Постанова № 70515384, 27.11.2017, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2739/17

2-а/683/114/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника -

адвоката ОСОБА_2;

представника відповідача Ратушної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправним рішення щодо призупинення виплати довічного грошового утримання як судді у відставці та поновлення виплати,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Старокостянтинівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області і просить визнати протиправним рішення відповідача про призупинення їй з 01 серпня 2017 року виплати довічного грошового утримання судді у відставці та зобов»язати відповідача поновити їй з 01 серпня 2017 року таку виплату.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 31 жовтня 2014 року перебуває на обліку в Старокостянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області, де отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці. До виходу у відставку вона працювала суддею Алчевського районного суду Луганської області. Після початку бойових дій на території Луганської та Донецької областей змушена була із своєю сім'єю переїхати в м. Старокостянтинів Хмельницької області та була переведена з Алчевського районного суду Луганської області до Хмельницького міськрайонного суду, з якого і пішла у відставку.

29 вересня 2016 року за договором купівлі-продажу вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 й 05 жовтня 2016 року знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_2 та зареєструвала своє місце проживання у придбаній в м. Старокостянтинів квартирі.

Листом Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області № 41/П-4 від 09 жовтня 2017 року їй повідомлено про припинення з 01 серпня 2017 року виплату довічного утримання як судді у відставці, оскільки вона перестала бути внутрішньо переміщеною особою, а тому поновлення такої виплати можливо лише після постановки її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Вважає таке рішення відповідача протиправним, таким, що порушує її права як судді у відставці, що гарантовані Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - Ратушна Т.С. проти позову заперечила, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Старокостянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та отримувала довічне грошове утримання судді як внутрішньо переміщена особа. 06 грудня 2016 року управлінням соціального захисту населення виконкому Старокостянтинівської міської ради прийнято розпорядження №06/4664/17 про скасування дії довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, що є підставою для припинення соціальних виплат. Поновлення виплати можливе лише у разі постановки ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, надання відповідної довідки та подання заяви про відновлення виплати.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 квітня 1990 року до 27 лютого 2015 року працювала на посаді судді Алчевського міського суду Луганської області. Після початку бойових дій на території Луганської та Донецької областей ОСОБА_1 переїхала в м. Старокостянтинів Хмельницької області. На підставі указу Президента України №82/2015 від 14 лютого 2015 року її переведено на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду, а 14 серпня 2015 року - звільнено з посади судді Хмельницького міськрайонного суду у зв»язку із поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Старокостянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області, де з 31 жовтня 2014 року отримувала пенсію за віком, а з 13 червня 2016 року по 01 серпня 2017 року - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення виконкому Старокостянтинівської міської ради №6827000045 від 31 жовтня 2017 року.

29 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1. 05 жовтня 2016 року позивачка знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_3 та зареєструвала своє місце проживання АДРЕСА_4, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті, а також довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №2781 від 10 жовтня 2016 року.

30 вересня 2016 року ОСОБА_1 була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа на підставі її заяви про придбання житла на території м. Старокостянтинів та реєстрацією за фактичним місце проживання - АДРЕСА_4.

06 грудня 2016 року управлінням соціального захисту населення виконкому Старокостянтинівської міської ради прийнято розпорядження про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 на підставі ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Листом Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області № 41/П-4 від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення з 01 серпня 2017 року виплати довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова обґрунтована тим, що оскільки вона перестала бути внутрішньо переміщеною особою й відповідна довідка про це скасована, тому соціальні виплати їй припиняються, однак можуть бути поновлені після постановки її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Така відмова відповідача є незаконною з наступних підстав.

Відповідно до ст.1, ч.1, ч.2 ст.8 Конституції України, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

Статтею 6, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127 визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів.

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, право кожного на судовий захист є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до абзацу першого-шостого пункту 2.2 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-8/2016 від 08 червня 2016 року, за частиною першою статті 126 Основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Незалежність як складова конституційного статусу суддів гарантується Конституцією України і забезпечується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною впливу на них у будь-який спосіб, захистом професійних інтересів суддів, підкоренням судді лише закону при здійсненні правосуддя, державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів, притягненням винних осіб до юридичної відповідальності за неповагу до суду і судді, здійсненням суддівського самоврядування (пункт 27 частини першої статті 85, частини друга, четверта, п'ята статті 126, частини третя, четверта, шоста статті 127, стаття 128, частини перша, п'ята статті 129, стаття 130, пункт 1 частини першої статті 131 Основного Закону України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, в редакції Закону №192-VIII, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Отже, право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання передбачено Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» й не може бути обмежено, в тому числі й органами Пенсійного фонду України.

З 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 втратила статус внутрішньо переміщеної особи, однакне втратила права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке відповідач повинен їй виплачувати, оскільки вона перебуває на обліку у Старокостянтинівському об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області й у встановленому законом порядку не позбавлена права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, суд вважає неправомірною вимогу відповідача про необхідність постановки ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, надання копії відповідної довідки про взяття її на такий облік і заяви про відновлення виплати грошового утримання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно ч.1 ст.6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Отже, зважаючи на те, що 29 вересня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_5, а 05 жовтня 2016 року знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_2 та зареєструвала своє місце проживання АДРЕСА_4, вона не може мати статусу внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача про необхідність постановки ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи для відновлення їй виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є неправомірною, а тому рішення відповідача про припинення з цих підстав виплати ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним.

Отже, для захисту порушених прав позивачки слід зобов»язати відповідача поновити їй, починаючи з 01 серпня 2017 року, виплату довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов задоволено, тому з державного бюджету України слід присудити на

користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого нею судового збору, що підтверджується квитанцією №16 від 25 жовтня 2017 року.

Що стосується витрат на правову допомогу в сумі 1700 грн., то ці витрати не підлягають стягненню, оскільки стороною позивача не надано відповідного фінансового документу, який би підтверджував факт сплати позивачкою цих коштів адвокату.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 86, 158-167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправним рішення Старокостянтинівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, яким ОСОБА_1 призупинено з 01 серпня 2017 року виплату довічного грошового утримання як судді у відставці.

Зобов»язати Старокостянтинівське об»єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року виплату довічного грошового утримання судді у відставці.

Допустити рішення суду в частині стягнення довічного грошового забезпечення як судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: