Постанова № 70515899, 14.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 911/458/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Корсака В.А., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.08.2017у справі№ 911/458/17 Господарського суду Київської областіза позовомКомпанії "Країна Лімітед"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт"; 2. Дочірнього підприємства "Край Проперті"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс"; 4. Приватного підприємства "Консалтингова фірма Прометей";простягнення 162 084 905,00 грн,

за участю представників

від позивача: Іванкевич О.І.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: не з'явились;

від скаржника: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі №911/458/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.02.2017) заяву Компанії "Країна лімітед" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Вирішено накласти арешт на нерухоме майно та заборонено у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) нерухоме майно:

ТОВ "Сіті-Стейт", належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 року на праві власності і розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14.

ДП "Край Проперті", належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 10.02.2017 року на праві власності, а саме: нежилий будинок-громадський центр з об'єктами (в літ.А) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м.; нежитлове приміщення №6 (кафе) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 279,5 кв.м.; нежитлове приміщення №7 (кафе) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 99,7 кв.м.; нежитлове приміщення №8 (магазин) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 198,6 кв.м.

ТОВ "Сітістейтсервіс", належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 року на праві власності і розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14 та будинок 14 Б.

ПП "Консалтингова фірма "Прометей", належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 року на праві власності, а саме: комплекс, об'єкт житлової нерухомості (з складовими частинами об'єкта нерухомого майна) за адресою: Хмельницька обл., Волочиський р., м. Волочиськ, вулиця Копачівська, будинок 3; нежитлові будівлі, об'єкт житлової нерухомості (з складовими частинами об'єкта нерухомого майна) за адресою: Чернігівська обл., Борзнянський р., с. Велика Загорівка, вулиця Центральна, 59-а, загальною площею 2431,6 кв.м.; комплекс, об'єкт житлової нерухомості за адресою: Хмельницька обл., Полонський р., м. Полонне, вулиця Матросова, будинок 1, загальною площею 2920,6 кв.м.; майновий комплекс (приміщення молокозаводу), об'єкт житлової майна за адресою: Хмельницька обл., Старосинявський р., смт. Стара Синява, вулиця Заводська, будинок 32, загальною площею 1001,8 кв.м.; будівлі та споруди майнового комплексу за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Хмельницького Б., будинок 302, загальною площею 21112,2 кв.м.; комплекс за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вулиця Некрасова, будинок 125 загальною площею 5378,9 кв.м.; комплекс, об'єкти нерухомості за адресою: Чернігівська обл., Менський р., м. Мена, вулиця Леніна, будинок 122; комплекс, майновий за адресою Хмельницька обл., Славутський р., с. Крупець, вулиця Хмельницького Б., будинок 45, загальною площею 13041,3 кв.м.

Заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на вказане нерухоме майно, належне ТОВ "Сіті-Стейт", ДП" Край Проперті", ТОВ "Сітістейтсервіс", ПП "Консалтингова фірма "Прометей".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, скаржник (апелянт) - ПАТ "Сбербанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 - скасувати, в задоволенні заяви Компанії "Країна Лімітед" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі №911/458/17 - припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 911/458/17 задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 911/458/17 скасовано. Справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі №911/458/17 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), з урахуванням ухвали апеляційного суду від 03.08.2017 про виправлення описки, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17 про вжиття заходів забезпечення позову - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, у задоволенні заяви Компанії "Країна Лімітед" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції, заявник касаційної скарги наголошує на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій статей 3, 33, 36 Закону України "Про іпотеку", статті 67 Господарського процесуального кодексу України. Обрані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову порушують права заявника як іпотекодержателя цього майна. Апеляційним судом залишено поза увагою обставини наявності у ПАТ "СБЕРБАНК" права задовольнити власні майнові інтереси за рахунок заставного майна, яке, з огляду на винесену місцевим судом ухвалу, не можуть бути реалізовані у позасудовому порядку.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2017 порушено провадження у справі № 911/458/17 за позовом Компанії "Країна Лімітед" до ТОВ "Сіті-Стейт", ДП "Край Проперті", ТОВ "Сітістейтсервіс", ПП "Консалтингова фірма "Прометей" про стягнення солідарно з боржників загалом 162 324 905,00 грн боргу на підставі наявних між сторонами договірних відносин.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі №911/458/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.02.2017) заяву Компанії "Країна лімітед" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, а саме вирішено накласти арешт на нерухоме майно, належне відповідачам, а також заборонено відповідачам у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) нерухоме майно, а також заборонено органам у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Тобто, сторонами спору у справі на момент винесення оскаржуваної ухвали є: Компанія "Країна Лімітед" (позивач) до ТОВ "Сіті-Стейт" (відповідач-1), ДП "Край Проперті" (відповідач-2), ТОВ "Сітістейтсервіс" (відповідач-3), ПП "Консалтингова фірма "Прометей" (відповідач-4), а вжиті заходи стосуються нерухомого майна, належного відповідачам.

Заява мотивована тим, що доданими до заяви доказами, отриманими з відкритих джерел, а саме з мережі інтернет, підтверджується вчинення відповідачами дій по відчуженню належного їм майна, а тому, враховуючи значний розмір заборгованості, яка є предметом спору, у випадку відчуження майна відповідачами виконання рішення може бути утруднено або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову.

Задовольняючи заяву, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, виходив із приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також наявності обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову.

Розглядаючи апеляційну скаргу ПАТ "СБЕРБАНК", як особи, яка не була залучена до участі у справі, апеляційний господарський суд зауважив на відсутності у Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" станом на момент подання апеляційної скарги, майнових прав на майно, на яке було накладено арешт вказаною ухвалою, однак таке право може виникнути в майбутньому у випадку невиконання зобов'язань, які забезпечені заставою вказаного майна. Доказів виникнення у апелянта прав на це майно чи звернення ПАТ "Сбербанк" до відповідачів з метою задоволення вимог за рахунок заставленого майна, станом на момент звернення до суду апеляційної інстанції матеріали справи також не містять.

Наведені обставин, за висновком апеляційного суду свідчать, що оскаржувана ухвала, на момент прийняття, не вирішувала питання щодо прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", та, відповідно, не могла порушити його майнових прав.

Апеляційним судом зауважено, що накладення арешту на відповідне майно не впливає на черговість задоволення вимог кредиторів, зобов'язання перед якими забезпечені заставою відповідного майна, натомість, у випадку припинення правовідносин між відповідачами та Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", або у випадку надання Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" дозволу на відчуження вказаного майна, воно може бути відчужене, що унеможливить або ускладнить виконання рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана ухвала не порушує майнові права заявника апеляційної скарги, вважає його передчасним, з огляду на таке.

За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України в пункті 22 інформаційного листа від 29.09.2009 №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" право на звернення з відповідною заявою має не лише позивач, а й відповідач (з урахуванням вимог частин першої і третьої статті 21 та частини першої статті 22 ГПК), а також і треті особи (частина третя статті 26 і частина п'ята статті 27 названого Кодексу).

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

За приписами статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що із відповідною заявою про скасування вжитих заходів забезпечення позову можуть звернутися сторони у справі та треті особи, залучені до участі у справі у порядку статей 26, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову, як роз'яснено у пункті 10 згаданої постанови Пленуму від 26.12.2011 №16 є зокрема зміна обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову. Відповідні дії здійснюються як за заявою сторін у справі, так і безпосередньо судом.

Як убачається із матеріалів оскарження ухвали, в ході розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ "СБЕРБАНК" так і не було залучено до участі у справі у якості третьої особи. Водночас, 02.06.2017, тобто станом на момент розгляду апеляційної скарги ПАТ "СБЕРБАНК" на ухвалу місцевого суду від 21.02.2017, Господарський судом Київської області прийнято рішення у справі про задоволення позовних вимог, заходи забезпечення позову не скасовані.

За приписами статей 91, 106 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду України особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Вищий господарський суд України наголошував на необхідності з'ясування наявності чи відсутності правового зв'язку між ПАТ "СБЕРБАНК" та сторонами у справі, наявність чи відсутність порушення прав та законних інтересів заявника апеляційної скарги оскаржуваною ним ухвалою.

Розглядаючи апеляційну скаргу товариства, апеляційний господарський суд обмежився посиланням на те, що на момент винесення відповідної ухвали про забезпечення позову від 21.02.2017, на думку апеляційного суду, у Банку не було майнових прав на арештоване майно, що за його висновком, свідчить про те, що оскаржувана ухвала, на момент її прийняття, не порушувала права Банку.

Разом з тим, як уже наголошувалось, специфікою вжиття або скасування відповідних заходів забезпечення позову є їх пов'язаність із відповідними обставинами, які, протягом розгляду справи можуть змінюватись.

У зв'язку з цим, розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову, апеляційний суд мав би з'ясувати питання про порушення відповідною ухвалою прав заявника апеляційної скарги не тільки на момент її винесення, а й на момент апеляційного перегляду, а також в контексті цього з'ясувати можливість звернення такої особи до місцевого суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, а у випадку встановленої законом процесуальної неможливості такого звернення, з огляду на обмежене коло осіб, які можуть подавати такі клопотання, вирішити питання про права заявника апеляційної скарги на момент апеляційного перегляду, оскільки в силу статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція користується правами суду першої інстанції при здійсненні апеляційного перегляду. При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 справа направлялась на новий апеляційний розгляд, а відтак, з'ясування відповідних обставин апеляційним судом має відбуватись станом на здійснення нового розгляду у справі.

Враховуючи наведене, апеляційним судом безпідставно залишено поза увагою надані ПАТ "СБЕРБАНК" розрахунки заборгованості за кредитними договорами, повідомлення вимоги про сплату заборгованості (том 3, арк. 117), не надано належної оцінки неможливості на момент здійснення апеляційного перегляду, вступу товариства у справу з метою захисту майнових прав на арештоване майно, з огляду на прийняття відповідного рішення у справі.

Апеляційним судом не враховано позицію Верховного суду України, викладену, зокрема, у постанові від 30.03.2016 у справі № 6-1851цс15.

Так, частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Так, у межах справи, що переглядається, апеляційний суд не надав належної юридичної оцінки майновим правам заявника як іпотекодержателя майна щодо можливості набуття права власності на це майно у позасудовому порядку, зокрема чи виникли останні на момент здійснення апеляційного провадження у справі. Не з'ясував, чи обмежений Банк у реалізації цього права, з огляду на встановлені оскаржуваною ухвалою місцевого суду від 21.02.2017 заходи забезпечення позову.

Також, апеляційний суд посилається на пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", яким зауважено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, апеляційний суд не спростував доводи банку щодо порушення згаданою ухвалою місцевого суду від 21.02.2017 його майнових прав на предмет іпотеки, право на реалізацію яких, хоча і виникло після прийняття місцевим судом згаданої ухвали, однак, не може бути захищене у інший, ніж скасування відповідної ухвали, спосіб.

Крім того, не спростовано апеляційним судом і доводи Банку щодо невідповідності обраних заходів забезпечення позову принципам розумності, обґрунтованості і адекватності.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим. У спорі про право власності на майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати арешт на спірне майно. У негаторному позові слід застосовувати заборону вчиняти певні дії.

Таким чином, викладене свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "СБЕРБАНК" та залишення в силі ухвали місцевого суду від 21.02.2017, оскільки останні зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у даній справі з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та передачі справи на розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 911/458/17 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 911/458/17 скасувати. Справу направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.А. Корсак

О.В. Яценко