Ухвала суду № 70508929, 22.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1906/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтаж" про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтаж".

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року подання про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків залишено без розгляду.

Не погоджуючись таким судовим рішенням, позивач оскаржив ухвалу суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції, де посилаючись на доводи апеляційної скарги, просив скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду, який прийняв оскаржене рішення.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області (далі - позивач, ГУ ДФС у Вінницькій області) на підставі ст.20, п.п 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прийнято наказ №3114 від 18.10.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтаж" (далі - відповідач, ТОВ "Енергобудмонтаж").

Відповідач, ознайомившись з метою та підставами проведення позапланової виїзної документальної перевірки (Наказом ГУ ДФС у Вінницькій області №3114 від 18.10.2017 року, направленням на перевірку №2132 від 19.10.2017 року) відмовився допустити перевіряючих до перевірки, у зв'язку з чим працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області було складено акт від 19.10.2017 року про відмову у допуску до проведення позапланової документальної виїзної перевірки та акт від 19.10.2017 року про відмову посадових осіб ТОВ "Енергобудмонтаж" в отриманні та відмову від підпису у направленні на перевірку.

25.10.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Енергобудмонтаж".

Вищезазначене слугувало зверненню позивача до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з того, що податковим органом пропущено строк на звернення до адміністративного суду із поданням.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.31. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Згідно підпункту 81.2. ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Норми застосування адміністративного арешту відображаються у ст. 94 Податкового кодексу України (далі ПКУ) та розділі III Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 року за №568 (далі Порядок) із яких вбачається, що арешт майна може бути застосовано у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або віт допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10. ст.94 ПКУ).

П.п. 94.6.2. п. 94.6. ст. 94 ПК України також передбачається здійснення арешту коштів на рахунках платника податків виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Як свідчать матеріали справи, акт про відмову у допуску до проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Енергобудмонтаж" складено податковим органом 19.10.2017 року, тоді як з поданням податковий орган звернувся лише 26.10.2017 року.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено перелік особливих вимог, що пред'являються до подання податкового органу, та особливий перелік процесуальних дій суду, які можуть вчинятися в процесі розгляду такого подання.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, в тому числі й щодо зупинення видаткових операцій на рахунках.

Відповідно до п. 1 ст. 183-3 КАС України, провадження у справах за зверненнями органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подань таких органів щодо, зокрема:

- зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках.

Згідно з ч. 3 ст. 183-3 КАС України, подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити зокрема, підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника.

При цьому, ч. 4 ст.183 - 3 КАС України передбачено, що у разі не дотримання вимог частини третьої цієї статті, суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Разом з тим, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не надав позивачу строк (гарантований ч. 4 ст. 183-3 КАС України) на усунення допущеного недоліку, а прийняв рішення про залишення вищезвказаного подання без розгляду, що колегія суддів вважає помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для залишення подання Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про зупинення видаткових операцій на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтаж" - без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду подання.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтаж" про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.