Ухвала суду № 70509051, 22.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2294/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: Шкурапи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 листопада 2015 року між позивачем та ПАТ "Банк "Михайлівський" укладено договір банківського рахунку № №НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідно до квитанції №589686 від 04 листопада 2015 року Платником - ОСОБА_3 залучено кошти на рахунок № НОМЕР_1 до ПАТ "Банк Михайлівський" в сумі 15000 грн. (а.с. 9).

26 квітня 2016 року між Позивачем (Сторона - 1) та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" ( Сторона - 2) укладено договір "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) № 980-050-000228681, згідно якого Сторона - 1 передає Стороні - 2 у власність грошові кошти в сумі 27000 гривень, а Сторона - 2 зобов'язується повернути кошти Стороні - 1 та виплатити проценти. Пунктом 8.3 цього правочину стверджено, що сторони підтверджують, що цей договір є договором позики. (а.с. 7).

Відповідно до договору про внесення змін від 04 травня 2016 року до договору № 980-050-000228681 від 26 квітня 2016 року, сторони виклали підпункт 1 пункту 1.2 розділу 1 "Предмет договору" в наступній редакції: "Сума коштів - 42000,00 гривень" (а.с. 8).

Згідно з квитанцією від 26 квітня 2016 року Платником - ОСОБА_3 залучено кошти на рахунок № НОМЕР_1 до ПАТ "Банк Михайлівський" в сумі 27000 гривень (а.с. 10).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23 травня 2016 року прийнято рішення № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 червня 2016 року прийнято рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Михайлівський" до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу до 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Михайлівський", згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Михайлівський" делеговано Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

Позивачем надсилались до уповноваженої особи Фонду заяви щодо включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Однак, у відповідь на подані заяви, позивачу було направлено повідомлення про нікчемність правочинів та лист №ЗГ1(К)/4061 від 13 вересня 2016 року, згідно із яким вказаний договір не підпадає під дію Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки він укладений без участі банку, як повіреного, а тому відсутні правові підстави для включення позивача до Переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Незгода позивача з діями щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та необхідність в зобов'язанні відповідача вчинити певні дії обумовили позивача на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Положеннями частини 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

При цьому, нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Аналогічні положення містить розділ ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. При цьому, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено частиною 3 статті 38 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: - перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; - перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями проводити перевірку дійсності правочинів та реагувати відповідним чином при виявленні серед них нікчемних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право відповідача відносити провочини до нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Відповідно до пунктів 7-8 частини 3 статті 39 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Однак, судова колегія зазначає, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону №4452-VI, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах з позивачем.

Більше того, як слідує з матеріалів справи, 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" повернуто кошти на поточний рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський", тобто до прийняття рішення про ліквідацію банку.

Водночас, положеннями частини 1 статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Оскільки повернення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів на поточні рахунки позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19 травня 2016 року, то колегія суддів вважає, що зазначені кошти на момент прийняття рішення Правління НБУ від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" перебували на поточних рахунках позивача у ПАТ "Банк Михайлівський".

Крім того, з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський" та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року прийняті зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15 листопада 2016 року № 1736-VIII, який вступив в силу 19 листопада 2016 року, передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

За таких обставин, кошти, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки позивача, у розумінні Закону є вкладом, а позивач прирівнюється до вкладника та має право на відшкодування за вкладом з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15 листопада 2016 року № 1736-VIII, але за окремою процедурою звернення до ПАТ "Банк Михайлівський" у формі подання заяви та необхідного пакету документів.

Натомість, докази, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підтверджують нікчемності повернення вказаних коштів або укладеного з позивачем договору, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності визнання нікчемним повернення коштів позивачу від ТОВ "ІРЦ" не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв'язку із чим бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є протиправною.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 листопада 2017 року.