Рішення № 70513909, 06.10.2017, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/760/16-ц

№ провадження 2/453/67/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2017 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Ясінського Ю.Є.

при секретарі Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом в якому просить зобов»язати відповідача спростувати поширену 22.11.2015 р. на Загальних зборах громадян села Гребенів, інформацію про те, що сільський голова ОСОБА_1 розкрав кошти, які були виділені на побудову дитячої установи с. Гребенів та зобов»язати відповідача спростувати дану інформацію публічно на черговій сесії Гребенівської сільської ради. Свої вимоги мотивує тим, що він обраний на посаду сільського голови села Гребенів, Сколівського району Львівської області. 22 листопада 2015 року, під час загальних зборів мешканців села Гребенів, що проходили в приміщенні Народного дому с. Гребенів, депутат сільської ради ОСОБА_2 висловила йому обвинувачення у розкраданні та неналежному використанні коштів, які були виділенні на побудову дитячої установи с. Гребенів. Свідками цього звинувачення стали мешканці села, які прийшли на збори. Таке звинувачення принижує його честь і гідність, оскільки він має високий рівень довіри у селі. Люди його вже вдруге обирають на посаду сільського голови. Звинувачення у вчиненні злочину задокументовано у протоколі №2 загальних зборів громадян с. Гребенів від 22.11.2015 року. Збори мешканців села невідомо коли будуть проводитись знову, відтак відповідач, яка є депутатом Гребенівської сільської ради, може спростувати неправдиву інформацію перед депутатами під час сесії сільської ради. Оскільки він має право на спростування, поширеного публічно обвинувачення у вчиненні злочину, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 позов підтримали, просили задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_4, в судовому засіданні просили відмовити у позові з підстав, викладених у письмових запереченнях від 12.03.2017 року. Додатково вказали, що висловлені нею фрази не містять фактичних даних, які можуть дати можливість встановити певний і однозначний зміст висловів. Інформація містить оціночні судження, тому не підлягає визнанню достовірною або недостовірною. Висловлення містять мовно-стилістичні засоби, які не містять негативної інформації, висловленої у брутальній, принизливій, неетичній формі, не містять інформації про порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття. Вважають заявлений позов безпідставним, тому просять відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сільським головою Гребенівської сільської ради Сколівськго району Львівської області.

Також встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні відносини як голови та депутата сільської ради.

Зі слів 22 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_2 на загальних зборах громадян села Гребенів висловила звинувачення сільському голові ОСОБА_5 у розкраданні та неналежному використанні коштів, які були виділені на побудову дитячої установи с. Гребенів.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом №2 Загальних зборів громадян села Гребенів від 22 листопада 2015 року.

Розповсюджена у таких спосіб негативна інформація обурила позивача ОСОБА_1 який звернувся з позовною заявою про захист честі, гідності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вказали, що відповідач ОСОБА_2 22.11.2015 року на зборах с. Гребенів, які проводили в Народному домі, звинуватила сільського голову ОСОБА_1 в розкраданні коштів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердили, що вони були присутні 22.11.2015 року на зборах громадян с. Гребенів. Відповідач ОСОБА_2 не звинувачувала сільського голову ОСОБА_1 у розкраданні коштів. Свідок ОСОБА_9 зазначив, що він проводив відеозйомку даних зборів і будь-яких звинувачень на адресу сільського голови зі сторони ОСОБА_2 не було зафіксовано.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, фізична чи юридична особа має право на захист своїх честі, гідності та ділової репутації.

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

Відповідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи" позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі предявити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сімї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснено, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Суд прийшов до висновку, що використана фраза в цілому, що «сільський голова розікрав кошти які були виділені на будівництво дитячої установи в с. Гребенів» є висловленням, яке не може бути витлумачене як таке, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, оскільки ОСОБА_2 в такій формі, з врахування тривалості конфлікту між ними висловивши свою думку на зборах села «сільський голова розікрав кошти які були виділені на будівництво дитячої установи в с. Гребенів» , що є оціночним судженням, думкою ОСОБА_2 яке не підлягає спростуванню та доведенню.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.

Відповідно ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у спарвах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_12 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_13 Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З врахуванням наведеного вище суд вважає, що висловлення відповідача, на зборах села Гребенів 22 листопада 2015 року, яке стосується ОСОБА_1 є лише її оціночними судженнями і не може бути витлумачено як таке, що містить фактичні дані та не підлягає спростуванню і доведеності його правдивості відповідно до вимог ст. 277 ЦК України. За таких обставин, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10-12,60,88,213,215,218 ЦПК України, суд-,

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сколівського районного

суду Львівської області ОСОБА_14