Постанова № 70507469, 27.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1580/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 у розмірі 24657,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - позивач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» (далі - відповідач, ТОВ «Рубіжанський Краситель») про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 у розмірі 24657,34 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення частини другої «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач не сплатив у встановлений термін заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 у розмірі 24657,34 грн, що підтверджено розрахунком суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та карткою особового рахунку.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутності його представника (арк. спр. 3 зв.).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав письмові заперечення проти позову (арк. спр. 44-45), у яких зазначив, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період складені з порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, у звязку з чим не можуть вважатися належним доказом у справі. Також у графі 13 та 15 розрахунків проти кожного пенсіонера проставлений нуль, у звязку з чим відповідач вважає, що позивач не проводив фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередні періоди, у тому числі і за період з 01.08.2017 по 30.09.2017.

У звязку із зазначеним представник відповідача просив прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 332418 ТОВ «Рубіжанський Краситель», ідентифікаційний код юридичної особи 32803997, зареєстроване як юридична особа (арк. спр. 6).

ТОВ «Рубіжанський Краситель» є платником страхових внесків від 24.02.2004, що підтверджено копією заяви про реєстрацію (арк. спр. 5).

На підприємстві відповідача працювали особи, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Позивачем у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, визначено відповідачу суми до відшкодування на 2017 рік, що підтверджено копіями цих розрахунків, наявних у матеріалах справи (арк. спр. 13-17, 19-24).

Всі розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій надіслані відповідачу, та отримані останнім, що підтверджено підписом про отримання уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. спр. 12, 18).

На підтвердження суми заборгованості відповідача за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 у сумі 24657,34 грн позивачем до матеріалів справи також надано: картку особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 (арк. спр. 40) та розрахунок суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (арк. спр. 9-11).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи їх обґрунтованість, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена діючим законодавством.

Процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З вищевикладеного встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість, за умови надіслання відповідачу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на відповідний рік.

Факти оформлення позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 на суму 24657,34 грн, направлення цих розрахунків відповідачу, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні вищеописаними матеріалами справи.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на невідповідність розрахунків вимогам пп. 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції № 21-1 суд вважає не обґрунтованими, оскільки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем. У свою чергу, судом встановлено, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 складені із дотриманням вимог Інструкції № 21-1.

Посилання представника відповідача на відсутність доказів понесення позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, як на підставу для відмови у позові, суд вважає безпідставними, оскільки Інструкцією № 21-1 не передбачено надання органами Пенсійного фонду України підприємствам доказів фактичного понесення таких витрат. Єдиною підставою для здійснення відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для підприємства є розрахунок. Надання інших доказів здійснення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

Місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, який сплачується щомісяця до 25 числа, відповідно до Додатку 6 до Інструкції № 21-1 зазначається у графі 16 розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У графі 15 розрахунку «Сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку (3)» зазначається лише сума перерахунку пенсії, яка сплачується одночасно зі сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший календарний місяць з дати отримання розрахунку.

Суми місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розрахунках за спірний період відповідають сумам, заявленим у позові.

Більш того, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Відтак, визначена в розрахунку сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.

Суду не надано доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Рубіжанський Краситель» на користь позивача заборгованість по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 в загальній сумі 24657,34 грн.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» (ідентифікаційний код 32803997, місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, площа Хіміків, будинок 2) на користь Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35, А) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 у розмірі 24657,34 грн (двадцять чотири тисячі шістсот пятдесят сім гривень 34 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_1