Ухвала суду № 70508928, 22.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р.Справа № 820/495/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: П'янової Я.В. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Тищенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017р. по справі № 820/495/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 р.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення на час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016 р. безпідставним, протиправним та таким, що порушує права, свободи та інтереси позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення - задоволено.

Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.12.2016 р. №598 о/с "Про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 (через скорочення штатів) Закону України "Про Національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 р.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код 40108599) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) грошове забезпечення на час вимушеного прогулу у розмірі 82217.70 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті сімнадцять гривень 70 копійок).

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 р. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 наказом від 11.08.1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та наказом від 06.11.32015 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» призначено ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та становленням посадового окладу згідно штатного розпису з 07 листопада 2015 року першим заступником начальника Куп'янського відділу поліції Куп'янськ Головного управління, у зв'язку з чим прийнято наказ від 07.11.2015 р. №50о/с.

Наказом Національної поліції України від 22.01.2016 р. №53 було запроваджено нові форми і методи роботи Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Наказом Національної поліції України від 25.01.2016 р. №61 «Про організаційно штатні зміни в Головного управління Національної поліції в Харківській області» затверджені тимчасові штати, які оголошені наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.01.2016 р. №54.

У зв'язку з реорганізацією, на підставі наказів Національної поліції України від 25.01.2016 року №61, Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.01.2016 року №54 та відповідно до ст. 65, 68 Закону України "Про Національну поліцію" Головним управлінням Національної поліції в Харківській області 11.02.2016 року прийнято наказ №49 о/с, яким призначено по Куп'янському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника відділу поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.11.2016 року №1143 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області» відповідно до статті 5 Закону України «Про Національну поліцію» та на виконання наказу Національної поліції України від 24.10.2016 № 1053 дск наказано оголосити штати Головного управління Національної поліції в Харківській області, що додаються.

Позивачу 02.11.2016 р. було доведено до відома наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.11.2016 р. №1143 про скорочення його посади та роз'яснено, що, у випадку неперепризначення у двохмісячний термін на іншу посаду, з дня ознайомлення з зазначеним наказом, його буде звільнено з лав поліції за скороченням штатів. Вказані обставини викладені у відповідному рапорті позивача(а.с.38).

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016 р. «По особовому складу» звільнено позивача зі служби в поліції згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 (через скорочення штатів) Закону України "Про Національну поліцію"(а.с.5).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 не дотримався вимог ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», та не врахував переважне право позивача на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, а також з того, що відповідачем не надано доказів того, що такі посади були запропоновані позивачеві і він від них відмовився.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ).

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом(ч.2).

Відповідно до вимог ст.3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з приписами статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Згідно із приписами ст.59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію", у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону, поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Крім того, ч. 5 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

З огляду на відсутність в Законі України "Про Національну поліцію" спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відносно запропонування позивачу іншої посади, та доказів відносно того, чи з'ясовувалась взагалі обставина щодо наявності у позивача переважного права залишення на службі.

Доводи апеляційної скарги відповідача, стосовно того, що відносно позивача відкритого кримінальне провадження №42015220000000105 за ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у даному випадку підставою звільнення позивача є саме скорочення штатів, а не реалізація дисциплінарного покарання у зв'язку з наявним зареєстрованим кримінальним провадженням № 42015220000000105.

Таким чином, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, було порушено процедуру звільнення позивача, в частині незапропонування іншої посади.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

У відповідності до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи б/н від 20.02.2017 р. середньоденне грошове забезпечення позивача становило 444,42 грн. (а.с.43).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, що склав 185 дні, в сумі 82217,20 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, у тому числі, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30.12.2016 р. «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 (через скорочення штатів) Закону України "Про Національну поліцію" прийнятий всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття наказу, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року по справі № 820/495/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2017р. по справі № 820/495/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.