Ухвала суду № 70508746, 16.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Замороцької А.О.;

представника відповідача - Луговського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2017 року Головне управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» (далі - ТОВ «ТК Бласко») про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків від 23 березня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що директором ТОВ «ТК Бласко» відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, в результаті чого складений відповідний акт та прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого має бути підтверджена в судовому порядку.

Поясняючи обставини, чому звернення до суду відбувається в позовному порядку, ГУ ДФС в Одеській області наголосило на тому, що за його поданням про накладення арешту провадження у справі було закрито, у зв'язку з наявністю спора про право.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області з метою здійснення контролю дотримання вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, прийнятий наказ №756 про проведення з 20 березня 2017 року фактичної перевірки ТОВ «ТК Бласко».

На підставі зазначеного наказу та виписаних направлень на перевірку від 20 березня 2017 року за №230 та №231 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області 22 березня 2017 року, приблизно о 13:00 год. здійснений вихід за податковою адресою ТОВ «ТК Бласко».

У зв'язку з тим, що була обідня перерва директора підприємства на місці не було. Посадові особи контролюючого органу зателефонували йому на мобільний телефон і запропонували йому з'явитися для проведення фактичної перевірки. Директор підприємства повідомив, що він буде через 10 хв. Прибувши за адресою свого підприємства менш ніж за 10 хв. директор нікого не застав.

Неодноразово зателефонувавши за вхідним номером, з якого йому дзвонили, відповіді він не отримав.

Після чого мобільним телефоном, ним було направлено повідомлення з проханням «взяти трубку», однак так ніхто і не відповів (а.с.83-85).

22 березня 2017 року, у приміщенні ГУ ДФС в Одеській області, особами, які виходили на проведення перевірки, складено акт про неотримання направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ «ТК Бласко» та акт про недопуск до фактичної перевірки (а.с.22-23).

В цих актах, дані особи посилаються на те, що директором підприємства не допущено їх до перевірки та відмовлено в отриманні направлень на перевірку.

На підставі даних, викладених в актах, 23 березня 2017 року о 12:30 год. ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, прийняло рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ «ТК Бласко», що перебуває за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11 (а.с.21).

У той же день, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ТК Бласко».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року провадження у справі за вказаним поданням було закрито, у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, оскільки ТОВ «ТК Бласко» звернулось до суду з вимогою про скасування наказу від 17 березня 2017 року № 756 про проведення фактичної перевірки.

На підставі ч.6 ст.183-3 КАС України ГУ ДФС в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна в загальному порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з декілька підстав.

Так, в наказі на проведення перевірки містилося посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, проте не зазначено про наявність інформації щодо порушення відповідачем вимог законодавства, що свідчить про недоведеність підстав для проведення фактичної перевірки.

Окрім того, допит у судовому засіданні в якості свідків - директора ТОВ «ТК Бласко» та посадових осіб контролюючого органу, які виїжджали на перевірку, показав, що вказані особи між собою спілкувались тільки в телефонному режимі, що спростовує відомості зазначені в актах про недопуск до перевірки та про відмову отримати направлення на перевірку.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, у зв'язку з його непідтвердженням протягом 96 годин припинило свою дію, а тому це також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Порядок проведення фактичної перевірки регламентований статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.80.1 ст.80 цього кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зміст наказу на проведення фактичної не містить інформації про порушення ТОВ «ТК Бласко» перелічених вимог законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведена наявність підстави, вказаної у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, для проведення фактичної перевірки ТОВ «ТК Бласко».

В апеляційній скарзі, даний аргумент суду першої інстанції апелянтом не спростовується.

Далі суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення, у тому числі фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

З наведеної норми вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: - якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Аналогічні підстави для арешту майна передбачені в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. (що діяв на момент спірних правовідносин).

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до абз.8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом (п.81.3 ст.81 Податкового кодексу України).

Як свідчать обставини справи відсутній факт недопуску з боку відповідача посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Такими фактичними обставинами є пояснення керівника ТОВ «ТК Бласко», в якості свідка, фотофіксації зображень з екрана телефону директора ТОВ «ТК Бласко» з повідомленнями, що відправлялися на номер, з якого дзвонив представник контролюючого органу та роздрукування ПАТ «МТС України» щодо послуг зв'язку, наданих за номером, який належить директору ТОВ «ТК Бласко». Даний телефонний номер є контрактним та його офіційно зареєстровано за ТОВ «ТК Бласко».

Опосередковано факт того, що наказ на перевірку та направлення не вручалися директору ТОВ «ТК Бласко» підтверджується і особами, які повинні були проводити перевірку.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає обґрунтованою позицією суду першої, що суб'єктом владних повноважень не підтверджено обставин, що платник податків відмовлявся від проведення фактичної перевірки.

Є достовірним доказом та не заперечується сторонами, що акти про відмову керівника товариства в допуску до фактичної перевірки, а також про його відмову отримати направлення на перевірку надруковані у приміщення податкового органу із зазначенням реєстраційного номеру і дати документа, що суперечить пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що сплив 96-ти годинного терміну для підтвердження арешту майна платника податків не може бути підставою для його підтвердження.

Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт наголошує на тому, що такий правовий висновок суду першої інстанції, унеможливлює реалізацію ч.6 ст.183-3 КАС України, яка передбачає, що відмова у прийнятті подання надає контролюючому органу право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Колегія суддів вважає правильною, висловлену апелянтом правову позицію та підтримує висновок, що наведеною вище процесуальною нормою, передбачено право контролюючого органу на звернення в позовному провадження з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Таке твердження суду апеляційної інстанції обумовлено тим, що суд першої інстанції, закриваючи провадження за поданням про підтвердження адміністративного арешту, не вирішив справу по суті, не висловив своєї думки щодо обґрунтованості або необґрунтованості подання.

Так, пункт 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлює, що припинення адміністративного арешту майна платника податків припиняється протягом строку, зазначеного у п. 94.10 Податкового кодексу України, якщо відсутнє рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, для припинення дії рішення контролюючого органу про арешт майна платника податків, судом повинно бути встановлено його необґрунтованість.

Аналіз викладеного дає суду апеляційної інстанції право наголосити на тому, що суд повинен розглянути в позовному провадженні вимоги щодо підтвердження адміністративного арешту платника податків та з'ясувати питання, які були проаналізовані вище.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вирішив спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, його висновок про те, що спірне рішення про припинення адміністративного арешту втратило силу, не вплинуло на законність судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова