Постанова № 70507177, 21.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року справа № 813/845/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення зі служби, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі - ГУ НП у Львівській області, відповідач), з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с "По особовому складу" в частині звільнення - лейтенанта поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області;

- стягнути з ГУ НП України у Львівській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.02.2017 року по день поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 05.09.2017 року прийнято справу до провадження. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних наказів та його звільнення із займаної посади було притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, позивач наголошує, що вказані правопорушення вчинені ним були в позаслужбовий час, не на робочому місці та не на території установи в якій позивач працює, відтак не можуть розцінюватися як порушення позивачем службової дисципліни. У зв'язку з цим, позивач переконаний, що жодних підстав для його звільнення у зв'язку з порушенням службової дисципліни не було. Тому, позивач вважає оскаржувані накази протиправними та просить їх скасувати.

На заперечення позовних вимог від відповідача надішли письмові заперечення, в яких зазначається, що відповідач накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення діяв в межах вимог, визначених ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС. Крім того, представник відповідача наголосив, що відповідно до вимог ст. 7 Статуту, якою визначено обов'язки осіб рядового і начальницького складу, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися норм професійної та службової етики та з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Проведеним службовим розслідуванням встановлено грубе порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, дотримання якої передбачено ст. 7 Статуту та основних обов'язків поліцейського, які передбачені ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що дії посадових осіб ГУНП у Львівській області під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення із служби в поліції були вчинені на підставі, в межах та у спосіб визначений законодавством України. Тому, на переконання відповідача, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, причин неявки суду не повідомила. Належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, з 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ. Перед звільненням займав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

14.11.2016 року до ГУ НП у Львівській області надійшли відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку з цим, цього ж дня, наказом ГУНП у Львівській області № 2826 "Про призначення службового розслідування" було призначено службове розслідування за фактом вчинення адміністративного правопорушення оперуповноваженим Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

Так, за результатами службового розслідування, відповідач дійшов висновку прийняти рішення щодо позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності після встановлення його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 27.12.2016 року № 3272 відповідачем було призначено додаткове службове розслідування.

03.01.2017 року відповідачем було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції Городоцького відділення поліції ОСОБА_1 Згідно висновків якого, за грубе порушення службової дисципліни, передбаченої ст. 7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліції" в частині неухильного дотримання законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, на дільничного офіцера поліції Городоцького відділення Яворівського відділу ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області" на підставі ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду.

Суд при вирішенні спору у даній справі виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 18 цього Закону визначені основні обов'язки поліцейського.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 2, Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Частиною 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

- усне зауваження;

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- попередження про неповну посадову відповідність;

- звільнення з посади;

- пониження в спеціальному званні на один ступінь;

- звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 07.12.2016 року у справі № 448/1562/16-п позивача було визнано винним у вчиненні вищевказаних порушень,у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення йому було призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 119 грн.

Як вбачається з тексту рішення Мостиського районного суду від 07.12.2016 року, позивач визнав та щиро покаявся у скоєному правопорушенні.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог покликався на те, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення надто суворе та не відповідає рівню заподіяної ним шкоди.

Так, на переконання суду, дії позивачів, які були кваліфіковані відповідачем як грубе порушення службової дисципліни не співмірні із застосованим до нього дисциплінарним стягненням.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Як вбачається із висновку службового розслідування від 03.01.2017 року та постанови Мостиського районного суду Львівської області від 07.12.2016 року, позивач у вчиненні вказаних ним правопорушень щиро розкаявся, що було взято до уваги судом при винесенні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Однак, відповідачем у висновку службового розслідування не надано оцінки визнання позивачем свої вини, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, тобто обставин, які б мали розцінюватися відповідачем як пом'якшуючі обставини та не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, адже згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено відповідачем в ході розгляду справи, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення.

Відповідач при обґрунтуванні висновку службового розслідування покликався на обставину, що позивачем протягом року було вчинене повторне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Проте, як вбачається з тексту постанови Мостиського районного суду Львівської області від 04.05.2017 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2 ст. 130 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно службової характеристики від 23.01.2017 року, позивач охарактеризований негативно, проте, суд зазначає, що станом на дату підписання цієї характеристики на позивача, відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області від 03.01.2017 № 23 уже було накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Тому, на думку суду, вказана характеристика відображає уже сформовану позицію відповідача щодо ОСОБА_1 виходячи з висновків службового розслідування.

Водночас, в матеріалах справи містяться позитивні відгуки про виконання позивачем своїх посадових обов'язків. Так, відповідно до листа - подяки виборчої комісії № 460749 м. Судова Вишня, члени комісії щиро вдячні працівникам Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема лейтенанту поліції ОСОБА_1 за сумлінне несення служби та забезпечення громадського порядку на місцевих виборах з 17.12.2016 року по 19.12.2016 року.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 5.2. Інструкції, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

В пункті 5.3. зазначено, що завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (п. 5.4).

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Аналізуючи наведений порядок призначення службового розслідування, суд звертає увагу на те, що Інструкцією не передбачається проведення додаткового службового розслідування. За наявності потреби службове розслідування можна лише продовжити.

Чого відповідачем зроблено не було.

Тому, суд вважає, що призначене згодом додаткове службове розслідування щодо позивача у зв'язку з тими самими обставинами проведене відповідачем безпідставно та з порушенням процедури, затвердженої Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073.

Суд також звертає увагу на те, що порушенням трудової дисципліни згідно законодавства України є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Вказані висновки суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012 року у справі К/9991/31936/11.

Отже, на думку суду, відповідач при притягненні особи до відповідальності мав би обов'язково встановити чи був насправді факт порушення службової дисципліни, в якій формі вини проявилося порушення службової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок.

З матеріалів справи вбачається, що вчинене позивачем порушення мало місце в позаслужбовий час, поза межами робочого місця та не на території установи, у якій працював позивач.

Тому, суд зазначає, що скоєне позивачем адміністративне правопорушення не вказує на порушення позивачем службової дисципліни при виконанні службових обов'язків, що ще раз вказує на необґрунтованість застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Крім того, суд зазначає, що ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області" на підставі ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи скасування вищевказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с "По особовому складу", яким позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягають поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільненими.

Тож, суд дійшов висновку поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 роки № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).

У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До таких випадків відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до наказу МВС № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області № 49 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 було звільнено з поліції з 31.01.2017 року.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи, відтак датою з якої слід обчислювати вимушений прогул є 01.02.2017 року.

Як вбачається з довідки про доходи позивача від 14.11.2017 року № 310/75 заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2016 року становила 10853,37 грн., за січень 2017 року - 6091,93 грн.

Отже середньомісячна заробітна плата позивача складає 8472,65 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 273,31 грн.

Виходячи з наведеного, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2017 року по 21.11.2017 року обчислюється шляхом множення кількості календарних днів (294) на розмір середньоденної заробітної плати (273,31 грн.) та становить 80353,14 грн., з врахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів.

Суд також зазначає, що рішення в частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8472,65 грн., слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 03.01.2017 року № 23 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області" про накладення на дільничного офіцера поліції Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 24.01.2017 року № 49 о/с "По особовому складу" в частині звільнення - лейтенанта поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області з 01.02.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 80353 (вісімдесят тисяч триста п'ятдесят три) гривні 14 копійок.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 8472 (вісім тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 65 копійок звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2017.

Суддя Сакалош В.М.