Постанова № 70510339, 23.11.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15013/17

Провадження № 2-а/234/507/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді -Демидової В.К.

при секретарі - Містюкевич І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2017 року позивач звернувся до Краматорського міського суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №122 від 22.09.2017 Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про відмову їй у призначенні пенсії. Зобов`язання відповідача призначити їй пенсію згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 та перевести її на цю пенсію і виплачувати її в розмірі 60% від заробітної плати згідно довідок Комісії з припинення Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради від 12.09.2017 №02-01/20 та від 12.09.2017 №02-01/21 відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993.

В обґрунтування уточненого позову зазначила, що з 02.10.1984 по 25.12.2014 працювала на різних посадах у відділі комунального господарства Краматорського міськвиконкому, тобто на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, що з питань пенсійного забезпечення згідно ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прирівнюється до державної служби, 25.12.2014 була звільнена з посади начальника відділу комунального господарства Краматорської міської ради у зв`язку із виходом на пенсію і має загальний стаж роботи в органах місцевого самоврядування (прирівнюється до державної служби) 20 повних років. З 26.12.2014 їй призначено пенсію за віком у зв`язку з інвалідністю. 15.09.2017 у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку звернулася із заявою про призначення пенсії держслужбовця на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», додавши до заяви необхідні документи, однак рішенням відповідача від 22.09.2017 №122 їй відмовлено у призначенні вказаної пенсії.

Позивач посилається на ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 в редакції, чинній на сьогоднішній день відповідно до якої на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Вважає, що така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам закону.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував слухати справу без позивача, підтримав заявлені вимоги та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 26.12.2014 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку вона отримує по теперішній час. 15.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про переведення її на пенсію згіно Закону України «Про державну службу». При розгляді наданих нею документів встановлено, що вона має стаж на посадах, віднесених до посад державних службовців 16 років 9 місяців 3 дні у період з 02.10.1984 по 04.07.2001 та 13 років 5 місяців 22 дні - в органах місцевого самоврядування у період з 05.07.2001 по 25.12.2014. У зв`язку з тим, що позивач на момент звернення не займає посаду державної служби, вона повинна мати не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення їй пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Заслухавши учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи та інтереси.

Положення ст.6 КАС України є реалізацією ч.1 ст.55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 02.10.1984 по 25.12.2014 працювала на різних посадах у відділі комунального господарства Краматорського міськвиконкому, тобто на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, 25.12.2014 була звільнена з посади начальника відділу комунального господарства Краматорської міської ради у зв`язку із виходом на пенсію, з цього ж дня отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і має загальний стаж роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців 16 років 9 місяців 3 дні у період з 02.10.1984 по 04.07.2001 та 13 років 5 місяців 22 дні - в органах місцевого самоврядування у період з 05.07.2001 по 25.12.2014З 26.12.2014.

15.09.2017 звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію держслужбовця на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», однак рішенням відповідача від 22.09.2017 №122 їй відмовлено у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».

Згідно довідок про заробітну плату на посаді, з якої позивач звільнилася від 12.09.2017 №02-01/20 та №02-01/21 складові частини заробітної плати, з яких їй повинна бути призначена пенсія складають 6837,43 грн. та 6146 грн. відповідно, а всього у сумі 12983,43 грн.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин - 15.09.2017 Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 за винятком ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 року.

Згідно п.10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій держслужбовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 з наступними змінами.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин - 15.09.2017 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення жінками 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 15.09.2017 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином вказана норма Закону спростовує доводи відповідача про відсутність необхідно стажу у позивача для призначення їй пенсій згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, оскільки до стажу, який дає право на призначення такої пенсії згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується як стаж державної служби, так і стаж на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування.

Згідно довідок про заробітну плату на посаді, з якої позивач звільнилася від 12.09.2017 №02-01/20 та №02-01/21 складові частини заробітної плати, з яких їй повинна бути призначена пенсія складають 6837,43 грн. та 6146 грн. відповідно, а всього у сумі 12983,43 грн і 60% від цієї суми становить 7790,05 грн. і саме в цій сумі їй повинна бути призначена пенсія. Вказані довідки складені у відповідності до постанови ПФУ від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».

Згідно ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які перебувають на державній службі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Оскільки на час звернення позивача до Пенсійного фонду 15.09.2017 вона не працювала на державній службі, пенсія державного службовця повинна бути їй нарахована у розмірі 60% виходячи з чинної заробітної плати на відповідній посаді.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення відповідача від 22.09.2017 скасуванню із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії.

При зверненні з позовом до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 640 грн.

Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Законом України №1491-VІІІ від 07.09.2016 року були внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01.01.2017 року, якими Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях.

Приймаючи рішення відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним присудити позивачці ОСОБА_1 понесені нею документально підтверджені судові витрати в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - УПФУ у м. Краматорську, що виступає відповідачем у даній справі, розуміючи це не покладанням обов'язку сплатити судовий збір, а рішенням про відшкодування понесених позивачкою судових витрат.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного і керуючись ст. Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 2, 6, 7, 17, 19, 69, 71, 94, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №122 від 22.09.2017 Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про відмову ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, у призначенні пенсії.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області призначити ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, пенсію згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 та перевести її на цю пенсію і виплачувати її в розмірі 60% від суми заробітної плати 12983,43 грн. згідно довідок Комісії з припинення Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради від 12.09.2017 №02-01/20 та від 12.09.2017 №02-01/21, виплатити недоотриману різницю в пенсії починаючи з 15.09.2017 з урахуванням фактично виплаченої пенсії.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, пенсії у межах суми за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, понесені нею судові витрати в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд протягом 10 днів після проголошення.

Суддя В.К. Демидова