Постанова № 70508177, 21.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1640/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представників позивача Нужняк А.М., Позняк Л.В.,

представників відповідача Козаченка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" до Начальника управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка Сергія Володимировича, Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка Сергія Володимировича (далі - відповідач-1), Управління Держпраці у Чернігівській області (відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка Сергія Володимировича від 18.09.2017 № 25-02-015/0483/211 про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "Укрпошта".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова передбачає накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта") на підставі абз.5 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а саме за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням-законодавства про працю. Приписами зазначеного порядку передбачений порядок застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги. Так, зокрема, у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Позивач вважає, якщо припис суб'єктом відвідування виконаний, то ані фінансові санкції до роботодавця, ані адміністративні штрафи до його посадових осіб застосовуватись не повинні.

Позивач також вказує, що збереження місця роботи та середнього заробітку гарантується державою у випадках, передбачених ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України, в редакції, яка діяла на дату звільнення ОСОБА_5, а саме за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, за працівником зберігається місце роботи, посада і середній заробіток в установі, організації, в якій він працював на час призову. Таким чином, враховуючи редакцію ч.3 ст.119 КЗпП України, відсутність особливого періоду на момент звільнення ОСОБА_5 та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 вважає, що постанова начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 18.09.2017 № 25-02-015/0483/211 про накладення штрафу на ПАТ "Укрпошта" в розмірі 32 000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, надавши свої письмові заперечення (а.с.42-46), та вважає, що оскаржувана постанова від 18.09.2017 № 25-02-015/0483/211 винесена правомірно та без порушень встановленого законом порядку.

Відповідач-1 до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управлінням Держпраці у Чернігівській області у період з 30.08.2017 по 31.08.2017 на підставі наказу від 29.08.2017 № 191 та направлення від 29.08.2017 № 739, проведено контрольний захід на предмет дотримання центром поштового зв'язку № 2 (далі - ЦПЗ № 2) Чернігівської дирекції ПАТ "Укрпошта" вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 31.08.2017 № 25-02-015/0483 в якому викладено виявлене порушення ст.119 Кодексу законів про працю України, а саме: ч.3, 4 ст.119 Кодексу законів про працю України - на час проведення перевірки трудові відносини і оплата праці із ОСОБА_5 не приведені у відповідність до вимог ч.3, 4 ст.119 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого за вказаною особою з часу його призову на військову службу за контрактом не нараховується та не виплачується середній заробіток. Тобто, за призваною на військову службу за контрактом особою, не збережено місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.

У зв'язку з викладеним у Акті перевірки порушенням, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Гущиною І.Б. 31.08.2017 винесено відповідний припис № 25-02-015/0483-0277 та надано термін на його виконання до 11.09.2017 (а.с.61). Припис вручено начальнику ЦПЗ № 2 Чернігівської дирекції ПАТ "Укрпошта".

04.09.2017 за № 01/1-07/ на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області надіслано заперечення до акту перевірки (а.с.62-63) та листом від 11.09.2017 № 01/1-07-74 (а.с.64) повідомлено відповідача-2, що для усунення порушень відповідно до винесеного припису начальнику ЦПЗ № 2 ОСОБА_7 необхідно видати наказ про скасування звільнення з роботи ОСОБА_5 та приведення його трудових відносин та оплати праці у відповідність до вимог ч.3, 4 ст.199 КЗпП України. Також вказано, що на сьогоднішній день (мається на увазі 11.09.2017) начальник ЦПЗ № 2 ОСОБА_7 не має повноважень щодо підпису наказів про укладення, зміну та припинення трудових договорів, оскільки довіреність на зазначені повноваження буде оформлена після 20.09.2017. У зв'язку з викладеним, позивач просить відстрочити строк виконання припису від 31.08.2017 № 25-02-015/0483-0277 до 27.09.2017.

Попри наведене, начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. розглянуто Акт перевірки, за результатами чого, 18.09.2017 винесено постанову про накладення штрафу від 18.09.2017 № 25-02-015/0483/211, яка є предметом розгляду даної справи.

При цьому, судом також встановлено, що ПАТ "Укрпошта" фактично усунуто порушення, яке стало підставою для винесення оскаржуваної постанови. Позивачем в особі ЦПЗ № 2 виданий наказ від 25.09.2017 № 966/1/к "Про скасування наказу від 22.12.2016 № 981/к "Про припинення трудового договору", згідно якого Риженко.B. увільнений від роботи з 23.12.2016 на період дії контракту із збереженням місця роботи та середнього заробітку (а.с48).

Не погоджуючись з вказаною вище постановою про накладення штрафу від 18.09.2017 № 25-02-015/0483/211 ПАТ "Укрпошта" звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.07.2012 № 1291/21603 (далі - Порядок).

Отже, перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки слід зазначити, що вона проведена відповідно до п.2 Порядку, де визначено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до п.7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства. Після складання акту перевірки державний інспектор з питань праці у триденний строк передає матеріали перевірки (акт або витяг з акту, у разі необхідності - копії первинних документів) на розгляд начальнику територіального органу Держпраці або його заступнику відповідно до розподілу повноважень (уповноважена особа).

При цьому суд звертає увагу на норму ст.265 Кодексу законів про працю, якою встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством. Штрафи, накладення яких передбачено ч.2 цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у ч.2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", де згідно п.2, п.3, п.6, п.7 вказаного Порядку визначено уповноважені посадові особи, яким надано права, підстави, строки накладати штрафи та визначено порядок повідомлення. А відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що перевірка проведена з дотриманням процедури визначеної Порядком, строки проведення перевірки не порушені.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на відсутність особливого періоду на момент звільнення Риженко.B., виходячи з наступного.

Враховуючи визначення термінів, передбачених абз.11 ст.1 Закону України "Про оборону України"( особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій) та абз.5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій), суд також враховує абз.4 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано, і також ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", згідно якого з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Отже, за змістом вищенаведених норм слідує, що з моменту оголошення мобілізації настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VІІ, постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу. Указами Президента України від 06.05.2014 № 454/2014, від 21.07.2014 № 607/2014, від 14.01.2015 № 15/2015, які були затверджені Законами України від 06.05.2014 № 1240-VII, від 22.07.2014 № 1595-VП, від 15.01.2015 № 113-VІІІ відповідно, також оголошувались та проводились часткові мобілізації. Згідно з п.5 Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.

Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 15.01.2015 № 113-VІІІ переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Як встановлено вище, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Під мобілізацією слід розуміти комплекс заходів, здійснюваних серед іншого з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Водночас, згідно абз.6 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, закінчення періоду мобілізації не припиняє існування особливого періоду. Закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.06.2015 по справі № 21-112а15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 по справі № 800/582/14.

При цьому, суд враховує посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, якою затверджено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема на п.28-30 вказаного Порядку, оскільки звільнення об'єкта відвідування та його посадових осіб від відповідальності відбувається у разі виконання припису в установлений у ньому строк. І тільки подання в установлений законом строк скарги тимчасово припиняє виконання цього припису. В той же час, враховуючи, що оскаржуваною постановою на позивача накладено фінансову санкцію на підставі абз.5 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України (недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу, "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), суд, в свою чергу, зазначає, що в силу ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, з системного аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, зокрема на п.28-30, можна зробити висновок, що звільнення від відповідальності не відбувається, якщо інспектор виявив порушення, пов'язані з використанням праці неоформлених працівників, несвоєчасною або не у повному обсязі виплатою заробітної плати, недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці. У такому випадку інспектор одночасно з винесенням припису вживає заходів щодо притягнення відповідних осіб до відповідальності. В інших випадках інспектор перевіряє факт усунення вказаних у приписі порушень і лише після цього вирішує питання про вжиття заходів для притягнення до відповідальності.

Судом встановлено і сторонами не заперечується та обставина, що порушення, яке стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, позивачем усунуто шляхом видання наказу від 25.09.2017 № 966/1/к "Про скасування наказу від 22.12.2016 № 981/к "Про припинення трудового договору", згідно якого ОСОБА_5 увільнений від роботи з 23.12.2016 на період дії контракту із збереженням місця роботи та середнього заробітку (а.с.48-49). Тобто, ОСОБА_5 поновлений на роботі та трудову книжку взято на облік. Окрім цього, йому виплачено середній заробіток у розмірі 23 200 грн, що підтверджується його письмовими поясненнями (а.с.50).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчинялись дії щодо оскарження висновків акту шляхом направлення 04.09.2017 відповідних заперечень на адресу Управління Держпраці в Чернігівській області. Доказів того, що вказані заперечення розглядались або були враховані при прийнятті оскаржуваної постанови, або ж надання мотивованої відповіді на них, у суду відсутні.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачами також не враховані пояснення позивача, викладені в його клопотанні про відстрочення строку виконання припису до 27.09.2017 в частині відсутності у керівника ЦПЗ № 2 ОСОБА_7 відповідних повноважень щодо підпису наказів про укладення, зміну та припинення трудових договорів, оскільки необхідно отримати довіреність на зазначені повноваження, яка буде оформлена після 20.09.2017 (лист від 11.09.2017 № 01/1-07-74 (а.с.64).

З наведеного вбачається, що відповідачами не досліджено та не вивчено обставини, на які посилається позивач, як на правомірність своїх дій, не враховано пояснення, про які йому було відомо до винесення оскаржуваної постанови, а також не взято їх пояснення до уваги, позаяк встановлено порушення трудового законодавства, про що в судовому засіданні зазначив представник відповідача-2.

Отже, в порядку ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає, що порушення, в межах права на продовження строку виконання припису, усунуто шляхом видання наказу ЦПЗ № 2 від 25.09.2017 № 966/1/к "Про скасування наказу від 22.12.2016 № 981/к "Про припинення трудового договору", згідно якого Риженко.B. увільнений від роботи з 23.12.2016 на період дії контракту із збереженням місця роботи та середнього заробітку, яке було направлено відповідачу-1 (а.с.47).

Вищевикладене дає підстави дійти висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що суперечить ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанову від 18.09.2017 №25-02-015/0483/211 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами належить визнати протиправною та скасувати, відповідно, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" - задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 18.09.2017 №25-02-015/0483/211 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код 39779238) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код 21560045) 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк