Постанова № 70507440, 23.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1394/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернявської Т.І.,

суддів Чиркіна С.М., Ірметової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача -ОСОБА_1

та

представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 16.06.2017

№ 99-99-10-17/12/39)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним рішення від 01 червня 2017 року № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 812/1394/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.01.2017 засобами поштового звязку отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, надіслану Рубіжанською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області. Вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 позивач оскаржила в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Луганській області шляхом подання первинної скарги. 29.04.2017 засобами поштового звязку позивач отримала рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги і у звязку з незгодою з цим рішенням позивач подала 10.05.2017 повторну скаргу до Державної фіскальної служби України. 05.08.2017 засобами поштового звязку позивач отримала від відповідача рішення від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення повторної скарги без розгляду через порушення позивачем строку на оскарження.

Позивач вказала, що ні норми ОСОБА_3 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, ні норми Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Податковий кодекс України не врегульовують питання обчислення строків щодо скарги на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день.

З урахуванням існуючої невизначеності правового регулювання порядку обчислення строків оскарження рішень головних управлінь ДФС в областях щодо скарги на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, з урахуванням принципу, встановленого пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, згідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, мають застосовуватись правила пункту 56.13 статті 56 Податкового кодексу України щодо обчислення та закінчення строків у процедурі адміністративного оскарження контролюючих органів, відповідно до якого у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Також, за вищевказаними обставинами, на думку позивача, підлягають врахуванню положення частини пятої статті 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як передбачено пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Частина друга статті 255 Цивільного кодексу України встановлює аналогічне правило, за яким письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Отже, резюмує позивач, враховуючи, що день закінчення строку оскарження позивачем рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 припав на святковий день (09.05.2017), останнім днем строку на подання скарги до органу вищого рівня був перший робочий день після вихідних та святкових днів 10.05.2017, а оскільки скарга на рішення контролюючого органу подана позивачем до поштового відділення саме 10.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма 119), описом вкладення у цінний лист (форма 107) та фіскальним чеком поштового відділення, скарга позивача вважається поданою у межах та з додержанням встановлених строків, тому прийняте відповідачем рішення (від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25) про залишення скарги без розгляду має бути визнане протиправним та скасоване у судовому порядку.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити адміністративний позов повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна фіскальна служба України адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 23.11.2017 б/н, в яких у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк. спр. 64-65). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що розгляд скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування проводиться відповідно до ОСОБА_3 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, яким передбачено, що у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС.

Рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.02.2017 № ФОП-28/12-32-10-01-09 Головного управління ДФС у Луганській області отримано позивачем 29.04.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, а повторна скарга до Державної фіскальної служби України подана тільки 10.05.2017, що підтверджується відбитком штампу поштового відділення, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання. За таких обставин повторна скарга не підлягає розгляду, у звязку з чим Державною фіскальною службою України на підставі пункту 3 розділу ІV ОСОБА_3 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, прийнято рішення від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 23.11.2017 б/н.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована фізичною особою підприємцем з 04.12.2013, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2017 за № НОМЕР_2 (арк. спр. 21-22).

13.01.2017 позивачем отримано вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн (арк. спр. 33, 33 зв.).

23.01.2017 на вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн позивачем подану первинну скаргу від 22.01.2017 до Головного управління ДФС у Луганській області (арк. спр. 34, 35).

Рішенням від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 про результати розгляду скарги Головне управління ДФС у Луганській області вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн залишило без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 22.01.2017 без задоволення (арк. спр. 36-37).

Рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 про результати розгляду скарги отримано позивачем 29.04.2017 (арк. спр. 31, 37 зв., 66).

Оскільки контролюючий орган прийняв рішення про повне незадоволення скарги позивача, 10.05.2017 на вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн позивачем подано повторну скаргу від 07.05.2017 до Державної фіскальної служби України (арк. спр. 8, 38-39, 39 зв., 67-68).

05.08.2017 позивач отримала рішення Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду внаслідок порушення законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання (арк. спр. 6-7, 40, 48).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464:

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший частини четвертої статті 25);

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абзац другий частини четвертої статті 25);

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац третій частини четвертої статті 25);

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25);

- скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац пятий частини четвертої статті 25);

- орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску (абзац шостий частини четвертої статті 25);

- порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац сьомий частини четвертої статті 25).

Статтею 56 Податкового кодексу України врегульовані питання оскарження рішень контролюючих органів.

Зокрема, статтею 56 Податкового кодексу України передбачено:

- рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1);

- у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.6);

- скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується пункт 56.3);

- у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.6);

- у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 56.13);

- днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (пункт 56.16).

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, визначає ОСОБА_3 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі ОСОБА_3 № 1124).

Згідно з пунктом 1 розділу IІІ «Подання повторної скарги» ОСОБА_3 № 1124 (тут і надалі посилання на норми ОСОБА_3 № 1124 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин і до 26.09.2017) у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС. Строк, встановлений для подання повторної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту. Датою передачі скарги на пошту вважається дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку на конверті або в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІV «Розгляд скарг» скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього ОСОБА_3, а також відкликана відповідно до цього ОСОБА_3, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 6 розділу IІІ «Подання повторної скарги» ОСОБА_3 № 1124).

При цьому, ОСОБА_3 № 1124 не передбачено, що у разі якщо останній день строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього ОСОБА_3, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день. Разом з тим, абзацом третім пункту 2 розділу ІV «Розгляд скарг» ОСОБА_3 № 1124 закріплено, що у разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу (30-денний строк для прийняття контролюючим органом вмотивованого рішення та надіслання платнику єдиного внеску), припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, днями визначається строк, тобто певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною п'ятою статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому, статтею 255 Цивільного кодексу України передбачено порядок вчинення дій в останній день строку. Так, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Аналогічні положення також містяться у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах.

Так, статтею 5 даної Конвенції передбачено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків, суд доходить висновку, що якщо останній день строку для звернення з повторною скаргою до ДФС, визначений пунктом 1 розділу ОСОБА_3 № 1124, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший наступний робочий день.

На виконання вимог статті 25 Закону № 2464 та ОСОБА_3 № 1124 позивач мала звернутись до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою на вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 про результати розгляду скарги.

Рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 про результати розгляду скарги отримано позивачем 29.04.2017, а повторна скарга до Державної фіскальної служби України подана 10.05.2017.

Десятий календарний день, наступний за днем отримання рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 27.02.2017 № ФОП-28/13-32-10-01-09 про результати розгляду скарги, закінчується 09.05.2017. При цьому, оскільки 09.05.2017 був святковим днем (День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України), останнім днем такого строку вважається перший наступний робочий день, тобто 10.05.2017.

З викладеного слідує, що повторна скарга до Державної фіскальної служби України на вимогу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2016 № Ф-215-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9369,47 грн подана позивачем з дотриманням строків, визначених пунктом 1 розділу ОСОБА_3 № 1124, у звязку з чим рішення Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Із змісту статті 162 КАС України слідує, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

З огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає повному задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 листопада 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 24, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення від 01 червня 2017 року № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 01 червня 2017 року № 7166/3/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93012, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною третьою статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 листопада 2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6