Ухвала суду № 70508817, 21.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Запорожана Д.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, у справі за позовом Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулась до суду з позовом у якому заявлено вимоги Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу щодо проведення конкурсу на право укладання договору оренди державного нерухомого майна, яке розташовано за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/18.

При цьому, з метою забезпечення адміністративного позову позивачем подано відповідне клопотання до суду, з якого вбачається про необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення та встановлення заборони для Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області щодо вчиняти будь-яких дій з майном, яке розташовано за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/18.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та зупинено дію оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що в порушення встановленого порядку забезпечення адміністративного позову, судом першої інстанції не вмотивовано свого рішення про забезпечення позову, а в поданому позивачем клопотанні не наведено жодних конкретних посилань щодо можливої небезпеки порушення його прав, внаслідок чого його клопотання про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Крім того, апелянтом зазначено, що позивач не має жодного відношення до спірного нерухомого майна, а тому оскаржуваний наказ не порушує його прав.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем підтверджено необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а як наслідок судом першої інстанції зупинено дію оскаржуваного рішення, з метою унеможливлення настання будь-яких негативних наслідків для позивача до вирішення справи по суті, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 4 ст. 117 КАС України, адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судовою колегією встановлено, що підставою для звернення позивача з клопотанням про забезпечення адміністративного позову є існування прямої загрози порушення його права користування спірним державним майном, шляхом реалізації оскаржуваного рішення та проведення Фондом державного майна відповідного конкурсу.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду жодних доказів та не зазначено чітких фактів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди власним правам, свободам та інтересам та не наведено підстав, з яких вбачається, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивач є лише балансоутримувачем спірного нерухомого майна, а тому встановлення заборони Фонду державного майна зі вчинення певних дій по відношенню до відповідного майна, державної форми власності, на думку колегії, може спричинити порушення прав фонду щодо розпорядження останнім.

Більш того, зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову без дослідження обставин та доказів у справі є фактично вирішенням цього спору по суті, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді клопотання про забезпечення позову допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і прийняття нового, яким необхідно відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 118, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - скасувати та постановити у справі нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про забезпечення адміністративного позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Д.В. Запорожан

Т.М. Танасогло