демяк В.М.,

ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №13/18-358 від 25.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 04.04.2017р.№2

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,: ОСОБА_4, дов. №1039/3/6-06/2-17 від 18.05.2017р.

Суть спору: приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Нововолинської філії ПрАТ "Волиньобленерго" звернулося з позовом до підприємства "Нововолинськводоканал" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради про стягнення 230 518,23грн. пені за період з червня 2016р. по квітень 2017р. на підставі п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії №534-0073-000 від 01.06.2006р. з додатками №2, №3, протоколом розбіжностей від 14.06.2006р. та протоколом врегулювання розбіжностей.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобовязань з оплати за спожиту електричну енергію за договором за період з липня 2016р. по травень 2017р.

Ухвалою суду від 21.06.2017р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

30.08.2017р. позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2017р., в якій просив стягнути з відповідача 226 098,40 грн. пені, в т.ч.: за червень 2016р. за період з 12.07.16р.- 23.08.16р. 9 339,45 грн., за липень 2016р. за період з 09.08.16р.- 09.02.17р. 39 022,34 грн., за серпень 2016р. за період з 12.09.16р.- 10.03.17р. 7 128,81 грн., за вересень 2016р. за період з 11.10.16р.- 31.10.16р. 7 591,75 грн., за жовтень 2016р. за період з 10.11.16р.- 10.05.17р. 11 378,06 грн., за листопад 2016р. за період з 12.12.16р.- 27.12.16р. 12 064,05 грн., за грудень 2016р. за період з 12.01.17р.- 13.01.17р. 1 488,78 грн., за січень 2017р. за період з 09.02.17р,- 01.03.17р. 15 503,97 грн., за лютий 2017р. за період з 13.03.17р.- 16.06.17р. 59 139,18грн., за березень 2017р. за період з 11.04.17р.- 16.06.17р. 44 387,44 грн., за квітень 2017р. за період з 15.05.17р.- 16.06.17р. 19 054,56 грн.

26.09.2017р. позивач звернувся із заявою про уточнення клопотання про зменшення позовних вимог від 28.08.2017р.

В клопотанні позивач зазначив, що при нарахуванні пені за липень 2016 року помилково врахував оплати, що надійшли за цільовим призначенням на погашення інших розрахункових місяців. Отже, пеня за липень 2016 року становить 41 604,27 грн. Просить суд стягнути із відповідача 228 680,33 грн. пені за порушення термінів розрахунку по активній електроенергії за липень 2016р. - 41 604,27 грн. за період з 09.08.2016р.-09.02.2017р., за липень 2016р. - 39 022,34 грн. за період з 09.08.2016р.-09.02.2017р., за серпень 2016р. - 7 128,81 грн. за період з 12.09.2016р.-10.03.2017р., за вересень 2016р. - 7 591,75 грн. за період з 11.10.2016р.-31.10.2016р., за жовтень 2016р. - 11 378,06 грн. за період з 10.11.2016р.-10.05.2017р., за листопад 2016р. - 12 064,05 грн. за період з 12.12.2016р.-27.12.2016р. за грудень 2016р. - 1 488,78 грн. за період з 12.01.2017р.-13.01.2017р., за січень 2017р. - 15 503,97 грн. за період з 09.03.2017р. 15 503,97 грн., за лютий 2017р. - 59 139,18 грн. за період з 13.03.2017р.-16.06.2017р., за березень 2017р.- 44 387,44 грн. за період з 11.04.2017р.-16.06.2017р., за квітень 2017р. - 19 054,56 грн. за період з 15.05.2017р.-16.06.2017р.

Ухвалою суду від 04.09.2017р. розгляд справи №903/504/17 за позовом приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Нововолинської філії ПрАТ "Волиньобленерго" до підприємства "Нововолинськводоканал" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 226 098,40 грн. було призначено в колегіальному складі господарського суду.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.09.2017р. було визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Філатова С.Т., судді Пахолюк В.А., Бондарєв С.В.

Ухвалою суду від 28.09.2017р. розгляд справи № 903/504/17 було відкладено на 17.10.2017р.

29.09.2017р. ОСОБА_5 Правосуддя прийнято постанову про звільнення з посади суддів Пахолюк В.А., Бондарєва С.В. у звязку з поданням заяви про відставку.

10.10.2017р. ОСОБА_5 Правосуддя прийнято постанову про звільнення з посади судді Філатової С.Т. у звязку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2017р. було визначено головуючою у справі суддю Якушеву І.О.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.10.2017р. було визначено склад колегії суддів: головуюча - суддя Якушева І.О., судді Демяк В.М., Костюк С.В.

Ухвалою суду від 20.10.2017р. цією колегією суддів справу було прийнято до провадження; її розгляд призначено на 22.11.2017р.

В судовому засіданні 22.11.2017р. було розглянуто заяву позивача № 02/05-676 від 25.09.2017р. про уточнення клопотання про зменшення позовних вимог 28.08.2017р.

Згідно з п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 Господарського процесуального кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд розцінює заяву позивача про уточнення клопотання як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України в п. 3.10 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Збільшення розміру позовних вимог процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України, а тому судом приймається заява позивача про уточнення клопотання, а відтак має місце нова ціна позову 228 680,33 грн., з якої й вирішується спір.

12.10.2017р., 14.11.2017р. відповідач-підприємство «Нововолинськводоканал» подав контррозрахунок пені.

Згідно з його розрахунком розмір пені становить 68 561,83 грн.

Крім цього, 12.10.2017р. та 14.11.2017р. відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 50% . На обґрунтування клопотання посилається на те, що підприємство є збитковим, має недостатньо обігових коштів, яка зумовлена низькою платоспроможністю населення і підприємств вугільної галузі міста, заборгованість яких становить 2 208,5 тис. грн.-населення та 1 819,9 тис. грн. - шахти.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача позовні вимоги визнав частково на суму 68 561,83 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, господарський суд

в с т а н о в и в:

01.06.2017р. між Нововолинською філією відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» як постачальником електричної енергії та підприємством «Нововолинськводокнал» житлово-комунального обєднання Нововолинської міської ради як споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 534-0073-000.

Рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 24.03.2011р., протокол № 17, ВАТ «Волиньобленерго перейменовано на ПАТ «Волиньобленерго».

Рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 14.04.2017р., протокол №22, ПАТ «Волиньобленерго» перейменовано на ПрАТ «Волиньоленерго».

Згідно з розділом 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є невідємними його частинами.

На виконання умов договору позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання та передав відповідачу електричної енергії за червень 2016р. на суму 719 607,06 грн., за липень 2016р. на суму 807 952,16 грн., за серпень 2016р. на суму 807 452,39 грн., за вересень 2016р. на суму 780 142,37 грн., за жовтень 2016р. на суму 900 340,44 грн., за листопад 2016р. на суму 982 896,58 грн., за грудень 2016р. на суму 970 365,65 грн., за січень 2017р. на суму 962 406,29 грн., що підтверджується рахунками за електроенергію, доданими до матеріалів справи. Факт передачі електроенергії не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.

Згідно з п. 2.2.3. договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та № 3 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 8.1. договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком № 2 «Порядок розрахунків».

29.06.2006р. сторонами було підписано протокол врегулювання розбіжностей, згідно якого остаточний розрахунок за всіма платежами згідно договору про постачання електричної енергії проводиться протягом пяти операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

Позивач посилався на те, що, порушуючи умови договору № 534-0073-000 від 01.06.2006р., відповідач несвоєчасно оплачував електричну енергію.

Відповідно до р. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (надалі- ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

11.01.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Відповідно до п.8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 20, 03.08.2015р., Міністерством енергетики та вугільної промисловості України видано наказ № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до. п.1.2. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку.

За спірний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, енергопостачальною компанією - публічне акціонерне товариство «Волиньобленерго» та ДП «Енергоринок» було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 20/5898 від 06.06.2016р. на суму 2 836 272,94 грн., № 20/6177 від 07.07.2016р. на суму 3 474 837,87 грн., №20/6513 від 05.08.2016р. на суму 3 201 496,84 грн., № 20/6822 від 07.09.2016р. на суму 3 629 367,54 грн., №20/7173 від 07.10.2016р. на суму 5 213 185,08 грн., № 20/7499 від 07.11.2016р. на суму 6 787 280,71 грн., № 20/7892 від 07.12.2016р. на суму 10 418 909,50 грн., № 20/8284 від 10.01.2017р. на суму 11 315 151,86 грн., №20/8650 від 07.02.2017р. на суму 11 612 937,92 грн., № 20/9032 від 09.03.2017р. на суму 7 715 256,18 грн., № 20/9421 від 07.04.2017р. на суму 7 380 721,11 грн., № 20/9798 від 11.05.2017р. на суму 11 373 655,93 грн.

Згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію розрахунки усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20".

Згідно з рахунком на оплату активної електричної енергії за червень 2016 року на суму 719 607,06 грн., який отриманий відповідачем 04.07.2016р., останній строк оплати 11.07.2016р.

Позивачу за передану електричну енергію сплачено 09.06.2016р. - 4 985,32 грн. та 13.07.2016р. - 469 158,71 грн., призначення платежу КМУ №20.

Рахунок на оплату за липень 2016р. на суму 807 952,16 грн. отриманий -01.08.2016р., останній день оплати 08.08.2016р., сплачено 11.08.2016р. - 501 930,07 грн. призначення платежу КМУ№ 20.

Рахунок на оплату за серпень 2016р. на суму 807 452,39 грн. отримано 02.09.2016р., останній день сплати-09.09.2016р., 09.09.2016р. сплачено 559 172,12 грн., призначення платежу-КМУ№20.

Рахунок за вересень 2016р. на суму 780 142,37 грн. отримано 03.10.2016р., останній день сплати 10.10.2016р., 18.10.2016р. сплачено 443 794,50 грн., призначення платежу КМУ№20.

За жовтень 2016р. рахунок на оплату на суму 900 340,44 грн. отримано 02.11.2016р., останній день сплати 09.11.2016р., сплачено 817 972,49 грн. 09.11.2016р., призначення платежу КМУ№20.

За листопад 2016 р. рахунок на суму 982 896,58 грн. вручено 02.12.2016р., останній день сплати 09.12.2016р., 27.12.2017р. сплачено 1 026 446,81 грн. ,призначення платежу КМУ №20.

За грудень 2016р. рахунок на суму 970 365,65 грн. вручено 03.01.2017р., останній день сплати 11.01.2017р., 13.01.2017р. сплачено 1 024051,65 грн., призначення платежу КМУ №20.

За січень 2017р. рахунок на суму 962 406,29 грн. вручено 01.02.2017р., останній день оплати 08.02.2017р., 01.03.2017р. оплачено 1 004 473,12 грн., призначення платежу КМУ №20.

Рахунок за лютий 2017р. на суму 850 504,42 грн. вручено відповідачу 02.03.2017р., останній день оплати 10.03.2017р. 14.08.2017р. оплачено 992 273,84 грн., призначення платежу КМУ№20.

Рахунок за березень 2017р. на суму 938 668,34 грн. вручено відповідачу 03.04.2017р., останній день оплати 10.04.2017р. 14.08.2017р. сплачено 982 465,58 грн., призначення платежу КМУ №20.

Рахунок за квітень 2017р. на суму 831 927,64 грн. вручено відповідачу 03.05.2017р., останній день оплати 12.05.2017р., 24.07.2017р. сплачено 1 814,85 грн., 14.08.2017р. -830 112,79 грн., призначення платежу КМУ №20.

В п. 5 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема, визначили, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету передбачають перерахування з Державного бюджету України позивачу заборгованості з компенсації коштів по пільгах і субсидіях.

Відтак, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, їх сторони, в тому числі й позивач, погодили порядок і строки погашення заборгованості споживачів перед постачальником електроенергії - ПАТ «Волиньобленерго», а тому безпідставним є твердження позивача про порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачені договором, та притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 534-0073-000 від 01.06.2006р.

Та обставина, що відповідач не є учасником спільних протокольних рішень і відповідно їх дія не може поширюватися на договірні правовідносини, не береться судом до уваги, оскільки підписуючи спільні протокольні рішення позивач погодився на порядок і механізм отримання коштів за поставлену, в тому числі й відповідачу, електроенергію.

У спільних протокольних рішеннях сторони визначили, що вони вважаються укладеними у разі, якщо вони підписані сторонами без розбіжностей та інших додаткових умов.

ПАТ «Волиньобленерго» підписало спільні протокольні рішення без жодних зауважень, а відтак погодилось на визначений порядок розрахунків без участі відповідача.

Також у п. п. 6, 8 спільних протокольних рішень сторони узгодили, що вони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ від 11.01.2005р. та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (зі змінами) і невиконання своїх зобовязань за цим спільним протокольним рішенням відповідно до чинного законодавства, а усі спірні питання, повязані із виконанням спільного протокольного рішення, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, позивач поінформований про особливості здійснення розрахунків.

Також судом взято до уваги, що спільні протокольні рішення укладались на загальну суму, у склад якої входила й сума заборгованості відповідача перед позивачем, визначена зведеними реєстрами, які є додатком до кожного протокольного рішення і погоджені його сторонами та скріплені печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні докази про неприйняття чи повернення коштів, сплачених департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації на виконання спільних протокольних рішень в рахунок погашення заборгованості ВАТ «Волиньобленерго» перед енергопостачальною організацією.

Спільними протокольними рішеннями сторони за своєю згодою змінили строки виконання відповідачем грошових зобовязань перед позивачем, які виникли на підставі договору про постачання електроенергії № 534-0073-000 від 01.06.2006р.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №3-322гс15, який відповідно до ст.111-28 ГПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування цієї норми права.

Відтак, відповідно до спільних протокольних рішень, заборгованість відповідача за спожиту електроенергію перед ПАТ «Волиньобленерго» частково погашена за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Суд також враховує, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між субєктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електроенергію, у звязку з чим вина підприємства «Нововолинськводоканал» у простроченні платежів за договором на підставі спільних протокольних рішень відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення, що згідно ст. 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 4.2.1 договору.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання.

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано грошові кошти за передану відповідачу в спірному періоді електроенергію, що охоплюється спільними протокольними рішеннями.

Позивач не висловив жодних претензій з приводу виконання сторонами своїх зобовязань згідно із спільними протокольними рішеннями про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобовязань, оскільки він хоч і не був стороною спільних протокольних рішень, проте був поінформований про особливості здійснення розрахунків.

Отже, позовні вимоги, які стосуються виконання зобовязань по оплаті за спожиту електроенергію в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, та спільними протокольними рішеннями про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, стороною яких є позивач, не підлягають до задоволення.

Згідно з розрахунком позивача та контррозрахунком відповідача пеня, яка нарахована від суми заборгованості за спожиту електроенергію, яка частково погашена за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, становить 160 118,50 грн.

Поряд з цим, судом встановлено порушення строків виконання договірних зобовязань відповідачем, які були допущені поза межами укладених спільних протокольних рішень.

За період з червня 2016 року по квітень 2017 року відповідачем за надану електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії № 534-0073-000 від 01.06.2006р. також здійснювались оплати власними коштами, тобто, поза межами протокольних рішень.

Дослідивши розрахунок позивача і контррозрахунок відповідача, судом встановлено, що за червень 2016р. відповідачем власними коштами, проте несвоєчасно, було сплачено 245 463,03 грн., за липень 2016р. - 306 022,09 грн., за серпень 2016 р. - 248 280,27 грн., за вересень 2016р. - 336 347,87 грн., за жовтень 2016 р. -247 103,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стягненню за прострочення виконання зобов'язання з відповідача підлягає 68 561,83 грн. пені, яке було допущено поза межами спільних протокольних рішень. Розрахунок суми пені в розмірі 68 561,83 грн. наведений в розрахунку позивача та контр розрахунку відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, заслухавши з цього приводу думку представника позивача, який проти зменшення пені заперечує, суд вважає, що клопотання до задоволення не підлягає.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статтей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд повинен оцінювати докази, що підтверджують обставини, наведені на обґрунтування зменшення розміру пені, за правилами ст.43 ГПК України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, звернувшись із клопотанням про зменшення розміру пені, не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від господарської відповідальності; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір про постачання електроенергії № 534-0073-000 від 01.06.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан товариства, збитковість діяльності в силу статей 33, 34 ГПК України не є належними доказами наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, та не є виключними обставинами, з наявністю яких пов'язується можливість зменшення розміру пені. Важке фінансове становище склалось у відповідача внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що унеможливлювало б виконання ним договірних зобов'язань. Оскільки відповідач здійснює власну господарську діяльність, укладає договори, то повинно нести і обов'язки за цими договорами: вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.

У звязку із задоволенням позову частково на відповідача на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України покладаються судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548, ч. 3 ст. 549, 551, 614, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005р., ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства "Нововолинськводоканал" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради (м. Нововолинськ, пр.-т. Перемоги, 20, код 13353837) на користь приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Нововолинської філії ПрАТ "Волиньобленерго" (Іваничівський район, с. Будятичі, вул. Жовтнева,92, код 00131512 ) 68 561 грн. 83 коп. пені; 1028 грн. 43 коп. витрат, повязаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 160 118 грн. 50 коп. пені відмовити.

Повний текст рішення складено

27.11.2017

У відповідності із ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

СуддяІ. О. Якушева

Судді В. М. Демяк

ОСОБА_1