Рішення № 705114, 08.06.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" червня 2007 р.

справа № 20-5/135

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Вінницямолоко” (21000 м. Вінниця, вул. А. Іванова, 51-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 126, кв. 29)

про стягнення заборгованості в розмірі 183406,84 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Любарська К.Ю., довіреність б/н від 28.03.2007;

Відповідач: Дишловий В.І., довіреність б/н від 25.12.2006.

Суть спору:

Позивач, ВАТ „Вінницямолоко”, звернувся до суду з позовом до відповідача, ТОВ „Аметист і К”, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 46 від 02.03.2004 в розмірі 183406,84 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати наданих послуг.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що він не отримував від позивача ніяких послуг, а тому у нього не має підстав для оплати заборгованості.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2004 між ВАТ „Вінницямолоко” в особі структурного підрозділу Козятинського маслозаводу (Переробник) та ТОВ „Аметист і К” (Замовник) був укладений договір на виконання послуг № 46.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник замовляє, а Переробник виробляє на давальницьких умовах масло вершкове „Селянське”, масло вершкове-рослинне „Подільська Новинка”.

Згідно з п. 2.1 Замовник поставляє Переробнику сировину –вершки та рослинний жир для виробництва масла.

Підставою для оплати є підписаний сторонами акт, в якому визначається вартість робіт.

На виконання вказаного договору позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 139648,54 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які підписані сторонами, та які долучені до матеріалів справи (а.с.10-12).

Крім того, з метою виробництва продукції, передбаченої договором, позивач використовував також продукцію власного виробництва, а саме: вершки, яких було поставлено відповідачу на загальну суму 183406,84 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, на яких міститься печать відповідача (а.с. 7-9).

За надані послуги по переробці відповідач розрахувався лише частково на суму 112991,15 грн. як вбачається в призначенні платежу, дані кошти спрямовуються в рахунок оплати послуг по переробці масла.

За отриману від позивача продукцію грошові кошті не надходили.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача ніяких послуг судом до уваги не приймається, на підставі того, що відповідно до умов даного договору, відповідачем була здійснена часткова оплата за надані послуги, що свідчить про те, що він підтвердив свої правовідносини з позивачем щодо оплати наданих останнім послуг.

Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 1834,07 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 126, кв. 29, код ЄДРПОУ 30356503, п/р 260013012828 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства „Вінницямолоко” (21000 м. Вінниця, вул. А. Іванова, 51-А, код ЄДРПОУ 00453196, п/р 260050330061 в філії Укрпромбанк м. Вінниця, МФО 302247) заборгованість в сумі 183406,84 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1834,07 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

12.06.2007

Розсилка:

1. ВАТ „Вінницямолоко” (21000 м. Вінниця, вул. А. Іванова, 51-А)

2. ТОВ „Аметист і К” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 126, кв. 29)

3. ТОВ „Аметист і К” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 246)

4. Справа

5. наряд