Постанова № 70507493, 21.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 листопада 2017 р. справа №820/4194/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування наказу Головного управління ДФС у Харківській області №436-о від 19.08.2017р.

Аргументуючи заявлені вимоги, зазначив, що не порушував ані закону, ані службової дисципліни, належно виконував обов'язки за посадою слідчого податкової міліції, досудове розслідування по кримінальним провадженням, котрі знаходились в роботі, здійснював правильно та вірно.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що у зв'язку з надходженням від прокурора вказівок стосовно усунення недоліків в організації досудового слідства було проведено службове розслідування відносно позивача. Результати показали, що позивач у порушення ст.ст.2, 7, 28, 40, 41, 91-93 Кримінального процесуального кодексу України не вжив вичерпних дій стосовно швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Вказане є дисциплінарним проступком слідчого. Процедура притягнення працівника до відповідальності була дотримана. Вид стягнення обрано з урахуванням обставин скоєного працівником діяння. Строки притягнення до відповідальності дотримані.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, громадянин України ОСОБА_1 з 02.12.2015р. проходив публічну службу в податковій міліції, з квітня 2017р. обіймав посаду старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області.

31.05.2017р. на адресу ГУ ДФС у Харківській області з прокуратури Харківської області надійшов лист №04/5-96-17 від 25.05.2017р. з приводу обставин організації досудового розслідування по кримінальному провадженню №32016170000000003 від 03.02.2016р. та по кримінальному провадженню №3201722000000046 від 05.04.2017р. (а.с.61-62).

30.06.2017р. на адресу ГУ ДФС у Харківській області з прокуратури Харківської області надійшов лист №04/5-257-16 від 23.06.2017р. з приводу обставин організації досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016220540002368 від 10.10.2016р. (а.с.64-65).

20.06.2017р. на адресу ГУ ДФС у Харківській області з прокуратури Харківської області надійшов лист №04/5-43-17 від 14.06.2017р. з приводу обставин організації досудового розслідування по кримінальному провадженню №32017220000000025 від 20.01.2017р. (а.с.67-68).

Наказом ГУ ДФС у Харківській області №2980 від 10.07.2017р. службове розслідування було призначено виключно відносно кримінальних проваджень №32016170000000003 від 03.02.2016р. та №32017220000000025 від 20.01.2017р. (а.с.69-70).

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком від 31.07.2017р.

Суд відмічає, що у тексті вказаного висновку викладені судження створеної для проведення службового розслідування комісії по обставинам кримінальних проваджень №32016170000000003 від 03.02.2016р., №32017220000000025 від 20.01.2017р., №12016220540002368 від 10.10.2016р.

Однак, суд змушений звернути увагу відповідача, що згідно з наказом ГУ ДФС у Харківській області №2980 від 10.07.2017р. кримінальне провадження №12016220540002368 від 10.10.2016р. не було віднесено до предмету службової перевірки.

Таким чином, слід дійти висновку, що при зборі доказів, вивченні обставин, наданні обставинам юридичної кваліфікації по даному кримінальному провадженню відповідач взагалі діяв поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, а відтак, всі висновки з цього приводу є неспроможними.

Відносно кримінального провадження №32016170000000003 від 03.02.2016р. суд зважає, що тексті висновку працівниками відповідача взагалі не взято до уваги обставини початку провадження ще 03.02.2016р. та не викладено обсяг та зміст процесуальних дій, вжитих органом досудового розслідування за період часу з дати початку провадження і до дати передачі цих матеріалів позивачу.

Між тим, суд звертає увагу Головного управління, що матеріали вказаного провадження були зареєстровані за позивачем згідно з автоматизованою системою електронної бази даних - Єдиний реєстр досудових розслідувань - 25.04.2017р., фактично зазначене кримінальне провадження та письмові вказівки прокурора надійшли до позивача 03.05.2017 р., а вже 31.07.2017р. (тобто по минуванню 2 календарних місяців) до позивача висунуті звинувачення у скоєнні дисциплінарного проступку, хоча попереднім органом досудового розслідування робота по цьому провадженню здійснювалась більше року.

При цьому, відповідачем залишено поза увагою та не надано жодної юридичної оцінки факту находження позивача на лікуванні та не можливістю виконувати слідчі дії з 15.05.2017 по 17.06.2017 року, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 34).

Суд змушений відзначити, що суть висунутих до позивача претензій полягає у перевірці виключно ефективності процесуальних дій і рішень позивача, без навіть щонайменшої конкретизації які саме дії та рішення повинен був вчинити та прийняти позивач як слідчий, чи мав позивач об'єктивну можливість вчинити ці дії та прийняти ці рішення, з яких причин ці дії не вчинені, а рішення не прийняті, яким чином позивач уникнув контролю з боку прямого та безпосереднього начальника по службі. Саме ж твердження Головного управління про вчинення позивачем порушень ст.ст.2, 7, 28, 40, 41, 91-93 Кримінального процесуального кодексу України не містить жодних посилань на конкретні обставини спірних правовідносин.

Відносно кримінального провадження №32017220000000025 від 20.01.2017р. судом установлено, що відповідачем у висновку також без достатньої поза розумним сумнівом конкретизації констатовано вчинення позивачем тяганини у розслідуванні.

З тексту висновку службового розслідування вбачається, що будь-яких пояснень стосовно невиконання вказівок прокуратури Харківської області від 27.04.2017 слідчий ОСОБА_1. не надав. Також відповідач вважав неправомірним ненадання слідчим будь-якої відповіді на листи прокуратури Харківської області від 13.04.2017 № 04/5-257-16 та від 17.05.2017 р. № 04/5-785 вих17.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні супровідні листи про направлення довідок про хід досудового розслідування по кримінальному провадженню №32016170000000003 на лист від 27.04.2017р. та по кримінальному провадженню №12016220540002368 на лист від 13.04.2017р., адресовані начальнику відділу прокуратури Харківської області старшому раднику юстиції Оганнісяну А.А. за підписами першого заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області полковника податкової міліції Літвінова О.В. Виконавцем цих листів є ОСОБА_1 (а.с. 32-33).

Надання позивачем відповіді на лист прокуратури Харківської області від 17.05.2017 року не вбачалось за можливе з об'єктивних причин, оскільки з 15.05.2017 року перебував на лікарняному.

Судом з'ясовано, що виконавцем відповіді на лист прокуратури від 17.05.2017 року з довідкою про хід досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016220540002368 від 10.10.2016р. був ОСОБА_2 (а.с. 107).

В ході розгляду справи судом встановлено, що вказівки від прокуратури Харківської області у порядку ст. 36 КПК України щодо здійснення розшукових дій по кримінальним провадженням №32017220000000025 від 20.01.2017р., №12016220540002368 від 10.10.2016р. не надходили.

В тексті службового розслідування зазначено, що слідчим ОСОБА_1 залишено без виконання ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 16.01.2017р. про надання дозволу на здійснення тимчасового доступу до речей і оригіналів реєстраційної справи ТОВ "СУТП "Агросинтез". Вказане кваліфіковано відповідачем як один з епізодів дисциплінарного проступку.

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що причиною невиконання згаданого судового акту є об'єктивно існуюча та нездоланна обставина - знищення матеріалів реєстраційної справи суб'єкта господарювання.

Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 19.08.2017р. №436-о на позивача накладено стягнення у вигляді догани.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для видання спірного наказу Головним управлінням обрано положення ст.ст.12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а фактичною підставою слугували викладені у висновку від 31.07.2017р. судження про допущення порушень ст.ст.2, 7, 28, 40, 41, 91-93 Кримінального процесуального кодексу України під час розслідування кримінальних проваджень №32016170000000003 від 03.02.2016р., №32017220000000025 від 20.01.2017р., №12016220540002368 від 10.10.2016р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу спірного наказу, на відповідність закону, зокрема, ч.3 ст.2 КАС України, суд відмічає, що правовідносини з проходження публічної служби у податковій міліції були комплексно унормовані законодавцем у приписах розділу ХVIІІ-2 Податкового кодексу України, але п.134 розділу І Закону України №1797-VIII від 21.12.2016р. розділ ХVIІІ-2 Податкового кодексу України було виключено з тексту Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності п.134 розділу І Закону України №1797-VIII від 21.12.2016р., а саме: з 01.01.2017р., нормативне регулювання правовідносин як з проходження служби в податковій міліції, так і з виконання посадовими (службовими) особами податкової міліції функціональних обов'язків за штатними посадами, набуло суперечливого характеру.

Суд вважає, що вказаному сприяло також і те, що згідно з п.п.1 і 5 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», у той час як до вказаної дати проходження служби в податковій міліції здійснювалось за правилами проходження публічної служби в органах внутрішніх справ, а у силу банкетних норм законодавства в діяльності податкової міліції застосовувались процедури дисциплінарного провадження та реалізації владних правоохоронних повноважень, розроблені та запроваджені законодавцем для органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про коло нормативно-правових актів, котрі з 01.01.2017 року регламентували правовідносини з проходження публічної служби в податковій міліції та виконання службовими (посадовими) особами податкової міліції обов'язків за штатними посадами, суд бере до уваги положення п.1 постанови КМУ від 30.10.1998р. №1716, відповідно до якого особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114; далі за текстом - Положення №114), норми Положення №114 (котрі формально не втратили чинності у зв'язку з ліквідацією органів внутрішніх справ), приписи Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ (затверджено Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV; далі за текстом - Дисциплінарний статут; котрі формально не втратили чинності у зв'язку з ліквідацією органів внутрішніх справ).

Явна та очевидна складність і неоднозначність правового регулювання суспільних відносин з приводу проходження служби в податковій міліції та з приводу виконання службових повноважень посадовими особами податкової міліції безперечно зумовлювала необхідність обрання відповідачем як органом державного управління (контролю) вкрай виваженого підходу до забезпечення охорони трудових прав публічних службовців, котрі перебували у штаті підрозділів податкової міліції при ГУ ДФС у Харківській області.

Проте, судовим розглядом виявлено, що відповідач цієї обставини у спірних правовідносинах не врахував, правових підстав для поширення на спірні правовідносини Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України взагалі не обґрунтував.

Між тим, суд вважає, що з огляду на відсутність належного та однозначного регулювання правовідносин з приводу дисциплінарної відповідальності працівників податкової міліції відповідач, окрім положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, повинен був в обов'язковому порядку взяти до уваги приписи суміжних актів законодавства, а саме: Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу законів про працю в частині підстав застосування, процедури реалізації, правил обрання виду покарання винної особи у правовідносинах з проходження публічної служби.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.60, 70, 86 КАС України, суд відзначає, що навіть застосування Головним управлінням у спірних правовідносинах положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Так, ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, де, зокрема, указано, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.9 ст.14).

Оскільки у спірних правовідносинах до позивача було застосовано не найменше за тяжкістю дисциплінарне покарання, то суд вважає, що задля дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, а також з метою додержання критеріїв законності рішень згідно з ч.3 ст.2 КАС України відповідач був повинен у тексті спірного рішення з достатністю поза розумним сумнівом обґрунтувати і обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, і ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, і заподіяну внаслідок проступку шкоду, і попередню поведінку особи, і ставлення особи до виконання службових обов'язків, і рівень кваліфікації особи.

Проте, у спірних правовідносинах відповідач згаданого обов'язку не виконав, у зв'язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на думку суду, набуло нездоланних дефектів змісту.

Відповідно до п.п.«в» п.1 ч.1 ст.38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

За положеннями ч.2 ст.38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Згідно з ч.4 ст.38 названого кодексу орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

У силу приписів перелічених норм КПК України суд вважає за неможливе безпідставно звільняти від відповідальності, у тому числі і дисциплінарної, працівника органу досудового розслідування, тобто слідчого, котрий не застосовував всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Однак, при цьому, суд вважає, що не вдаючись до оцінки ефективності досудового розслідування, для встановлення у діянні працівника з правовим статусом слідчого ознак дисциплінарного проступку необхідно щонайменше визначити: 1) які саме заходи передбачені законом для застосування у конкретному випадку в межах конкретного кримінального провадження, 2) чи мав працівник об'єктивну можливість застосувати ці заходи з урахуванням часових параметрів, службового навантаження, складності та об'ємності матеріалів кримінального провадження, технічних ресурсів тощо, 3) з яким причин були допущені зволікання, тяганина у реалізації повноважень слідчого.

З матеріалів справи випливає, що всі перелічені вище обставини були залишені суб'єктом владних повноважень поза увагою при винесенні спірного рішення.

Факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку не підтверджується матеріалами справи.

Отже, спірне рішення не може бути визнано таким, що узгоджується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі проходження публічної служби, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування спірного правового акту індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області №436-о від 19.08.2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27.11.2017 року.

Суддя (підпис) Старосєльцева О.В.

Згідно з оригіналом. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.

Постанова не набрала законної сили.

Секретар с/з Цабека К.Є.