ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2017 року № 826/1322/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (далі – позивач, ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0000011205.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій не є податковим зобов’язанням та не може стягуватись в порядку, передбаченому Податковим кодексом, і не може застосовуватись відповідальність як за несплату чи несвоєчасну сплату грошового зобов’язання. Тому спірне податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, прийнято безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі. Подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник відповідача в наданих письмових запереченнях повідомив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване в порядку адміністративного оскарження, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.
Виходячи з положень частини 4 статті 122 КАС України, за згодою сторін судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (код 36716128), за результатами якої складено акт від 01.12.2016 №14302/26-58-12-05-36716128.
Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) по Розрахунку за 2015 рік від 29.02.2016 №9276326167 протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в сумі 65 000 000,00 грн.
На підставі вказаних висновків акту, згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідачем 03.01.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011205, яким за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 65 000 000,00 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 13 000 000,00 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.3 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктами 46.1, 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) до державного бюджету регулюється Законом України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V.
Як передбачено статтею 11-1 цього Закону, державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, згідно пункту 3 якого передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» подано до контролюючого органу 29.02.2016 Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2015 рік, в якому задекларовано у рядку 09 суму 189 530 100,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на протязі серпня – вересня 2016 року позивачем погашено суму 27 000 000,00 грн. (з затримкою більше 30 днів). В зв’язку з порушенням терміну сплати, відповідачем у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0000011205 в адміністративному порядку.
Рішенням від 20.03.2017 №5618/10/26-15-10-01-35 Головне управління ДФС у м. Києві скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.01.2017 №0000011205, а скаргу позивача – задоволено частково.
В контексті наведеного слід зазначити, що згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Приписами підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Згідно з пунктом 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Матеріали справи свідчать, що підтверджено відповідачем, за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0000011205, Головним управління ДФС у м. Києві на підставі глави 4 Податкового кодексу України, підпункту 1 пункту 2 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 скасоване спірне рішення, а відтак в порядку підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, оскільки в даному випадку податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0000011205 відкликане в порядку статті 60 Податкового кодексу України, відповідно, це рішення не створює для позивача обов'язків зі сплати податків та не породжує для позивача інших негативних наслідків, а відтак і не порушує прав позивача, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, згідно статті 94 КАС України судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур
Судове рішення № 70508052, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 22.11.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/1322/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: