Постанова № 70508457, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/1963/17 Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Мєзєнцев Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/1963/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.09.17р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача-1 щодо відмови Позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; зобов'язано відповідача-1 прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що Позивачем документально не доведено факт настання інвалідності у зв'язку з проходженням ним військової служби; виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись уповноваженим на те органом, а саме військовим комісаріатом, а не МОУ; вказана категорія справ предметно підсудна Окружним адміністративним судам, а не місцевим загальним судам як адміністративним. Окрім того, апелянт вказав на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки справа була призначена до розгляду у порядку скорченого провадження; судом необґрунтовано відхилено у відвід.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача-1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, Позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР в Афганістані з 11.11.1984 року по 11.12.1986 року, що підтверджується довідкою №71 від 17.05.16р., виданою Чигиринським районним військовим комісаріатом.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17.08.15р. №3042 установлено, що поранення (контузія) та захворювання Позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а.с.22).

Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА №193312 від 11.09.15р., Позивачу з 10 вересня 2015 року було вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням та захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, безтерміново (а.с.21).

Позивач звернувся із заявою до відповідача-1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, втім на момент звернення з даним позовом до суду відповіді за результатом розгляду поданої заяви не отримав.

Відповідач-1 у свою чергу вказує на те, що до нього такі документи не надходили, та питання призначення Позивачу одноразової грошової допомоги не вирішувалось.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем документально підтверджено, що інвалідність пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; з врахуванням того, що питання по суті не вирішувалось, належним захистом прав Позивача є зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення за результатами розгляду вказаного у заяві питання.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 16 Закону України від 20.12.91р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону від 04.07.12 р. N 5040-VI; редакція чинна з 01.01.14р.) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин дійшов Верховний Суд України (постанови від 18.11.14р. року справа № 21-446а14; від 21.04.15р. справа№21-135а15.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку МСЕК, захворювання Позивача пов'язане з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15р. №975.

Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач має травму пов'язану із виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим йому було встановлено 2 групу інвалідності з 10.09.15р., що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №193312 (а.с. 21).

Отже, днем виникнення права Позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 10.09.15р.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як свідчать обставини справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач звертався до Черкаського ОВК та Міністра оброни України з заявами від 09.12.16р. та від 01.08.16р. про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності та такі заяви були отримані уповноваженими органами, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти та відміткою Департаменту інф-орг. роботи та контролю МОУ (а.с. 31-36).

Втім, відповідачем-1 питання щодо призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності на розгляд Комісії не виносилось та не розглядалось. Про вказані обставини апелянтом також зазнається у апеляційній скарзі.

Так, у постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) Верховний Суд України зазначив, що підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини та з врахуванням того, що відповідачем-1 фактично питання призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності у встановленому законом порядку не вирішувалось, належним захистом порушеного права у даному випадку є визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності та зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення за результатами розгляду зазначеного питання.

Згідно вимог ст. 183-2 КАС України, така категорія справ підлягає розгляду в порядку скороченого провадження, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими, як і не обґрунтовані заперечення щодо вирішеного судом питання про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що вказана категорія справи не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а тому на спірні правовідносини поширюються положення п.4 ч.1 ст. 18 КАС України.

Така правова позиція узгоджується з позицією ВАСУ, що викладена у постанові від 22.12.15р. у справі №К/800/47688/13.

Покликання апелянта на те, що виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись уповноваженим на те органом, а саме військовим комісаріатом, а не МОУ є недоречними, оскільки питання по суті відповідачем-1 не вирішувалось.

Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції сплату судового збору на подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення рішення у справі, судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції підлягає стягненню з апелянта у розмірі 704 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/1963/17 - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/1963/17 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності - скасувати та у цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у порядку та у спосіб встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15р. №975.

У іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/1963/17 - залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022) до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Дана постанова, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Мєзєнцев Є.І.