Ухвала суду № 70508796, 22.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко К.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Справа № 704/832/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до начальника СРПП № 3 Тальнівського відділу поліції Захарова Бориса Володимировича про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до начальника СРПП № 3 Тальнівського відділу поліції Захарова Бориса Володимировича (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 12.06.2017 р. серії АП 1 № 214436.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2017 р. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що він, керуючи автомобілем «Mercedes» р.н. НОМЕР_1, здійснив виїзд із зони стоянки на головну дорогу та не пропустив автомобіль «Volkswagen» р.н. НОМЕР_2, що призвело до зіткнення з ним та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2017 р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2017 р. зазначену постанову суду першої інстанції було скасовано, а матеріали справи про адміністративне правопорушення було передано на доопрацювання.

12.06.2017 р. відповідачем відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення АПІ № 214436, в якому зафіксовано, що 22.01.2017 р. близько 22:50 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Mercedes» р.н. НОМЕР_1, в м. Києві, здійснюючи маневр перестроювання із середньої в крайню ліву смугу, не впевнився, що це буде безпечним та не надав дорогу автомобілю «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі, в результаті чого здійснив ДТП, т.з. отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо складання зазначеного протоколу від 12.06.2017 р., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності його дій щодо складання відносно позивача протоколу від 12.06.2017 р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (далі - Інструкція № 1395), Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376 (далі - Інструкція № 1376).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Провадження в справах здійснюється на засадах суворого додержання законності і принципів презумпції невинності, що встановлює: особа вважається невинною доти, доки протилежне не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку. Ця стаття закріплює принципи, характерні для всього адміністративного процесу.

Таким чином, з викладеної законодавчої норми вбачається, що обставини кожної справи про адміністративні правопорушення повинні бути з'ясовані своєчасно, тобто в найкоротші строки, всебічно, повно та об'єктивно.

При цьому, дотримання зазначених засад та неухильне слідування принципу законності, проголошеному Конституцією України та регламентованому статтею 7 КУпАП, є передумовою забезпечення прийняття обґрунтованого рішення у конкретній справі та досягнення мети притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначеної статтею 23 КУпАП.

Разом з тим, КУпАП та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами закріплено чітку процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема порядок збирання доказів, основним з яких, у відповідності до ст.251 КУпАП, є протокол.

Порядок складання протоколу, вручення протоколу та кількість його примірників визначені ст.ст.254, 256 КУпАП

Так, відповідно до ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Порядок застосування вказаних законодавчих норм конкретизований у відповідних підзаконних нормативно-правових актах, зокрема Інструкціях №№ 1395, 1376.

Так, пунктами 1, 4 роділу VIІІ Інструкції № 1395 передбачено, що в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський;

2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);

3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);

4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);

5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Отже, схема дорожньо-транспортної пригоди є обов»язковим додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Інструкції № 1395 на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об'єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

Таким чином, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що протокол є основним доказом у справі про адміністративне правопорушення, який разом із зазначеними обов'язковими додатками до нього, зокрема схемою місця ДТП, яка, в свою чергу повинна повно та всебічно відтворювати фактичні обставини події, що обумовлює необхідність її складання безпосередньо на місці події.

При цьому, пунктами 6, 7 розділу VIІІ Інструкції № 1395 передбачено виключний лише один випадок, коли протокол може бути складений після виявлення ДТП: у разі необхідності отримання додаткових даних, потрібних для прийняття об'єктивного рішення. Однак, навіть у такому випадку вказаним нормативним актом від поліцейського, який оформлює ДТП, вимагається встановлення всіх обставин події, відтворення яких зі спливом часу стане неможливим, і обмежується граничний строк складання такого протоколу - не пізніше одного місяця з дня вчинення ДТП.

Отже, жодною нормою законодавства України не передбачено можливості повторного складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тим більше через півроку після ДТП, та/або існування у справі про адміністративне правопорушення більше, ніж одного протоколу.

Більш того, розділом VI Інструкції № 1376 чітко визначено порядок обліку бланків протоколів, використаних бланків та їх зберігання як документів суворої звітності і законодавством не передбачено можливості утилізації, анулювання та/або знищення бланку протоколу в разі його неправильного або неповного заповнення.

Отже, складання більше ніж одного протоколу за одне і те саме правопорушення жодною законодавчою нормою не передбачено.

Крім того, існування декількох протоколів у справі про адміністративне правопорушення обумовить виникнення правової невизначеності у виниклих правовідносинах, зокрема для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже саме з моменту складання протоколу розпочинається адміністративне переслідування.

При цьому, у рішеннях від 09.11.1999 р. по справі «Шпачек проти Чеської Республіки», від 05.01.2000 р. по справі «Беєлер проти Італії», від 07.07.2011 р. по справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції та вимагає, перш за все, щоб заходи мали підстави в національному законодавстві, і відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Разом з тим, у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що за фактом вчинення позивачем ДТП 22.01.2017 р. посадовими особами управління патрульної поліції в м. Києві було складено відповідний протокол від вказаної дати, який разом з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення постановою Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2017 р. по справі № 752/2277/17 був направлений на дооформлення через наявність в ньому неточностей.

Разом з тим, 12.06.2017 р. відповідачем відносно позивача фактично було складено новий (другий) протокол про адміністративне правопорушення, а не доопрацьовано матеріали справи, зокрема протокол, про адміністративне правопорушення від 22.01.2017 р., як таке визначено вказаним судовим рішенням.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено наявності обставин, які б унеможливлювали здійснення дооформлення протоколу від 22.01.2017 р., та не доведено правомірності його дій щодо складання нового протоколу за одним і тим самим правопорушенням.

Таким чином, дії відповідача щодо складання повторного протоколу від 12.06.2017 р., які є предметом спору у даній справі, не ґрунтуються на жодній правовій нормі, суперечать наведеним вище законодавчо визначеним засадам оформлення адміністративного правопорушення, є протиправними.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи представника апелянта ОСОБА_2 про те, що у справі про адміністративне правопорушення може бути складено невизначену кількість протоколів, доки особу не буде притягнуто до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі і до уваги не приймає.

Посилання апелянта на те, що він є потерпілим у ДТП 22.01.2017 р., що йому було завдано майнову та моральну шкоду і судом першої інстанції протиправно не було залучено його до участі в розгляді даної справи, не впливають спірні правовідносини та не надають правових підстав для визнання правомірними оскаржуваних дій відповідача.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ст. 159 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 27 листопада 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: