Ухвала суду № 70508780, 22.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 523/3915/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.11.2016 року №146 про відмову в призначені пенсії за вислугу років;

- визнати протиправними дії управління, вчинені в межах доопрацювання пенсійної справи №6838 щодо незарахування до спеціального стажу періоду роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі «Куяльник» на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 03.01.1996 р. по 03.09.1998 р.;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 10.10.2016 року, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років: період роботи в Комунальній установі «Міська поліклініка №29» на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» з 01.11.2005 року по 28.02.2011 року (включно); період роботи в Комунальній установі «Міська поліклініка №28» на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» з 01.03.2011 року по 28.02.2013 року (включно); період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Свята Катерина-Одеса» на посаді сестри медичної пункту охорони здоров'я зі службою швидкої медичної допомоги з 01.03.2013 року по 30.09.2016 року (включно); період роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі «Куяльник» на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 01.03.1996 р. по 03.09.1998 р (включно);

- стягнути з Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначала, що 10.10.2016 року звернулася до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за вислугу років. В грудні 2016 року від управління вона отримала рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 11.11.2016 р. № 146. Рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років прийнято у зв'язку з відсутністю спеціального стажу 26 років, зазначено, що в наявності є 19 років 8 місяців 10 днів спеціального страхового стажу, до якого не зараховано період роботи з 01.11.2005 р. по 06.10.2016 р., оскільки позивач у цей період працювала на посаді сестри медичної здоровпункту за сумісництвом. Проте, відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, вищевказане рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує її законні права на пенсійне забезпечення. При розгляді заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідачем не взято до уваги, що в цей же період вона була працевлаштована в інших медичних установах: комунальній установі «Міська поліклініка №29» та комунальній установі «Міська поліклініка №28» за основним місцем роботи на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ «Одескабель, у товаристві з обмеженою відповідальністю «Свята Катерина-Одеса» за основним місцем роботи на посаді сестри медичного пункту охорони здоров'я зі службою швидкої медичної допомоги, що підтверджується відомостями із трудової книжки. Відповідачем безпідставно не враховані відомості з трудової книжки про займані посади за основним місцем роботи та періоди роботи в зазначених медичних установах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. У зв'язку з неповідомленням про необхідність подання додаткових документів для розгляду заяви про призначення пенсії - відповідачем були порушено її право на пенсійне забезпечення, наслідком чого стало прийняття протиправного рішення про відмову в призначенні пенси за вислугу років. Крім того, позивач вказувала на те, що в матеріалах пенсійної справи №6838 є індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, які використовувались відповідачем при розгляді заяви щодо призначення пенсії за вислугу років. Також позивач зазначила, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 03.01.1996 р. по 03.09.1998 р. в санаторній лікувально-оздоровчій установі «Куяльник» на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки, хоча установа була спеціалізованим санаторієм.

Представник відповідача заперечувала проти позову, вказуючи на те, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, тому прийняте рішення відповідає нормам діючого законодавства України.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.11.2016 року №146 про відмову ОСОБА_2 в призначені пенсії за вислугу років. Визнано протиправними дії Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, вчинені в межах доопрацювання пенсійної справи №6838 щодо незарахування ОСОБА_2 до спеціального стажу періоду роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі "Куяльник" на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 03.01.1996 року по 03.09.1998 року. Зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 10.10.2016 року, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років: період роботи в комунальній установі "Міська поліклініка №29" на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ "Одескабель" з 01.11.2005 року по 28.02.2011 року включно; період роботи в Комунальній установі "Міська поліклініка №28" на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ "Одескабель" з 01.03.2011 року по 28.02.2013 року включно; період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю "Свята Катерина - Одеса" на посаді сестри медичного пункту охорони здоров'я зі службою швидкої допомоги з 01.03.2013 року по 30.09.2016 року включно; період роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі "Куяльник" на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 01.03.1996 року по 03.09.1998 року включно. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1920 грн..

На вказану постанову Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років. На підтвердження спеціального стажу позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_3 та трудову книжку серії НОМЕР_2. В зв'язку з тим, що в трудовій книжці відсутній запис про роботу за сумісництвом, також було надано відповідну довідку.

11.11.2016 року Суворовське об'єднане управління ПФУ в м. Одесі прийняло рішення № 146 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу 26 років, та наявності лише 19 років 8 місяців 10 днів спеціального страхового стажу, не зараховано період роботи з 01.11.2005р. по 06.10.2016р., оскільки, заявниця у цей період працювала на посаді сестри медичної здоровпункту за сумісництвом.

Згідно з довідкою №90 виданою КУ «Міська поліклініка №29» ОСОБА_2 дійсно працювала в КУ «Міська поліклініка №29» на основній посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» з 01.11.2005р., наказ №82-к від 01.11.2005р., та звільнена з 28.02.2011р. з посади у зв'язку з переведенням в КУ «Міська поліклініка №28», наказ №36-к від 28.02.2011р..

Відповідно до витягу з наказу КУ «Міська поліклініка №29» від 01.11.2005р. №82-к зазначено, що згідно Договору №1 від 01.01.2005р. між КУ «МП №29» та ВАТ «Одескабель» «Про утримання здоровпункту ВАТ «Одескабель» прийнято на основне місце роботи (штатні одиниці спец.рахунку) ОСОБА_2, 28.10.1962 р.н, на посаду медичної сестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» на 1 ставку з 01.11.2005р. з оплатою згідно штатного розпису.

Наказом КУ «Міська поліклініка №29» №36-к від 28.02.2011р. звільнено ОСОБА_2 з посади медсестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» з 28.02.2011р., згідно ст.36 п.5 КЗпП України (переведення в КУ «Міська поліклініка №28») (а.с.35).

Відповідно до наказу КУ «Міська поліклініка №28» від 01.03.2011р. №10-к згідно Договору №154 від 01.03.2011р. між КУ «МП №28» та ВАТ «Одескабель» «Про утримання здоровпункту ВАТ «Одескабель» прийнято на основне місце роботи (штатні одиниці спец.рахунку) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаду медсестри здоровпункту ВАТ «Одескабель» на 1.0 ставки порядком переводу з КУ «МП №29» з 01.03.2011р. Кваліфікаційна категорія зі спеціальності - «Сестринська справа» - Перша.

З 28.02.2013р. за власним бажанням ОСОБА_2 звільнено з посади медсестри здоровпункту ВАТ «Одескабель», наказ КУ «Міська поліклініка №28» від 26.02.2013р. №12-к.

В період з 01.03.2013р. (наказ №54-К від 28.02.2013р.) по 09.10.2016р. (наказ №К-169 від 04.10.2016р.) позивач працювала на посаді сестри медичної пункту охорони здоров'я зі службою швидкої медичної допомоги в ТОВ «Свята Катерина-Одеса», що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою клініки.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що в період з листопада 2005р. по лютий 2013р. за ОСОБА_2 в повному обсязі були сплачені страхові внески страхувальниками (роботодавцями) за кожний повний місяць роботи.

Також вбачається, що в період з березня 2013р. по вересень 2016р. за ОСОБА_2 в повному обсязі були сплачені страхові внески роботодавцем ТОВ «Свята Катерина-Одеса», код підприємства: 32120543, за кожний повний місяць роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, вищевказане рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує законні права позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно до частин першої і другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень. Право на соціальний захист гарантується, у тому числі, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, що діяла на 01 квітня 2015, передбачено, що особи, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту (25 років та 25 років 6 місяців відповідно).

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII із наступними змінами, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону № 1788- ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 909 від 4 листопада 1993 року «Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», визначені заклади і установи охорони здоров'я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до вимог даного Закону скористатись пільговим віком на пенсію можуть ті працівники закладів охорони здоров'я, що мають необхідний стаж роботи на посадах в установах, організаціях, визначених постановою КМУ № 909, тобто умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію на вислугу років, періодів роботи працівників закладів і установ охорони здоров'я, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 909, до переліку закладів і установ охорони здоров'я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Відповідно до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

На думку колегії суддів, необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016р. категорія справи №419/794/15-а.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано документів які б підтверджували спеціального стажу роботи в ТОВ «Свята Катерина-Одеса», санаторії лікувально-оздоровчій установі «Куяльник» на посаді медичної сестри слід зазначити наступне.

Згідно пунктів 2 приміток до Переліків закладів, установ, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, як затвердженого наказом по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 р. №135, так і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Так, пунктом 1.1.1. Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого Наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. №385 визначено, що лікувально-діагностичний центр входить до групи багатопрофільних лікарняних закладів.

Положеннями пункту 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (затвердженою Постановою КМУ від 04.11.1993 р. N909) до цього переліку входять санаторно-курортні заклади.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача у вищезазначених установах підтверджена, а тому відповідачем безпідставно не враховані ці періоди роботи.

Щодо доводів апелянта про неправомірне стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, вищезазначені норми КАС України не звільняють відповідача від відшкодування здійснених позивачем судових витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 27.11.2017 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян