Ухвала суду № 70509491, 22.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (нині Чорноморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (нині Чорноморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0029671303, №0029681303, рішення про застосування санкцій по єдиному внеску № 0027591303 від 28.10.2016 року, вимоги про сплату податкового боргу №Ф0027581303 та податкову вимогу №8646-17 від 09.12.2016 року.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив наступне.

В період з 19 жовтня по 28 жовтня 2016 року співробітниками Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 в частині дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 1984/10/15-03-13-01/НОМЕР_2 від 28.10.2016 року, яким встановлено порушення:

ст.162, ст.163, пп.164.1.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентами з доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 15 678,00 грн.;

п.п.1.1, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень п.168.1 ст.168, ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору у сумі 1245,00 грн.;

п.п.1 ст.4, п.2 ст.6, п.4 ст.6, п.1 ст.7, п.1 ст.8, п.8 ст.8, п.8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано єдиного внеску, нарахованим роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 22 325,73 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 28.10.2016 року № Ф-0027581303 на суму 22 325,73 грн., рішення від 28.10.2016 року № 0027591303 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на суму 10 414,87 грн., податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року № Д-0029681303 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1607,67 грн., податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року № Д-0029671303 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20 245,00 грн., вимогу про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням від 09.12.2016 року № 8646-17 на загальну суму 21 851,73 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту фактичної перевірки та прийнятими відповідачем на підставі висновків даного акту податкових повідомлень-рішень, вимогою про сплату податкового боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у письмових запереченнях на адміністративний позов, що надійшли через канцелярію суду 17.05.2017 року, згідно яких відповідач не погоджується з доводами представника позивача, що викладені в адміністративному позові.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 18.11.2016 року №0029671303, №0029681303. Визнано протиправним та скасовано рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про застосування санкцій по єдиному внеску № 0027591303 від 28.10.2016 року. Визнано протиправною та скасовано вимогу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про сплату податкового боргу №Ф0027581303 та податкову вимогу №8646-17 від 09.12.2016 року.

На вказану постанову Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту фактичної перевірки від 28.10.2016 року № 1984/10/15/15-03-13-01/НОМЕР_2, на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеський області №387 від 18.10.2016 року, направлень Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №01-045/594 та №01-045/595 від 18.10.2016 року ОСОБА_3, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Грачовою Вікторією Вікторівною проведена фактична перевірка діяльності ФОП ОСОБА_2 в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перевірка проводилась в період з 19.10.2016 року по 28.10.2016 року.

Так, в акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки було проведено опитування найманих працівників, які виконували трудові функції на момент перевірки, а саме:

- ОСОБА_5, працює на посаді продавця з жовтня 2013 року, відповідно до пояснення заробітна плата складає 1400,00 грн. в місяць;

- ОСОБА_6, працює на посаді продавця з жовтня 2014 року, відповідно до пояснення заробітна плата складає 2000,00грн в місяць.

Письмові пояснення працівників використано при перевірці і вони є додатком до акту перевірки. За результатами проведеної перевірки, відповідачем виявлено наступні порушення законодавства:

ст.162, ст.163, пп.164.1.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентами з доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 15 678,00 грн.;

п.п.1.1, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень п.168.1 ст.168, ст.171, п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору у сумі 1245,00грн.

п.п.1 ст.4, п.2 ст.6, п.4 ст.6, п.1 ст.7, п.1 ст.8, п.8 ст.8, п.8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано єдиного внеску, нарахованим роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 22 325,73грн.

На підставі висновків актів перевірки Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 28.10.2016 року № Ф-0027581303 на суму 22 325,73 грн.; рішення від 28.10.2016 року № 0027591303 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на суму 10 414,87 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року № 0029681303 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1607,67 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року № 0029671303 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20 245,00 грн.; вимогу про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням від 09.12.2016 року № 8646-17 на загальну суму 21 851,73 грн.

Наведені рішення суб'єкту владних повноважень оскаржені позивачем до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 17.05.2017 року представником відповідача надано копії письмових пояснень працівників, які були отримані під час перевірки.

Зокрема, з наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_6 працює у ФОП ОСОБА_2 продавцем з жовтня 2014 року. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені пояснення не підписані працівником, а допитана у якості свідка ОСОБА_6 під час судового засідання суду першої інстанції 11.07.2017 року, пояснила суду, що таких пояснень не давала та не підписувала їх. Свідок пояснив суду першої інстанції, що 19.10.2016 року був її перший робочий день у ФОП ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1. У той день, в магазині, невідомою особою з'ясовувались питання чи працює свідок в магазині та який у свідка розмір заробітної плати. Свідок стверджує, що особа не представилася перевіряючим.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні наказ (розпорядження) № 1 від 19.10.2016 року про прийняття на роботу, трудовий договір від 19.10.2016 року та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 19.10.2016 року з відміткою про отримання зазначеного повідомлення податковим органом саме 19.10.2016 року, згідно яких вбачається, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладені 19.10.2016 року. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належних доказів, на підтвердження факту використання найманої праці ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_2 з жовтня 2014 року - суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що інспектором самостійно було складено пояснення від ОСОБА_6

З письмових пояснень ОСОБА_5 вбачається, що вона працює продавцем у ФОП ОСОБА_2 з жовтня 2013 року. Пояснення засвідчені підписом ОСОБА_5 із зазначенням дати підписання.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 під час судового засідання суду першої інстанції 11.07.2017 року, пояснила суду, що дійсно поставила підпис під зазначеними поясненням, але наголошує на тому, що мала на увазі, що вона самостійно здійснює господарську діяльність у приміщенні, яке належить ФОП ОСОБА_2, так як орендує частину приміщення за адресою: АДРЕСА_2. 19.10.2016 року, у приміщенні за вказаною адресою до неї звернулася невідома особа, яка і запитала, чи працює свідок у зазначеному приміщені і чи відомо їй який розмір заробітної плати отримує продавець. Тільки пізніше, свідок дізнався, що невідомою особою був інспектор податкового органу, який перевіряв її чоловіка - ФОП ОСОБА_2 Під час опитування свідка, ОСОБА_2 не був присутній.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_5 зареєстрована як ФОП - 01.12.2011 року № 25430000000036755. ФОП ОСОБА_5 взято на облік як платника податків, що підтверджується довідкою від 20.01.2012 року та вона є платником єдиного податку на підставі свідоцтва НОМЕР_3.

25.12.2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 17 (сімнадцять) кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до положень п.75.1 ст.75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Колегія суддів зазначає, що в порушення положень ПКУ, в акті перевірки визначено, що перевірка проводилася в приміщенні Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, а не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Приписами п.п.80.1, 80.2, 80.6 ст.80 ПКУ передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано до суду доказів, які б визначали підставу для проведення перевірки, як передбачено п.80.2 ст.80 ПКУ.

Згідно положень ст.83 ПКУ, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів зазначає, що з акту перевірки вбачається, що окрім пояснень сторін, посадовими особами контролюючого органу не було досліджено жодних документів.

Відповідно до положень п.п.86.1, 86.5 ст.86 ПКУ, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Приписами пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст.171 ПКУ, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до вимог п.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є помилковими та такими, що не відповідають дійсності. ФОП ОСОБА_5 є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності та орендарем приміщення, яке належить позивачу, а ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з позивачем з жовтня 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (нині Чорноморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області) залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 27.11.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян