Рішення № 70511806, 22.11.2017, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3666/16-ц

Провадження №: 2/332/72/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Безлер Л.В.,

при секретарі Жечевій А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Заводського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Районна адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Районна адміністрації Запорізької міської ради по Заводському районупро визнання недійсним та скасування розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54» та визнання недійсним договору дарування від 04.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №154, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.07.2014 року померла мати позивача ОСОБА_8, після якої залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, яке належало спадкодавцю на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.1975 року. До складу спадщини увійшли ѕ частини житлового будинку 54 по вул.Каспійській в м. Запоріжжі, які складаються з кімнат в житловому будинку літ А, веранда літ І, сараї літ. В,Д,Л,З, уборна літ.Ж. Виходячи з даних технічного паспорту на домоволодіння станом на 05.10.2007 року у домоволодінні були самовільно збудовані службова прибудова літ. а(площею 17,4кв.м) та фундамент під сарай літ.Д (площею 9,0кв.м). Свого часу, ОСОБА_8 звернулася до суду із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою та дізналася, що вказані самовільно збудовані об’єкти вже зареєстровані як об’єкти нерухомості ОСОБА_6 на підставі розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54». Такі дії відповідача ОСОБА_6 вважає незаконними, оскільки під час розгляду вищевказаної справи в суді висновком експерта №63/хл від 30.08.2009 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 під основним тектом заяви від 11.12.2007 року на ім’я головного архитектора м. Запоріжжя про те, що ОСОБА_8 не заперечує проти узаконення самовільно збудованих об’єктів на території домоволодіння 54 по вул.Каспійській в м. Запоріжжі, зроблено іншою особою. В подальшому, ОСОБА_6 подарувала свою ј частину домоволодіння разом із надвірними будівлями ОСОБА_5 Вважає, що розпорядження Заводської РА ЗМР від 27.12.2007 року за №1753 є незаконним, а відтак були відсутні правові підстави для оформлення самочинних будівель, що в свою чергу потягло незаконну реєстрацію ОСОБА_6, а в подальшому і ОСОБА_5 права власності на зазначені об’єкти нерухомого майна, а саме службову прибудову літ. а та фундамент під сарай літ. Д, які вважає, що фактично належать йому, як спадкоємцю за законом після померлої ОСОБА_8 Крім того, оскільки ОСОБА_6 набула право власності у незаконній спосіб, вона не мала права відчужувати предмет спору ОСОБА_5 На підставі вищевикладеного, він вимушений звернутися до суду за поновленням свого порушеного права та просить визнати недійсним та скасувати розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54» та визнати недійсним договор дарування від 04.02.2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вона отримала у спадок від померлої 04 січня 2004 року ОСОБА_9, яка була її матір’ю, спадкове майно, яке складається з ј частини жилого будинку 54 по вул.Каспійській м. Запоріжжя, розташованого на земельній ділянці 1530кв.м. На вказаній земельній ділянці розташовано один житловий будинок, літня кухня, сарай, вбиральня, погріб, паркани, водопроводи, замощення та навіс. У 2007 році вона дійсно зверталася до Заводської РДА за дозволом про законне оформлення самочинно збудованого сараю, а в 2008 році, отримавши всі відповідні документи, подарувала свою частину житлового будинку ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася. Про день та час розгляду справи була повідомлена вчасно та в установленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду заяву про застосування строків позовної давності(а.с.61-64, 146-149).

Представник третьої особи Запорізької міської ради ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні при вирішенні питання стосовно позовних вимог покладалася на розсуд суду, в подальшому свою позицію змінила та заперечувала проти позову, посилаючись на те, що в 2007 році допускалися та мали місце випадки подання відповідної згоди на узаконення самовільно збудованих об’єктів головою квартального комітету на прохання співвласника.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до рішення народного суду Заводського району м. Запоріжжя від 19 травня 1975 року у справі №2-427 визначено порядок користування жилим будинком 54 по вул.Каспійській м. Запоріжжя, а саме – ОСОБА_9 надано право приватної власності в житловому будинку А-І кімнату 2-2 10,8кв.м, частину службової кімнати 2-3 3,2кв.м, літню кухню Б, сараї літ. И і літ.Г, уборну літ.Е, що складає ј частину домоволодіння; ОСОБА_8 надано право приватної власності в житловому будинку літ.А-І коридор І-І 3,0кв.м, кладову 1-2 4,1кв.м, кухню 1-3 13,9кв.м, кімнату 1-4 16кв.м, частину службової кімнати 2-3 4,9кв.м, веранду літ.І, сараї В,Д,Л,З, уборну Ж, водопровід, паркан, що складає ѕ частини домоволодіння(а.с17).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖС №303122, виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 15.07.2014 року, ОСОБА_8 померла 13 липня 2014 року, актовий запис №215(а.с.13)

Згідно із свідоцтвом про народження серії І-ЯК №191431, виданого Орджонікідзевським РАЦС м. Запоріжжя 25.05.1968 року, матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться ОСОБА_8(а.с.16).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 січня 2017 року після померлої 13 липня 2014 року ОСОБА_8, ОСОБА_1 є спадкоємцем ѕ часток житлового будинку №54 по вулиці Каспійській у місті Запоріжжі Запорізької області, який належить спадкодавцю на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.1975 року, справа №2-427 1975 рік, зареєстрованого в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 28 квітня 1979 року, в реєстровій книзі за №91, за №13907. Вищезазначений житловий будинок, зазначений літерою А, житловою площею 35,2кв.м, загальною площею 75,1кв.м, з відповідними надвірними будівлями та спорудами(а.с.131).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, ј частина житлового будинку 54 по вул.Каспійській в м. Запоріжжі належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування №154 від 04.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7М.(а.с.18).

З огляду на правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Із постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-а-123/09 від 16.12.2009 року вбачається, що судом було задоволено вимоги ОСОБА_8 до Заводської РДА та скасовано розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54» на підставі наданих суду доказів, в тому числі висновку почеркознавчої експертизи (а.с.20-21, справа №2-а-123/09 а.с.80).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі №2а-123/09 вищевказану постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по адміністративній справі закрито, роз’яснено право учасникам процесу вирішити спір в порядку цивільного судочинства. (а.с.22, справа №2-а-123/09 а.с.111-112)

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, його матір ОСОБА_8 лише 02 серпня 2011 року особисто в канцелярії Заводського районного суду м. Запоріжжя отримала копію вищевказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (абз.2 а.с.8, абз.7 а.с.92, абз.5 а.с.129).

У той же час, судом встановлено, що під час розгляду справи №2-123/09 в Заводському районному суді м. Запоріжжя за позовом ОСОБА_8 до Заводської РДА, третя особа ОСОБА_5 про скасування розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54» представником позивачки ОСОБА_8 був ОСОБА_1, який приймав участь в судових засіданнях як першої , так і апеляційної інстанції.

Судом досліджено матеріали цивільної справи №2а-123/09 за позовом ОСОБА_8 до Заводської РДА про скасування вищезазначеного розпорядження.

Так, з журналу судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 року вбачається особиста присутність представників ОСОБА_8 за довіреністю - ОСОБА_1 та ОСОБА_10 при оголшенні відповідної ухвали від 12.04.2011 року, роз’яснення її змісту, порядку і строків оскарження, порядку ознайомлення із повним текстом, тощо.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 267 ч. 3 - ч.5 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, був обізнаний про порушення його права та достеменно знав про існування договору дарування ј частини житлового будинку 54 по вул. Каспійській м. Запоріжжя разом із надвірними будівлями та спорудами.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався саме з 12.04.2011 року – з дня, коли позивач ОСОБА_1, як представник ОСОБА_8, був обізнаний про скасувння рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2009 року.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 04.11.2016 року.

Мотивуючи клопотання про поновлення строку на звернення із цивільним позовом, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що перебіг строку позовної давності для ОСОБА_8 розпочався з 02.08.2011 року, коли вона особисто отримала копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, проте не реалізувала своє право на звернення до суду для вирішення спору в порядку цивільного судочинства, оскільки 13.07.2014 року померла. Після цього, як вважає представник, перебіг позовної давності перервався і право на захист права власності ОСОБА_8 успадкував ОСОБА_1

З цими доводами суд не може погодитися, оскільки представники ОСОБА_8 були присутні при оголшенні відповідної ухвали суду від 12.04.2011 року. Крім того, відповідно до ст.262 ЦК України, заміна сторони не впливає на порядок обчислення строку позовної давності, тобто для нового учасника початок перебігу строку позовної давності ,його тривалість є такими же, якими вони були для попередньої сторони відповідного правовідношення.

Суд також не погоджується із доводами представника позивача щодо поважності пропуску строку позовної давності внаслідок виникнення відразу після винесення 12.04.2011 року вищевказаної ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, спору між сторонами з приводу користування земельною ділянкою та визнання права власності на службову прибудову літ.а та фундамент під сарай літ.Д, що розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Каспійська, 54, оскільки в позов, що розглядається, має інший предмет спору.

Крім того, як вбачається з рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26.12.2012 року ,яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2013 року, позовні вимоги ОСОБА_8Д, щодо визнання права власності залишені за її заявою без розгляду, а в задоволенні вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено, що також не може свідчити про поважність пропуску строку позовної давності або його переривання (а.с.176-181).

Як роз'яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності пропуску строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності,суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропущенням строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки спливу позовної давності.

Крім того, у своєму листі "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 ВССУ роз'яснив, що ...встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.

Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Зважаючи на долучену до матеріалів справи та досліджений в суді висновок експерта №63/хл від 30.08.2009 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_8 під основним тектом заяви від 11.12.2007 року на ім’я головного архитектора м. Запоріжжя ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_8 не заперечує проти узаконення самовільно збудованих об’єктів на території домоволодіння 54 по вул.Каспійській в м. Запоріжжі, зроблено іншою особою(а.с.123-126, справа №2а-123/09 а.с.57-60), що може бути підставою для скасування розпорядження Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради від 27.12.2007 року за №1753 «Про надання дозволу на будівництво, оформлення переобладнання в житловому будинку «А» та самовільні будівлі по вул.Каспійській,54», а відтак, і для задоволення похідної вимоги про визнання договору дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 недійсним, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, однак, у зв’язку із пропущенням строку позовної давності задоволені бути не можуть.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку позовної даності відповідачі письмово заявили (а.с.61, 146).

Таким чином суд вважає, що у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог суд відмовляє, підстави для стягнення судового збору з відповідачів на підставі ст.88 ЦПК України також відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,67,72,168 ЦПК України, ч.3, 4 ст.267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя Л.В.Безлер