Постанова № 70507171, 07.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Горбової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства «Титан»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Титан» (надалі – позивач або КП «Титан») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі – суд) із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (надалі – відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №270 від 12.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою на КП «Титан» накладено штраф у розмірі 3 200 грн. за порушення вимог статті 107 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), а саме: оплата за роботу у святкові дні у подвійному розмірі не проводиться. Сторож ОСОБА_1відпрацював 12 годин (з 7-00 до 19-00) в святковий день 16.04.2017 (Пасха). Проте, відповідно до розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2017 року, оплата за роботу у святковий день у подвійному розмірі не проведена. Оплата за роботу у святковий день 16.04.2017 у сумі 256,01 грн. нарахована у травні 2017 року, таким чином, підприємством допущено порушення строків виплати заробітної плати. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною, необґрунтованою, винесеною без всебічного та повного з’ясування усіх обставин справи та з порушенням діючого законодавства. Так позивач вказує, що оскільки порушення законодавства на час інспектування були самостійно усунені позивачем, тому підстав для винесення припису про усунення порушень та постанови про накладення штрафу у відповідача не було. Також, оскаржувана постанова винесена на підставі акту перевірки неналежної форми. Окрім того, позивачем було додержано мінімальні гарантії щодо оплати праці та працівник позивача отримав кошти за квітень в повному обсязі, тому порушення ст. 107 КЗпП України відсутні. У зв’язку із вищевикладеним позивач просить задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити виходячи із викладених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову виходячи із підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх.№29193 від 26.10.2017). В обґрунтування заперечень вказано, що заходи щодо притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, вживаються одночасно із внесенням припису, незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. ГУ Держпраці у Запорізькій області користується формами акту, припису та інших документів, які затверджені наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 №390, які є чинними на сьогоднішній день. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що відповідач в силу приписів п. 20 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому, у випадку задоволення позовних вимог судовий збір має стягуватися з державного бюджету а не з ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено інспекційне відвідування з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю КП «Титан» з питань, викладених в інформації Первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» працівників КП «Титан» від 28.07.2017, результати якої викладені в акті перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №08-05-0315/0080 (а.с.19-27).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 107 КЗпП України, а саме: оплата за роботу у святкові дні у подвійному розмірі не проводиться. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2017 року, в святковий день 16.04.2017 (Пасха) сторож ОСОБА_1 відпрацював 12 годин (з 7-00 до 19-00 години). Табелем обліку 12 годин, як відпрацьовані ОСОБА_1 у святковий день, відображені. Проте, відповідно до розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2017 року, оплата за роботу у святковий день (12 годин) у подвійному розмірі не проведена, що є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Оплата за роботу у святковий день 16.04.2017 (12 годин) у сумі 256,01 грн. нарахована у травні 2017 року (розрахунковий листок по заробітній платі ОСОБА_1 за травень 2017 року, відомості розподілу заробітної плати за травень 2017 року від 06.06.2017 №50).

Акт підписано директором КП «Титан» із запереченнями, за змістом яких, ОСОБА_1 в квітні 2017 року не було проведено оплату праці за роботу у святковий день 16.04.2017 у сумі 256,01 грн. ОСОБА_1 в квітні 2017 року було проведено нарахування доплати до мінімальної заробітної плати у сумі 1 126,97 грн. У разі нарахування «святкових годин» в квітні 2017 року у сумі 256,01 грн., доплата до мінімальної заробітної плати склала б, за відрахуванням зазначеної суми, 870,96 грн. В обох випадках суми нарахованої заробітної плати за квітень 2017 року складають 3 473,08 грн. Тобто, працівник отримав би ті самі кошти. Коригування видів оплати праці за роботу у святковий день здійснено у травні 2017 року. Робітник ОСОБА_1 отримав заробітну плату у повному обсязі та підприємством було додержано мінімальних гарантій в оплаті праці.

На підставі акту №08-05-0315/0080 ГУ Держпраці у Запорізькій області внесено позивачу припис №08-05-0315/0080-0034 від 21.08.2017, яким від КП «Титан» вимагається не допускати в подальшому порушення вимог ст. 107 КЗпП України – вживати заходи щодо оплати праці у святкові дні відповідно до вимог чинного законодавства. У строк до 10.09.2017 письмово інформувати з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису від 21.08.2017 №08-05-0315/0080-0034 ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Позивачем листом №668 від 06.09.2017 надано ГУ Держпраці у Запорізькій області відповідь на припис, за якою, позивач вказує на те, що на час інспектування порушення вже були усунені самостійно КП «Титан», а тому підстав для внесення припису не було.

Листом №08/03.4-14/5357 від 01.09.2017 ГУ Держпраці у Запорізькій області надіслало на адресу КП «Титан» повідомлення про розгляд справи на 12.09.2017, 14:00 годину, у приміщенні ГУ Держпраці у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б.

Листом №683 від 11.09.2017 КП «Титан» надіслало на адресу ГУ Держпраці у Запорізькій області заперечення щодо справи про накладення штрафу, в яких вказано, що підприємством дотримано мінімальних гарантій в оплаті праці.

На підставі акту №08-05-0315/0080 ГУ Держпраці у Запорізькій області 12.09.2017 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №270, якою на КП «Титан» накладено штраф у сумі 3 200 грн. за порушення вимог ст. 107 КЗпП України.

Не погоджуючись із висновками акту та прийнятою постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як встановлено судом зі змісту акту, підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 3 200 грн. за порушення вимог ст. 107 КЗпП України став наступний висновок відповідача: оплата за роботу у святкові дні у подвійному розмірі не проводиться. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2017 року, в святковий день 16.04.2017 (Пасха) сторож ОСОБА_1 відпрацював 12 годин (з 7-00 до 19-00 години). Табелем обліку 12 годин, як відпрацьовані ОСОБА_1 у святковий день, відображені. Проте, відповідно до розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2017 року, оплата за роботу у святковий день (12 годин) у подвійному розмірі не проведена, що є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Оплата за роботу у святковий день 16.04.2017 (12 годин) у сумі 256,01 грн. нарахована у травні 2017 року (розрахунковий листок по заробітній платі ОСОБА_1 за травень 2017 року, відомості розподілу заробітної плати за травень 2017 року від 06.06.2017 №50).

Також, як свідчить зміст постанови №270 від 12.09.2017, виходячи із вищевикладених обставин відповідачем також сформовано висновок про те, що підприємством допущено порушення строків виплати заробітної плати.

В судовому засіданні представником відповідача пояснено суду, що штраф на позивача накладено саме за порушення вимог ст. 107 КЗпП України щодо оплати праці у святкові дні у подвійному розмірі, а не за порушення вимог ст. 115 КЗпП України щодо своєчасності виплати заробітної плати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (надалі – Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону №877-V).

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 6 – 8 ст. 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінетом Міністрів України 26.04.2017 прийнято постанову «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №295, якою затверджено, в тому числі й, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) (п. 1 Порядку №295).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Пунктом 19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з п.п. 23 -25 Порядку №295, припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об’єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об’єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Як свідчать матеріали справи, за результатами здійснення позапланового заходу відповідачем було складено акт №08-05-0315/0080, в якому відображено опис виявленого порушення із посиланням на вимогу законодавства, а саме: ст. 107 КЗпП України, за якою робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Так в акті перевірки вказано, що оплата за роботу у святкові дні у подвійному розмірі не проводиться. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2017 року, в святковий день 16.04.2017 (Пасха) сторож ОСОБА_1 відпрацював 12 годин (з 7-00 до 19-00 години). Табелем обліку 12 годин, як відпрацьовані ОСОБА_1 у святковий день, відображені. Проте, відповідно до розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2017 року, оплата за роботу у святковий день (12 годин) у подвійному розмірі не проведена, що є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених ст. 12 Закону України «Про оплату праці».

У зв’язку з цим ГУ Держпраці у Запорізькій області внесено позивачу припис №08-05-0315/0080-0034 від 21.08.2017, яким від КП «Титан» вимагається не допускати в подальшому порушення вимог ст. 107 КЗпП України – вживати заходи щодо оплати праці у святкові дні відповідно до вимог чинного законодавства. У строк до 10.09.2017 письмово інформувати з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису від 21.08.2017 №08-05-0315/0080-0034 ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Водночас, в акті перевірки також вказано, що оплата за роботу у святковий день 16.04.2017 (12 годин) у сумі 256,01 грн. нарахована у травні 2017 року (розрахунковий листок по заробітній платі ОСОБА_1 за травень 2017 року, відомості розподілу заробітної плати за травень 2017 року від 06.06.2017 №50).

Між тим, 12.09.2017 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №270, якою на КП «Титан» накладено штраф у сумі 3 200 грн. за порушення вимог ст. 107 КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи, робітнику КП «Титан» ОСОБА_1 в квітні 2017 року дійсно не було проведено оплату праці за роботу у святковий день 16.04.2017 (Пасха) в сумі 256,01 грн. Проте, з метою дотримання мінімальних державних гарантій щодо розміру заробітної плати, КП «Титан» було проведено нарахування доплати до мінімальної заробітної плати у сумі 1 126,97 грн. (розрахунковий листок ОСОБА_1 за квітень 2017 року, а.с.44).

03.05.2017 начальником служби сторожів КП «Титан» було подано директору КП «Титан» службову записку, в якій вказано, що в табелі обліку використаного робочого часу за квітень 2017 року було пропущено 12 «святкових» годин сторожу служби сторожів ОСОБА_1, який працював в святковий день 16.04.2017 на Пасху. Необхідно виплатити доплату «святкових» годин (а.с.43).

Як встановлено судом з розрахункового листка ОСОБА_1 за травень 2017 року (а.с.46), в травні 2017 року КП «Титан» було проведено оплату відпрацьованого часу у святковий день 16.04.2017 у розмірі 256,01 грн.

Окрім того, судом досліджено розрахунковий листок ОСОБА_1 за квітень 2017 року з відображенням у ньому нарахування оплати праці у святковий день у сумі 256,01 грн., який надано позивачем до матеріалів справи в якості зразка (а.с.45), та встановлено, що у разі нарахування вказаної суми в квітні 2017 року, сума доплати до мінімальної заробітної плати становила б 870,96 грн., та в обох випадках працівник КП «Титан» ОСОБА_1 отримав би ту й саму суму – 3 473,08 грн.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно з ч. 3 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці», якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за необхідне погодитися з твердженнями представника позивача, що підприємством були дотримані мінімальні гарантії в оплаті праці та працівник КП «Титан» ОСОБА_1 отримав заробітну плату за квітень 2017 року у повному обсязі, включаючи суму заробітної плати, нараховану за роботу у святковий день 16.04.2017.

Таким чином, позивачем було усунуто порушення вимог ст. 107 КЗпП України щодо оплати часу роботи працівника КП «Титан» ОСОБА_1 у святковий день 16.04.2017 у подвійному розмірі, ще до початку перевірки та внесення припису.

Пунктом 27 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Разом з тим пунктом 28 Порядку №295 передбачено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заперечуючи проти адміністративного позову відповідач посилається на приписи пункту 29 Порядку №295, згідно з яким, заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Проте, суд не може погодитися із такою позицією відповідача та зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону №877-V, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання.

Оскільки в даному випадку порушення вимог ст. 107 КЗпП України було усунуто позивачем самостійно ще до початку перевірки, мінімальні гарантії в оплаті праці позивачем були додержані, та з урахуванням приписів ч. 7 ст. 4 Закону №877-V, які мають вищу юридичну силу за припису пункту 29 Порядку №295, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу за порушення вимог ст. 107 КЗпП України у розмірі 3 200 грн., а отже й про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.

Також суд зазначає, шо станом на час проведення перевірки з боку позивача було відсутнє порушення ст. 107 КЗпП України у вигляді непроведення оплати за роботу у святкові дні у подвійному розмірі, оскільки як зазначено у самому акті перевірки та підтверджено матеріалами справи, оплата у подвійному розмірі за роботу у святковий день 16.04.2017 була проведена, але з порушенням строку виплати заробітної плати. Отже фактично мало місце інше порушення трудового законодавства - порушення строків виплати заробітної плати. В свою чергу відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі встановлена абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Натомість спірною постановою до позивача застсовано штрафні санкції, передбачені абз. 8 ч.2 ст. 265 КАС України.

При цьому, суд не приймає до уваги покликання представника позивача на відсутність на момент перевірки затверджених Мінсоцполітики форм акту перевірки, припису, постанови, тощо, оскільки абзацом 3 підпункту 2 пункту 14 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі, якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Отже, позивач в даному випадку був наділений правом не допустити інспектора відповідача до проведення інспекційного відвідування, проте позивач цим правом не скористався, чим фактично погодився із правомірністю проведення інспекційного відвідування.

Згідно з ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної постанови.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Отже, з системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а тому, в силу приписів п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вона звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а отже судовий збір у випадку, коли відповідачем у справі є Держпраці України, з урахуванням постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» № 2 від 23.01.2015, має стягуватися на користь позивача з Державного бюджету.

Водночас, відповідачем у справі є Головне управління Держпраці у Запорізькій області, згідно з положенням про яке, останнє є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Законодавцем звільнено від сплати судового збору Державну службу України з питань праці, проте ані в п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ані в інших його приписах не згадано про звільнення від сплати судового збору територіальних органів (ГУ Держпраці у Запорізькій області) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Державної служби України з питань праці).

Враховуючи, що відповідач у справі не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а є територіальним органом цього центрального органу виконавчої влади, суд не погоджується із твердженням відповідача про звільнення його від сплати судового збору у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому в даному випадку судовий збір присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що при реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в межах Запорізької області, Держпраці України діє через ГУ Держпраці у Запорізькій області, а тому останнє в силу наведених приписів Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, та зазначає наступне.

Так, п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» містить чітке визначення особи, яка звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Державна служба України з питань праці) та на відміну від п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить уточнень щодо органів/територіальних органів особи, яка звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Крім того, ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлює пільги певних категорій осіб щодо сплати судового збору, при цьому зазначена стаття не регулює відносини щодо розподілу судом адміністративної юрисдикції судового збору при прийнятті рішення. Відповідні відносини врегульовано ст.ст. 94, 95 КАС України, якими не передбачено жодних виключень щодо осіб, які підпадають під категорії осіб, визначених ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу №270 від 12 вересня 2017 року.

Присудити на користь Комунального підприємства «Титан» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області судові витрати у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова