Вирок № 70512232, 27.11.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.11.2017

Справа № 320/8278/16-к

Провадження № 1-КП/320/176/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» листопада 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Бахаєва І.М.,

за участю секретаря Фурсової Л.І.,

за участю:

прокурора - Гончара Д.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілої особи комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської Запорізької області ОСОБА_4,

представника потерпілої особи комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської Запорізької області адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі, кримінальне провадження за № 12016080140003682 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проспект 50-річчя Перемоги АДРЕСА_1, раніше не засудженого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 171 КК України,

В С Т А Н О В И В:

згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 звинувачуються у скоєнні злочину з наступних обставин.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Згідно ст. 24 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, забороняється втручання у професійну діяльність журналістів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в України», органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право засновувати або бути співзасновниками друкованих чи аудіовізуальних засобів масової інформації в порядку, встановленому законодавством України, і в межах коштів, що виділяються з державного чи місцевих бюджетів на висвітлення їх діяльності, або за рахунок перерозподілу коштів, що виділяються на забезпечення функціонування цих органів.

21.10.1993 року Рішенням № 12 виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів зареєстроване Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Мелітополь», правонаступником прав та обов'язків якого є Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 22159095), розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Майдан Перемоги, буд. 3.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області (у новій редакції), підприємство засновано на комунальній власності Мелітопольської міської ради Запорізької області. Підприємство підпорядковується в своїй діяльності виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області, підзвітне та підконтрольне Мелітопольській міській раді Запорізької області.

Згідно п. 2.1 статті 2 Статуту, підприємство створено з метою оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події в Україні, за кордоном, у Мелітопольському районі, місті Мелітополі, поширення офіційних відомостей роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої і судової влади; створення і поширення економічних, культурно-просвітніх, навчальних, розважальних і культурних програм, а також програм для дітей і юнацтва.

Відповідно до статті 6 Статуту, управління підприємством здійснює його керівник (директор), прийняття на посаду якого здійснюється міським головою та затверджується Мелітопольською міською радою Запорізької області. Міський голова укладає з керівником контракт, яким визначаються умови праці та матеріального забезпечення керівника Підприємства (п.п.6.1, 6.2. Статуту).

Згідно рішення 66 сесії VI скликання Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.05.2015 року № 3/4 «Про призначення на посаду директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області та Контракту від 29.05.2015 № 8/15 КП, на посаду директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, з окладом відповідно до штатного розкладу та правом підпису платіжних та організаційно-розпорядчих документів з 29.05.2015 року призначено ОСОБА_4.

Рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області IV скликання від 29.03.2005 року № 5/3 «Про передачу в оперативне управління «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області частини приміщень, вбудованих в будівлю готелю «Мелітополь», в оперативне управління Комунальному підприємству «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області» передані вбудовані приміщення 9-го поверху будівлі готелю «Мелітополь» (кімнати №№ 906, 908, 905, 907, 909, 910, 911, 912, 913, 914, 915, 916, 917, 918, 919, 920), що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Майдан Перемоги, буд. 3.

Крім цього, в обвинувальному акті вказано, що 20.07.2016 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні «Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, розташованому на 9-му поверсі будівлі готелю «Мелітополь», за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Майдан Перемоги, буд. № 3, ОСОБА_1, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, з метою створення перешкод для нормальної роботи підприємства, оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події в Україні, у Мелітопольському районі та місті Мелітополі, в порушення порядку прийняття та призначення на посаду керівника підприємства, самовільно зайняв приміщення службового кабінету директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, заявивши про свій намір у подальшому здійснювати керівництво вказаним підприємством. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, якими було створено перепони нормальній роботі підприємства, 20.07.2016 року Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, втратило можливість здійснити трансляцію ефіру запланованих програм та передач, які висвітлюють діяльність Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету, відповідно до програми «Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення», затвердженої рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.12.2015 № 1/39, тим самим, ОСОБА_1 здійснив втручання у діяльність журналістів Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь», чим перешкодив вільному та своєчасному поширенню інформації.

Згідно предявленого обвинувачення дії ОСОБА_1, органом досудового розслідування кваліфіковано як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та пояснив, що матеріали кримінального провадження

відносно нього ґрунтуються виключно на показаннях осіб, які маю підстави для обмовляння його з політичних мотивів, а також з отримання вказівок від правлячої коаліції, досліджені на вимогу сторони обвинувачення докази, на його думку, є недопустимими, тому просить виправдати його за недоведеністю винуватості. Він виконував рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення його виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь», законність якого на той час не ким не оспорювалась та підтверджувалась рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року. Ніяких дій на перешкоджання діяльності журналістів в його діях не було. В КП «ТРК «Мелітополь» 20.07.2016 року відбувались перебої з електропостачання з 11 до 18 години 15 хвилин. Він не причетний до перебоїв з електропостачання і вина його в цьому не встановлена. Фактично з причини відсутності електропостачання і не можлива була трансляція передач. Крім того, виробничі кімнати «ТРК «Мелітополь» знаходились за межою його доступності, а його прихід до Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» був пов'язаний лише з необхідністю виконання трудових обовязків як виконуючого обовязки директора.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України - особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що

мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обовязок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до вимог ст. 93 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В судовому засіданні для підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1Л за клопотанням сторони обвинувачення були допитаніі:

Потерпіла ОСОБА_4 яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює директором КП «ТРК Мелітополь», яке є комунальним каналом, єдиним засновником якого є Мелітопольська міська рада. З нею підписано контракт з 2015 року. Доступ в приміщення телекомпанії обмежений. 20 липня 2016 року о 09 годині 30 хвилин зателефонував ОСОБА_6 та зазначив, що домовлявся з нею про зустріч, однак це не є правдою. ОСОБА_1 разом з депутатами «Опоблоку» увійшли в бухгалтерію. Коли вона прийшла на роботу, відчинила двері свого кабінету, щоб поспілкуватись з ОСОБА_1, ОСОБА_1 їй зазначив про те, що він є новим директором КП «ТРК Мелітополь», надав рішення сесії, відповідно до якого її звільнено з посади, а його призначено на цю посаду. Сів в її крісло. Разом з ним до кабінету увійшли депутати, заступник міського голови. На її вимогу вийти з кабінету вони не реагували. Потім у неї погіршився стан здоровья, викликали швидку, яка відвезла її до лікарні. Також потерпіла зазначила, що місцеві програми, які були заплановані, до ефіру в цей день не вийшли, в ефір в цей день вийшли продукти нового каналу, які є партнерами. В цей день було вимкнено електропостачання близько 12 години дня, роботу було паралізовано, підприємство не мало змоги працювати в звичайному режимі. Вона, як керівник не мала можливості забезпечити роботу, була відображена заставка зі змінами, наступного дня вона була змушена вибачатись перед глядачами. ЇЇ кабінет та приміщення в якому знаходиться бухгалтерія відмежовані від виробничіх приміщень, двері в виробничі приміщення були зачинені. Кабінет директора, бухгалтерію не обладнано апаратурою для відеотрансляції. До виробничих приміщень ОСОБА_1 разом з депутатами не заходили. Чи мав можливість обвинувачений вимкнути світло їй не відомо. Надати оцінку законності приходу до її кабінету депутатів не може. Розміщувати заставку про те, що не буде трансляція її ніхто не змушував.

Свідок ОСОБА_7 будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила що вона працювала в КП «ТРК Мелітополь» на посаді головного бухгалтера, доступ в приміщення КП «ТРК Мелітополь», як правило, обмежений. 20 липня 2016 року о 09 годині 30 хвилин до телерадіокомпанії увірвались депутати, з ними був ОСОБА_1 Перший до бухгалтерії зайшов ОСОБА_6, шукав ОСОБА_4 Також з депутатів вона запамятала ОСОБА_8, ОСОБА_9, Колесника, в бухгалтерії було шумно, дехто кричав, погрожував її звільнити. ОСОБА_1 надавав документи, які підтверджували, що він є директором телерадіокомпанії. Працювати було неможливо. Робочий день розпочинається о 0900 годині. В 09-45 гдині на роботу прийшла директор ТРК ОСОБА_4, всі депутати перешли до її кабінету. З кабінету директора вона чула крики, сміх, що там відбувалось їй не відомо, відомо лише те, що всі події транслювались по телебаченню. В той день директор не провела нараду, не видала завдання та не розподілила обовязки, не виконала свої функціональні обовязки. Кабінет директора не обладнано апаратурою для трансляції, їй не відомо чи заходив обвинувачений до виробничих приміщень, які відмежовані від кабінету директора та бухгалтерії.

Свідок ОСОБА_10 будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він о 09-00 годині ранку прийшов на роботу в КП «ТРК Мелітополь» в той час він тимчасово виконував обовязки редактора, йому повідомили що прийшов депутат ОСОБА_6, потім в бухгалтерії він побачив депутатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, Колесника, ОСОБА_9, було галасно, оператори телеканалу фіксували події, які відбувались. ОСОБА_1 зазначив про наявність рішення, яке підтверджує, що він є директором телекомпанії. Активних дій ОСОБА_1 не здійснював. Знаходився разом з іншими депутатами в бухгалтерії. Потім коли прийшла директор ОСОБА_4, всі пройшли до її кабінету. Він від директора отримує редакційні завдання, та розподіляє роботу знімальних групп, вичитує тексти, відслідковує час виходу програм, в той день з ранку він не мав змоги отримати редакційне завдання. Знімальна група каналу фіксувала всі події в кабінеті директора, він не мав можливості потрапити до студії оскільки двері були зачинені, також він чув як Славова та ОСОБА_11 казали ОСОБА_1, щоб він покинув приміщення директора, однак він відмовлявся вийти. ОСОБА_1Л, не перешкоджав роботі журналістів, однак інші депутати перешкоджали. Кабінет директора не обладнано апаратурою для трансляції. Також було вимкнуто електропостачання, хто до цього причетний йому не відомо. Трансляцію не можливо було проводити у звязку з відключенням електропостачання. він разом з іншими співробітниками перебували в виробничих приміщеннях, депутати до цих приміщень не заходили.

Свідок ОСОБА_12 будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він працює головним інженером, в той день запізнився, прийшов близько 09 годині 30 хвилин на роботу в КП «ТРК Мелітополь», йому зателефонував редактор ОСОБА_13 і зазначила про те, що відбувається щось незрозуміле, та попросила нас з дизайнером Ситник зачекати, потім близько 12 годиини дня йому сказали зайти з пожежного входу. В кабінеті директора побачив депутатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, Колесника, ОСОБА_6, було галасно. ОСОБА_1 зазначив про наявність рішення, яке підтверджує, що він є директором телекомпанії. Він відповідає за безперебійну роботу технічного обладнання, в той день він не мав змоги виконувати посадові обовязки, тому що було заблоковано вихід та відсутнє електропостачання. Було відключено рубильник, через який їде подача струму, хто його відключив йому не відомо. Працівники телекомпаній до нього не звертались з проханням відновлення електропостачання. Йому особисто обвинувачений не заважав працювати, також він не блокував вхід журналістів, про те ОСОБА_1Л, надавав розпорядження блокувати вхід журналістам він також не чув. Після того, як депутати пішли, електропостачання було відновлено. Директора в цей день він не бачив, йому відомо що їй викликали швидку. Після того, як увімкнули світло, будь яких пошкоджень в приміщеннях ним виявлено не було. Депутати разом з ОСОБА_1 знаходились в кабінеті директора.

Свідок ОСОБА_13 яка в судовому засіданні, пояснила, що вона працює в КП «ТРК Мелітополь» до її посадових обовязків належить архівірування програм які у неї є, день розпочинався звичайно, потім прийшли депутати, за ними прийшла директор ОСОБА_4, вона знаходиласть в виробничих приміщеннях, відмежованих перегородкою, яку вони закрили, до них стукали, однак вони не відкривали. Вона особисто ні з ким з депутатів не знайома. Їй особисто не відомо що відбувалось в приміщенні бухгалтерії та кабінеті директора. Потім вона переглядала відзняті відеоматеріали. По обіді було відключено електропостачання. Голосніше з усіх депутатів кричала ОСОБА_14, ОСОБА_1 стукав у перегородку, просив відчинити, вона впізнала його за голосом, він не кричав. Працювати без директора можливо. В приміщенні є окремий вхід за який забули.

Свідок ОСОБА_15, яка допитаною в судовому засіданні, пояснила, що вона працює в КП «ТРК Мелітополь» кореспондентом, 20 липня 2016 року прийшов депутат і зазначив що прийшов з приводу інтервю, вона запропонувала зачекати ОСОБА_4, потів пона почула галас, вийшла та побачила депутатів ОСОБА_16, ОСОБА_9, Колесника та почула крики. Вони всі разом пішли до бухгалтерії, вона туди не ходила, про обставини їй відомо з переглянутого відеоматеріалу. Директор телекомпанії видає завдання редактору, який потім говорить їм що робити. В той день завдання вона не отримувала, на наступний день також. Депутатів до приміщення запустив ОСОБА_6, що робив ОСОБА_1 вона не бачила його голосу вона не чула. Вона відчувала моральний тиск, шли розмови про зміну керівництва, вона не розуміла що відбувається. Вийти з виробничого приміщенн вона мала можливість, однак двері вони не відкривали, оскільки у них коштовна апаратура. Оператори ходили знімали події, які відбувались в кабінеті директора. З 10 години було вимкнуто електропостачання, працювали без світла. Кабінет директора не облаштовано для трансляції передач. Сторонні особи в виробничі приміщення не заходили.

Свідок ОСОБА_17 який в судовому засіданні, пояснив, що він працює кореспондентом КП «ТРК Мелітополь», в той день прийшов о 08 годині 50 хвилин на роботу, близько 09 години 00 хвилин пішов зробити каву, перебуваючи на кухні почув дзвінок в двері, зайшов ОСОБА_6, він пішов до себе потім почув галас, вийшов, там було близько десяти осіб, серед яких він впізнав депутата ОСОБА_9, ОСОБА_1 Всі присутні увійшли до бухгалтерії. ОСОБА_13 закрила двері до виробничого приміщення де вони знаходились. В той день він не отримав робочі завдання, у нього була паніка. Йому також відомо про судові справи щодо звільнення директора ОСОБА_4 Він перебував в виробничому приміщенні, події які відбувались він бачив з відзнятого матеріалу. Голосніше всіх кричала ОСОБА_18 З ним разом в виробничому приміщенні перебував ОСОБА_10, сторонніх осіб там не було. Близько 12 години дня вимкнули електропостачання. Який проміжок часу на роботі перебувала директор телеканалу йому не відомо.

Свідок ОСОБА_19 який в судовому засіданні, пояснив, що він працює оперетором КП «ТРК Мелітополь», 20.07.2016 року прийшов на роботу, очикував завдання, потім в.о.главного редактора сказав взяти камеру і знімати все що відбувається в кабінеті директора. Йому ніхто не перешкоджав знімати. В кабінеті директора було багато людей, депутати, в кріслі директора сидів ОСОБА_1 ОСОБА_4 там не було, вона прийшла потім забирала особисті речі. ОСОБА_1 нічого не робив лише сидів в кріслі. Його адвокат допомагав йому писати заяву про прийняття на роботу. Його знімав інший оперетор. В кабінеті був присутній поліцейський, який просив всіх присутніх покинути приміщення, але ОСОБА_1 зазначив о це його робоче місце. Який проміжок часу на роботі перебувала директор телеканалу він не памятає. Сторонніх осіб в виробничому приміщенні не було.

Свідок ОСОБА_20 яка в судовому засіданні, пояснила, що працює в КП «ТРК Мелітополь», їй зателефонувал ОСОБА_13 і зазначила про те, що відбувається захоплення ТРК, біля входу вона зустріла інших працівників і вони піднялись з пожежного входу. Вона перебувала в своєму кабінеті до кінця робочого дня. Про події їй відомо з випуску новин. ОСОБА_1 їй відомий, в той день з ним не спілкувалась. Близько 10 години дня вимкнули електропостачання

Свідок ОСОБА_21 яка в судовому засіданні, пояснила, що працює журналістом в «Головній газеті Мелітополя», 20.07.2016 року по завданню редакції виїхала до КП «ТРК Мелітополь», біля входу в телекомпанію стояв ОСОБА_6, вона разом з колегою показали посвідчення, увійшли ОСОБА_22 штовхався що б вони не мали змоги пройти, коли він відволікся вони пройшли до кабінету директора ОСОБА_4, в її кріслі сидів ОСОБА_1 писав заяву під диктовку адвоката ОСОБА_3, вимагав призначити його на посаду директора та демонстрував рішення сесії. На дивані сиділа ОСОБА_9, потім викликали поліцію. ОСОБА_4Ю, також знаходилась в кабінеті, пізніше зібрала свої особисті речі. Їй стало зле, праівники телекомпанії не працювали, було галасно. До ОСОБА_1 звертались працівник поліції ОСОБА_23 та ОСОБА_24, щоб він перейшов до іншого приміщення. В кабінеті знаходилась офісна техніка: ноутбук та принтер, іншої апаратури вона не бачила. Під час перебування її в приміщенні телекомпанії ніхто з присутніх до виробничих приміщень не заходив. Депутати розміщувались в коридорі на балконі, в тих приміщення де не було обмежено доступ. Їх присутність перешкоджала роботі. Вона перебувала до 13 години. ОСОБА_25 поки вона там знаходилась не було. Про що говорив ОСОБА_1, не памятає. У неї склалось враження, що всім керували ОСОБА_6 та ОСОБА_22

Свідок ОСОБА_26 яка допитаною в судовому засіданні, пояснила, що працює журналістом в «Головній газеті Мелітополя», 20.07.2016 року по завданню редакції разом з ОСОБА_21 виїхала до КП «ТРК Мелітополь», біля входу в телекомпанію стояв ОСОБА_22 ОСОБА_6 та ще кілька осіб, які їх не пропускали, через деякий час вони пройшли. В кабінеті директора знаходився обвинувачений, який демонстрував рішення, відповідно до якого він є директором телекомпанії. Звільнити місце ОСОБА_4 відмовлявся. Вона поїхала, потім повернулсь. ОСОБА_4 забрала швидка. Потім приїхала поліція, деякий час було відсутнє електропостачання. Журналісти ТРК працювали.

Свідок ОСОБА_27 яка в судовому засіданні, пояснила, що працює заступником міського голови до її посадових обовязків входить, моніторинг всіх рішень суду де учасником справи є Мелітопольська міська рада. 20.07.2016 року в проміжок часу з 10 години до 11 години від ОСОБА_28 їй стало відомо про конфлікт на ТРК, вона приїхала до телекомпанії там було багато

депутатів. Вона пройшла до кабінету директора ОСОБА_4 де разом з депутатами обговорювали прорядок призначення та звільнення з посади директора КП ТРК «Мелітополь», депутатам було запропоновано для вирішення зазначеного питання переміститись до сесійної зали. Предствник поліції ОСОБА_23 закликав усіх до порядку. Перемовини закінчились об 19 годині, було вирішено скликати позачергову сесію. Хто заходив в виробничі приміщення вона не бачила.

Свідок ОСОБА_24 який в судовому засіданні, пояснив, що працює заступником міського голови 20.07.2016 року його повідомили про захват КП ТРК Мелітополь, він приїхав туди, в кабінеті директора на її робочому місті перебував ОСОБА_1 разом з депутатами, вони показували рішення сесії. По обіді почали збиратись особи в комуфляжній формі, почали підніматись до ТРК і перешкоджати роботі. Поряд з ОСОБА_1 були депутати, які намагались спонукати його до активних дій, намагались потрапити до виробничих приміщень. Працівник поліції вимагав від присутніх покинути приміщення. Були перешкоди директору ОСОБА_4, журналісти телекомпанії не мали змоги знімати.

Свідок ОСОБА_23 який в судовому засіданні, пояснив, що працює заступником начальника Мелітопольського відділу поліції, 20.07.2016 року на лінію 102 надійшов виклик про захоплення КП ТРК «Мелітополь», він негайно разом з опергрупою виїхали за адресою телекомпанії. Зайшли до кабінету директора в ньому сидів ОСОБА_1, були в приміщенні депутати місцевої ради. На запитання що відбувається йому було надано рішення суду та рішення сесії міської ради. В той же час приїхав заступник міського голови інші представники виконавчого комітету. Між присутніми відбувалась дискусія с приводу того, хто є директором. Він разом з іншими працівниками виконували обовязок щодо охорони правопорядку. Він говорив всім присутнім і безпосередньо ОСОБА_1, покинути приміщення. У ОСОБА_4 погіршився стан здоровя, їй викликали швидку та надавали допомогу. Сторонам було запропоновано перейти до сесійної зали та продовжити дискусію. Перемовини продовжувались поки хтось з активістів не вилив до кабінету відро з нечистотами. Піля цього всі вийшли. Було відсутнє електропостачання. Кабінет директора не обладнано апаратурою для трансляції. Хто заходив до виробничих приміщень йому не відомо. ОСОБА_1 не вставав та активних дій не здійснював, постійно знаходився в кабінеті директора. На його думду, теоритично була можливість проводити нараду попереднім директором.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, згідно обвинувального акту сторона обвинувачення посилається на наступні письмові докази:

- Статут КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, затвердженого ріщенням Мелітопольської міської ради 22.06.2007 року, згідно якого, вказане підприємство засновано на комунальній власності Мелітопольської міської рад, яка є Вищим органом управління майна, і підзвітне та підконтрольне їй. Підприємство створене з метою оперативного інформування телеглядачів та радіослухачів про події в країні та за кордоном. Управління підприємства здійснює директор, який затверджується Мелітопольською міською радою, та з ним укладає контракт міський голова.

- Рішення Мелітопольської міської ради № 5/3 від 29.03.2005 року про передачу КП «ТРК «Мелітополь» приміщень вбудованих в 9 поверх готелю «Мелітополь».

- Рішення Мелітопольської міської ради № 3/4 від 29.05.2015 року про призначення на посаду директора КП «ТРК «Мелітополь» ОСОБА_4.

- Довідка № 174 від 16.11.2016 року про те, що ОСОБА_4 працює на посаді директора КП «ТРК «Мелітополь».

- Контракт № 8/15 КП від 29.05.2015 року та додатковою угодою до контракту від 29.05.2015 року укладений між ОСОБА_4 та секретарем Мелітопольської міської ради, про призначення ОСОБА_4 директором КП «ТРК «Мелітополь», згідно рішення Мелітопольської міської ради № 3/4 від 29.05.2015 року.

- Рішення сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.12.2015 № 1/39, про затвердження міської програми «Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення», згідно якого затверджено виготовлення та випуск в ефір цикл телевізійних програм.

Протокол огляду від 16.08.2016 року (а.с. 74);

Диск з відеозаписом подій які відбувались 20.07.2016 року, відповідно до якого вбачається перебування за робочим місцем директора КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь» обвинуваченого ОСОБА_1. Дискусія депутатів Мелітопольської міської ради з директором ОСОБА_4 щодо порядку зайнятття посади директора. (а.с. 74);

В судовому засіданні на підтвердження невинуватості ОСОБА_1, за клопотанням сторони захисту були допитані:

Свідок ОСОБА_29 який в судовому засіданні, пояснив, що в кінці 2015 року після виборів на сесії було прийнято ршення про зміну керівництва КП ТРК Мелітополь, Апеляційним судом дане засіання сесії було визнано законим. День він не памятає. Оскільки вказане рішення не виконувалось, він разом з іншими депутатами пішли перевірити виконання рішень сесії на ТРК щодо зміни керівництва. Прийшли до місця розташування телекомпанії. Директора в приміщенні не було, вона прийшла пізніше. Їй зазначили про зміну керівництва, та оголосили рішення сесії та суду. Вона запропонувала ОСОБА_1 зайняти її робоче місце. ОСОБА_1Л сів в її крісло. Виробничі приміщення були закриті. Він знаходився з 09 години ранку до 19 години вечора. Було запропоновано вирішити питання зміни керівництва в сесійній залі. Він не бачив щоб хтось спілкувався з журналістами. ОСОБА_4 не зазначала про необхідність покинути її кабінет. ОСОБА_25 прийшла значно пізніше. В приміщенні КП КРК Мелітополь перебувало багато людей, які як підтримували зміну керівництва, так і заперечували проти цього.

Свідок ОСОБА_8 який в судовому засіданні, пояснив, що влітку після отримання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, розуміючи законність прийнятого рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року «Про КП «ТРК Мелітополь», щодо призначення керівником ОСОБА_1 він близько 11 години 30 хвилин пішов до ТРК, там вже були депутати міської ради Сакун, Тимофеев, Костюк, Чупровський, ОСОБА_9, ОСОБА_29 та ОСОБА_16. Він побачив табличку, яка сповіщала, що відсутнє електропостачання по технічним причинам. Попереднього директора КП ТКР «Мелітополь» ОСОБА_4 не було. На столі знаходилась заява ОСОБА_1 про призначення його на роботу на посаду. Було багато людей, були люди в камуфляжі, які поводили себе не коректно. ОСОБА_29 викликав поліцію. Потім відкрилися двері і хтось вилив нечистоти до кабінету, в звязку з чим домовились вирішити питання з керівництвом КП ТКР «Мелітополь» на позачерговій сесії, яку пообіцяв скликати міській глова. Після чого всі розійшлись. Під час всього що відбувалось в кабінеті перебували журналісти, які все знімали, в виробничі ніхто не заходив. ОСОБА_1 не перешкоджав нікому із журналістів виконувати свої посадові обовязки. ОСОБА_30 сидів в кріслі директора і чекав коли встановиться порядок і він зможе приступити до роботи.

Свідок ОСОБА_6 який в судовому засіданні, пояснив, що за ініціативою працівників ТРК «Мелітополь», знаходився на території комунальноо підприємства, мав намір обговорити деталі його інтервю. Подзвонив в двінок, йому відчинили двері. Разом з ним в той час до телекомпанії увійшли депутати Опоблоку, йому стало відомо про причину їх візиту і він приєднався до них, вони спілкувались з працівниками телеканалу в бухгалтерії та коридорі. Потім він по телефону дізнався коли буде директор ОСОБА_4, яку вони дочекались в коридорі. Коли ОСОБА_4 прийшла та вони всі разом пройшли до її кабінету. В кабінеті мова йшла про те яким чином будуть передаватись документи, оскільки відповідно до рішення сесії відбулась зміна керівництва телекомпанії. ОСОБА_4Ю, запропонувала ОСОБА_1 присісти та спобувати керувати. Вона збирала якісь речі, потім погіршився її стан, їй викликали швидку допомогу. ОСОБА_1, писав заяву про прийняття на роботу, між всіма присутніми обговорювалось питання подальших дій, спілкування відбувалось між присутніми депутатами. ОСОБА_1, сидів в кріслі, активних дій не здійснював. Він не чув, щоб ОСОБА_1 було адресовано вимогу про необхідність покинути приміщення кабінета директора. Всі ці події фіксували журналісти різних телеканалів, які працювали в той день в кабінеті. ОСОБА_24 був парламентарем між депутатським корпусом та міським головою в той день. Директору ОСОБА_4, в той день ніхно не перешкоджав працювати. Журналісти які здійснювали фіксацію подій працювали, їм не перешкоджали в здійсненні професійної діяльності. Якщо і були якісь обмеження в роботі журналістів то вони повязані з відключенням електропостачання, а не фізичного перешкоджання.

Свідок ОСОБА_16 яка в судовому засіданні, пояснила, що вона є депутатом Мелітопольскої міської ради. 20.07.2016 року вони з депутатами перебували в кабінеті в ДК ім. Шевченко, обговорювалось питання призначення на посаду директора КП ТРК «Мелітополь», відповідно до прийнятого рішення на сесії. Близько 09 годиини вони пішли до телекомпанії для зясування питання призначення ОСОБА_1 Зайшли до приміщення вільно, так як двері не були зачинені, дочекались директора ОСОБА_4Ю, та з нею всі разом пройшли до її кабінету, хто відчиняв кабінет не памятає. ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_1 присісти за її робоче місце і спробувати керувати, в кабінеті вона перебувала не тривалий час, забрала речі і пішла. Під час перебування в приміщенні телекомпанії йшла мова про те, яким чином будуть передаватись документи, оскільки відповідно до рішення сесії відбулась зміна керівництва телекомпанії, піднімалось питання висвітлення зазначених подій в сюжеті новин. В кабінеті знаходились офісні меблі, додаткова апаратура в кабненті відсутня. ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу, між всіма присутніми обговорювалось питання подальших дій, спілкування відбувалось між присутніми депутатами. ОСОБА_1Л, сидів в кріслі, участі в обговорюванні не приймав. Через три години до телекомпанії прийшла велика кількість людей, працівники виконкому наполягали на тому, щоб вони звільнили кабінет директора. Ввечері до кабінету невідомою особою вилито в кабінет нечистоти, після чого всі покинули приміщення. ОСОБА_31 прийшла о 14 годині 00 хвилин.

Свідок ОСОБА_25 яка в судовому засіданні, пояснила, що 10.11.2015 року пройшло перше засідання сесії, на якій одним питань було прийнято рішення про зміну керівництво КП ТРК «Мелітополь». 06.07.2016 року судом встановлено, що пленарне засідання ради від 10.11.2015 року є законним, також законними є факт закриття 1-ї сесії ради 10.11.2015 року, прийняття печатки, законність протоколу ради від 10.11.2015 року, законність прийнятих рішень радою. 20.07.2016 року розуміючи законність прийнятого рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року «Про КП «ТРК Мелітополь», щодо призначення ОСОБА_1 з групою депутатів фракції «Опозиційний блок», відвідав приміщення комунального підприємства «ТРК Мелітополь», з приводу погодження порядку вступу на посаду. Потім їй зателефонувала ОСОБА_16 та ОСОБА_6, сказали що в телекомпанії відбувається безлад. ОСОБА_1 сидів в кріслі директора, нікому не заважав, в кабінеті спеціальне обладняння для транслювання було відсутнє. В приміщенні КП ТРК «Мелітополь» було відсутнє електропостачання, хто його виключив їй невідомо. ОСОБА_4 самостійно покинула кабінет, виконувати посадові обовязки їй ніхто не заважав.

В обґрунтування відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, згідно обвинувального акту сторона захисту посилається на наступні письмові докази:

- Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, згідно якої встановлено, що 10.11.2015 року була скликана та проведена перша сесія Мелітопольської ради VІІ скликання, яка визнана повноважною, на якій були розглянуті всі питання порядку денного і засідання якої було закрите. На вказаній сесії було обрано секретарем Данильченко Г.В..

- Рішення Мелітопольської міської ради № 2 першої сесії Мелітопольської ради VІІ скликання від 10.11.2015 року про звільнення директора КП «ТРК «Мелітополь» ОСОБА_4 та призначення виконувати обовязки директора вказаного підприємства ОСОБА_1.

- Довідка № 178 від 23.11.2016 року про те,що в КП «ТРК «Мелітополь» ММР ЗО 20.07.2016 року відбувались перебої з електропостачання з 11 до 18 години 15 хвилин. Причини перебоїв невідомі, будь-які акти з цього приводу не складались.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків та дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 171 КК України було вчинене ОСОБА_1, а отже останній підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України з наступних підстав.

Оцінюючи усі здобуті під час судового провадження докази з точки зору належності та допустимості, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

ОСОБА_1 інкримінується будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності кримінальне правопорушення передбачене ст. 171 ч. 1 КК України.

Як вбачається з пояснень потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17О, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_11 мета ОСОБА_1 та групи депутатів Мелітопольської міської ради, які 20.07.2016 року прийшли до Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, була виконання рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» ОСОБА_1

Допитані в судовому засіданні свідки з боку захисту ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_25 повністю підвердили, що мета їхньої появи 20.07.2016 року в Комунальному підприємстві «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області, була виконання рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» ОСОБА_1, законність якого на той час не ким не оспорювалась та підтверджувалась рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року. Ніяких дій на перешкоджання діяльності журналістів в діях ОСОБА_1 не було. В КП «ТРК «Мелітополь» 20.07.2016 року відбувались перебої з електропостачання з 11 до 18 години 15 хвилин. Вина ОСОБА_1 до перебоїв не встановлена. Фактично з причини відсутності електропостачання неможлива була трансляція передач. Крім того, виробничі кімнати «ТРК «Мелітополь» знаходились за межою доступності ОСОБА_1

Аналізуючи законність дій ОСОБА_1 по виконанню рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення його виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» суд виходить з наступного.

Рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення ОСОБА_1 виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» на 20.07.2016 року призупинене чи скасоване не було. На момент його прийняття,

повноваження першої сесії Мелітопольської міської ради VІІ скликання Запорізької області були визнані та в подальшому підтверджені Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року. Крім того, на день прийняття рішення 10.11.2015 року Мелітопольською міською радою, був відсутній обраний міський голова, тому відсутність укладеного контракту не є перешкодою для виконання обовязків директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь».

Крім того, рішення сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.12.2015 № 1/39, про затвердження міської програми «Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення», згідно якого затверджено виготовлення та випуск в ефір цикл телевізійних програм не містить конкретного часу виготовлення та виходу вказаних програм, а відсутність електропостачання 20.07.2016 року в Комунальному підприємстві «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області суд вважає вагомою причиною можливості виходу в ефір запланованих телепередач.

Вказана обставина підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4 яка пояснила, що до єфіру не вийшли місцеві прогорами, які були заплановано. В цей день було вимкнуто електропостачання з 12 години дня, роботу було паралізовано, підприємство не мало змоги працювати в звичайному режимі. Вона, як керівник не мала можливості забезпечити роботу, висіла заставка про неможливість трансляції. Розміщувати заставку про те, що не буде трансляція її ніхто не змушував.

Причетність ОСОБА_1 до відсутності енергопостачання 20.07.2016 року в Комунальному підприємстві «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області в судовому засіданні встановлено не було.

Тому суд, всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1Л у вчиненні ікримінованого злочину, суд вважає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні підсудного є склад кримінальних правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України з наступних підстав.

Будь яке інше умисне перешкоджання здійсненю журналістом законної професійної діяльності це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації журналістом.

Визначення поняття «журналіст» міститься в низці нормативно-правових актів, серед яких закони України «Про друковані засоби масової інформації в Україні, «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Журналіст - це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обовязки в засобі масової інформації (у штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначено в державному класифікаторі професій України.

У частині 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» зазначено:

Засоби масової інформації засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації».

Юридична особа - Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Мелітополь» відноситься саме до засобів масової інформації, а не журналістів.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 р. та рішенні Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на

доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Судовий вирок, який проголошується ім'ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.

У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з'явився перед судом, має бути визнаний винуватим.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Суспільна небезпечність злочину передбаченого ч.1 ст. 171 КК України виявляється в тому, що внаслідок дій, які перешкоджають законній професійній діяльності шляхом створення перепон, обмежень, заборони одержання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом або засобом масової інформації порушується встановлений порядок здійснення законної пофесійної діяльності журналістів.

Обєктивна сторона злочину відповідно до ч.1 статті 171 КК України виявляється в діях, які перешкоджають законній професійній діяльності шляхом вилучення, створення перепон, обмежень, заборони одержання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом або засобом масової інформації. Також воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації. Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу, зловживання владою або службовим становищем тощо.

Субєктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обовязкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1. фактичних обставин кримінального правопорушення;

2. правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3. формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Так, визначаючи основні терміни КПК України, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна

проінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

В судовому засіданні прокурор підтримував обвинувачення в межах обвинувального акту та не заявляв клопотання про зміну обвинувачення, або висунення додаткового.

З матеріалів розглянутого кримінального провадження убачається, що, попри відсутність в обвинувальному акті конкретної вказівки на те, у вчиненні яких дій направлених на перешкоджання законній професійній дяльності, яких саме журналістів, а також з метою створення перешкод для нормальної роботи якого підприємства, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації не дотримано.

Зважаючи на наведене, є підстави стверджувати, що зміст обвинувачення ОСОБА_1 є неконкретним, а тому належить визнати доводи захисника обвинуваченого про те, що формальне недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК вплинуло на право на захист ОСОБА_1 і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у даному кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що фактично обвинуваченим ОСОБА_1 не було вчинено умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, з метою створення перешкод для нормальної роботи підприємства, оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події в Україні, самовільного зайняття приміщення службового кабінету директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області оскільки стороною обвинувачення не надано переконливих та беззаперечних доказів, що обвинувачений мав на меті перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, та такого не було встановлено в суді.

Вчинення активних дій ОСОБА_1 направлених на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, самовільного зайняття приміщення службового кабінету

директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області в ході судового розгляду також не встановлено.

Відповідно до наданих показів потерпіла ОСОБА_4Ю, самостійно відчинила двері свого службового кабінету, після чого обвинувачений увійшов, крім того відповідно до показів свідків сторони захисту ОСОБА_7, ОСОБА_10 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17О, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_11, обвинуваченого ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_4 після надання їй рішення суду та рішення сесії Мелітопольської міської ради, запропонувала ОСОБА_1 сісти в її крісло та керувати. Покази вказаних свідків та потерпілої ОСОБА_4 не спростовані.

Навпаки, згідно наданих показів свідків сторони обвинувачення ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_25 , Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради Запорізької області 20.07.2016 року працювало, робітники перебували на своїх робочих місцях, оперетори телеканалу виконували свої посадові обовязки за розпорядженням головного редактору, знімали події які відбувались в кабінеті директора. До виробничих приміщень сторонні особи не заходили. Транслювались программи сетевого партнеру Нового каналу. Директор ОСОБА_4 покинула приміщення телекомпанії у звязку з погіршенням стану здоровя. Між присутніми в кабінеті директора відбувалась дискусія з приводу легітимного керівництва телеканалу. Обвинувачений ОСОБА_1 знаходився в приміщенні Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь» лише з метою виконання рішення Мелітопольської міської ради № 2 від 10.11.2015 року про призначення його виконуючим обовязки директора Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Мелітополь», щоб відповідно до вимог діючого законодавства приступити до роботи, про що свідчить власноручно написана ним заява на імя міського голови про прийняття на роботу.

Також судом встановлено, що о 12 годин 00 хвилин було відключено електропостачання в КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь», яке було відсутнє до 17 години вечора.

Частина 1 статті 1 КПК України зазначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до статей 85, 99 КПК України доказами у кримінальному процесі, які мають відношення до справи, є, зокрема, документи, що підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, отже - документи, що підтверджують законність збирання інших доказів.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Яременко проти України» від 12.09.2008 р.,зазначив:»Хоча стаття 6 (Конвенції)гарантує право насправедливий судовий розгляд,вона не встановлює ніяких норм стосовно прийнятності доказів як таких, що передусім є питанням,яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 р. та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 9.06.1998 р.) Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і,якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства"і"ОСОБА_22 проти Сполученого Королівства").

З огляду на вказані обставини, враховуючи засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України), що полягають у тому, що всі

сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч. 4 ст. 17 КПК України),в ході оцінки допустимості наданих доказів, суд зобовязаний перевірити підстави та умови проведення огляду, за результатами проведення якого отримано фактичні дані, що є змістом наданих доказів.

Відтак, неналежна перевірка судом доказів на предмет їх допустимості є порушенням вимог ч.2 ст.370 КПК України, якою закріплено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Частиною 1 ст. 87 КПК України передбачено, що головною умовою для визнання доказів недопустимими є отримання їх внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Протоколом огляду від 16.08.2016 року до матеріалів кримінального провадження долучено диск з відеозаписами.

Згідно оглянутого відеозапису наданого стороною обвинувачення встановлено: перебування за робочим місцем директора КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь» обвинуваченого ОСОБА_1 та дискусію депутатів Мелітопольської міської ради з директором ОСОБА_4 щодо порядку зайнятття посади директора, даний відеозапис підтверджує факт його перебування за столом директора, однак докази про його умисні, активні дії спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та підприємства відсутні.

На іншому відеозаписі відображено перебування депутатів в кабінеті директора КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь», обвинувачений ОСОБА_1 на ньому відсутній.

Під час ознайомлення зі змістом протоколу огляду від 16.08.2016 року, судом встановлено, що підставою його складання стала «добровільна видача», однак не зазначено ким та що видано, його складено за відсутності понятих та учасників кримінального провадження.

З суті протоколу вбачається що слідчим самостійного оглядався диск добровільно наданий директором КП «ТРК Мелітополь» ОСОБА_4, також слідчим було оглянуто зміст диску, та тривалість відеозапису. Зазначено в протоколі огляду, що диск долучено до матеріалів вкримінального провадження. В іншій частині протокол є нечитабельним.

Відповідно до ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, який повинен містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Відповідно до ст. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у вилученні таких додатків.

Згідно зі ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Разом з тим, наданий суду протокол огляду, додатки до нього не відповідають вимогам цих норм КПК України, зокрема, в них та в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено відеозапис, місце його складання, осіб які були присутні (поняті), де саме відбувся огляд диску.

В судовому засіданні стороною обвинувачення не були надані докази, які підтверджують законність отримання доказів, зокрема, при наявності інформації що у потерпілого, мається відеозапис подій які відбувались 20.07.2016 року, орган досудового розслідування або прокурор відповідно до ст.159 КПК України мали право на підставі ухвали слідчого судді отримати тимчасовий доступ до зазначеного предмета з можливістю його вилучити (здійснити виїмку), що є передбаченим процесуальним законом порядком отримання доказів.

На підставі п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд визнає недопустим доказ наданий стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду проведений 20.07.2016 року, та похідні від нього речові докази, долучені до кримінального провадження постановою слідчого від 16.08.2016 р., оскільки відомості отримані стороною обвинувачення, отримані без попереднього дозволу суду та з істотним порушення вимог КПК України.

Щодо долученої постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року по справі №320/1806/16-а, яка надано стороною обвинувачення та переглянуто у ході судового розгляду, суд відноситься до неї критично, оскільки дане рішення не є доказом фактів чи обставин, що підлягають встановленню по даному кримінальному провадженню.

Ніяких інших доказів задля доведення винуватості ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.171 КК України, суду не надано і клопотать про дослідження інших доказів зі сторони обвинувачення не надходило.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р.№ 5 (зі змінами) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постанови вироку", усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення і усі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі усі докази, представлені обвинуваченням задля підтвердження висунутого звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину,передбаченого ч.1 ст.171 КК України, проте належних,достовірних, допустимих доказів , а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, які були б достатніми для висновку про доведення його винуватості поза розумними сумнівами у скоєнні цього злочину, в ході судового розгляду не встановлено, і можливість збирання доказів вичерпана, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них інших доказів і доповнень до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 373 КПК України є підстави для ухвалення виправдувального вироку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

Відповідно до ч.2 ст.124,ч.1 ст.126 КПК України, при ухваленні виправдувального вироку судові витрати на проведення судових експертиз з обвинувачених не стягуються.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

На підставі ст.368,373,374,392 КПК України,суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 171 КК України виправдати, у звязку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Речові докази:

- DVD - диск долучений до матеріалів скримінального провадження згідно постанови слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 16.08.2016 - залишити в матеріалах кримінального провадження, протягом всього часу її зберігання.

- DVD диск долучений за клопотанням представника потерпілої особи КП «Телерадіокомпанія «Мелітополь» Мелітопольської міської ради від 20.06.2017 до матеріалів скримінального провадження- залишити в матеріалах кримінального провадження, протягом всього часу її зберігання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайоний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення,особам,які не були присутні при проголошенні вироку,його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя: І.М. БАХАЄВ