Постанова № 70506964, 22.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1298/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

представника позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 05.09.2017 б/н),

представника відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 02.06.2017 № 738/9/12-32-10-00-17),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» (далі позивач, ПАТ «Старобільський молокозавод») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) з вимогою про визнання протиправними дій відповідача по застосуванню заходів погашення податкового боргу позивача з ПДФО в розмірі 1641362,06 грн, а саме виготовленню та надісланню до ПАТ «Ощадбанк» інкасового доручення (розпорядження) від 23.08.2017 № 1023.

В обґрунтування вимог зазначено, що за позивачем утворився податковий борг з ПДФО в розмірі 1641362,06 грн. Відповідач виготовив інкасове доручення (розпорядження) від 23.08.2017 № 1023 щодо стягнення з поточного рахунку позивача № 26006300282037 в Луганському відділенні ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, грошових коштів у розмірі 1641362,06 грн та направив його для виконання до банку. Банк частково виконав інкасове доручення в сумі 10601,00 грн, про що зробив запис на зворотній стороні інкасового доручення.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по погашенню цього податкового боргу, оскільки відповідач діяв у порушення норм п. п. 102.4 ст. 102 та п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Так, податковий борг позивача за приписами п. п. 101.2.3 та п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України з 23.02.2017 є безнадійним та підлягає списанню. Тобто, відповідачем 23.08.2017 вжито заходів щодо погашення безнадійного податкового боргу.

Також позивач зазначає, що станом на 14.04.2014 місцезнаходженням позивача був м. Луганськ, що віднесений до тимчасово окупованої території Луганської області. Станом на 01.01.2017 позивач своє місцезнаходження не змінив, що підтверджено витягами з ЄДР. Таким чином станом на 23.08.2017 за приписами п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України стосовно позивача була зупинена дія ст. ст. 59, 60, 87-101 Податкового кодексу України. Відповідно, відповідач вживаючи заходів з погашення податкового боргу на підставі ст. 95 Податкового кодексу України діяв протиправно за відсутності встановлених законом підстав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. спр. 67-71), у яких зазначив, що контролюючий орган не міг проводити заходи, направлені на погашення податкового боргу, з червня 2014 року по липень 2017 року у звязку з проведення АТО та тривалим розглядом справ у судах щодо оскарження податкової вимоги, стягнення цього податкового боргу. Тільки з набранням законної сили постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 у справі № 812/562/15 у серпні 2017 року почали здійснюватися заходи із стягнення боргу шляхом надіслання інкасових доручень на рахунки у банках, які обслуговують позивача.

У звязку з несплатою податкового боргу на теперішній час відповідачем проводиться стягнення податкового боргу позивача згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 у справі № 812/562/15 з рахунків у банках, обслуговуючих позивача, у відповідності до вимог розділу 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 № 22. Заборгованість позивача з ПДФО станом на 20.10.2017 складається з 1627242,00 грн основного платежу та 10047,90 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату грошового зобовязання згідно з ст. 129 Податкового кодексу України.

Також представник відповідача зазначив, що за приписами наказу Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, - вважається дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів, прийняте за наслідками розгляду відповідної письмової заяви платника податків та документів, наданих платником податків разом із заявою. Разом з тим позивачем не виконано вимоги розділу ІV Порядку, відповідно, податкова заборгованість позивача з ПДФО не є безнадійною.

Твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України представник відповідача вважає необґрунтованими, оскільки податковий борг позивача виник у період до набрання законної сили та застосування норм Закону № 1989 та Закону № 1789, відповідно п. п. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не може застосовуватися до цього податкового боргу.

На підставі вищевикладеного представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Старобільський молокозавод» (ідентифікаційний код 00444837) є юридичною особою, місцезнаходженням якої станом на 14.04.2014 та 01.01.2017 є місто Луганськ, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) (арк. спр. 26-32, 33-40).

Податковим повідомленням-рішенням Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.03.2011 № НОМЕР_1 Закритому акціонерному товариству «Старобільський завод замінника незбираного молока» (ідентифікаційний код 00444837) збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на 1641362,06 грн (арк. спр. 78-79).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 2а-7807/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» до Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2011 № НОМЕР_1 відмовлено повністю (арк. спр. 84-88, 89-91).

04.04.2014 позивачем отримано податкову вимогу форми «Ю» від 26.03.2014 № 15, виставлену Старобільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якій зазначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 26.03.2014 у розмірі 1641362,06 грн (основний платіж) (арк. спр. 77).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 у справі № 812/718/15, яка в апеляційному порядку не переглядалась ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 у справі № 812/718/15 повернуто апелянту - у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 26.03.2014 № 15 відмовлено повністю (арк. спр. 92-95, 96).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 у справі № 812/562/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, стягнуто кошти з Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» за податковим боргом з рахунків у банках, обслуговуючих боржника, з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1641362,06 грн на користь Державного бюджету України (арк. спр. 97-100, 101-103).

ГУ ДФС у Луганській області сформовано інкасове доручення (розпорядження) від 23.08.2017 № 1023 та направлено його до філії Луганського відділення ВАТ «Ощадбанк» (арк. спр. 8).

Банком частково виконано вказане інкасове доручення, з рахунку позивача № 26006300282037 списано 10601,00 грн, про що здійснено відповідну відмітку на інкасовому дорученні (арк. спр. 9).

Довідкою про заборгованість та зворотнім боком облікової картки платника податку на доходи фізичних осіб ПАТ «Старобільський молокозавод» підтверджено, що станом на 23.08.2017 день формування інкасового доручення № 1023 за позивачем існував податковий борг з ПДФО у сумі 1641362,06 грн недоїмка та 3088,44 грн пені (арк. спр. 72, 73).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).

Строки давності та їх застосування визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З вищеописаних судових рішень, з огляду на зазначені положення Податкового кодексу України, судом встановлено таке:

- грошове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1641362,06 грн визначено ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» податковим повідомленням-рішенням Старобільської МДПІ від 16.03.2011 № НОМЕР_1;

- грошове зобовязання стало узгодженим з 13.02.2014;

- позивач мав самостійно сплатити узгоджену суму податкового зобовязання за приписами абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України протягом 10 календарних днів, з дня узгодження грошового зобовязання, тобто, до 23.02.2014 включно;

- у ГУ ДФС у Луганській області виникло право на звернення до суду з позовом до ПАТ «Старобільський молокозавод» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, з 18.04.2016;

- у ГУ ДФС у Луганській області виникло право на стягнення коштів з рахунків ПАТ «Старобільський молокозавод» у банках, обслуговуючих такого платника податків, з 18.07.2017.

Відповідач має право вживати заходів з погашення цього податкового боргу ПАТ «Старобільський молокозавод» до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За даними облікової картки позивача по ПДФО на час формування ГУ ДФС у Луганській області інкасового доручення від 23.08.2017 № 1023 та направлення його до філії Луганського відділення ВАТ «Ощадбанк» за ПАТ «Старобільський молокозавод» обліковується податковий борг по ПДФО у розмірі 1641362,06 грн за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № НОМЕР_1 (арк. спр. 116-120).

Тобто, на час стягнення платежу за судовим рішенням погашення такого платежу не відбулося.

Що стосується такої підстави для припинення стягнення коштів боржника за рішенням суду як визначення боргу безнадійним, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобовязаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючі органи згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (далі Порядок № 577).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (пункти 3.1, 3.2 Порядку № 577).

На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку (виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що звернення та надання платником податків відповідних документів необхідні тільки у випадку списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідно, посилання представника відповідача на недотримання ПАТ «Старобільський молокозавод» вимог Розділу IV Порядку № 577 в частині звернення платника податків до контролюючого органу (Головного управління ДФС у Луганській області) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача, що процедура списання податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, здійснюється податковим органом незалежно від звернення платника податків з відповідною заявою.

Разом з тим, судом встановлено, що Порядок № 577 повязує день виникнення безнадійного податкового боргу з днем прийняття рішення про списання безнадійного боргу керівником органу доходів і зборів, яке має бути внесене до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

За даними облікової картки позивача по ПДФО та згідно з поясненнями представника відповідача, керівником ГУ ДФС у Луганській області рішення про списання безнадійного податкового боргу ПАТ «Старобільський молокозавод» по ПДФО у розмірі 1641362,06 грн за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № НОМЕР_1 не приймалося.

Відповідно, судом встановлено, що внаслідок відсутності такого рішення, твердження представника позивача про вжиття відповідачем заходів щодо погашення безнадійного податкового боргу, є необґрунтованими.

У свою чергу, дій або бездіяльність відповідача щодо порушення ним механізму списання безнадійного податкового боргу, визначеного Порядком № 577, з огляду на позовні вимоги, не є предметом доказування у даній адміністративній справі.

Що стосується тверджень представника позивача стосовно того, що за приписами п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України стосовно ПАТ «Старобільський молокозавод» зупинено застосування норм ст.ст. 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 Кодексу, суд зазначає таке.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 38.

Пунктом 38 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають обєкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до підпункту 38.1 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у цьому пункті терміни вживаються в такому значенні:

тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України;

територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України;

інша територія України - територія України, крім тимчасово окупованої території та території населених пунктів на лінії зіткнення.

Терміни «період проведення антитерористичної операції» та «територія проведення антитерористичної операції» вживаються у цьому пункті у значенні, наведеному в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно з підпунктом 38.1 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобовязань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. За даними Переліку м. Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Матеріалами справи у повній мірі підтверджено, що місцезнаходженням ПАТ «Старобільський молокозавод», як станом на 14 квітня 2014 року, так і станом на 1 січня 2017 року, є тимчасово окупована територія місто Луганськ.

Разом з тим, у мотивувальній частині ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 812/562/15 за позовом Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Луганська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області, про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 1641362,06 грн зазначено, що, «з огляду на те, що податковий борг у сумі 1641362,06 грн виник у період до набрання законної сили та застосування норм Закону № 1989 та Закону № 1789, тому пп. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не може застосовуватися до вищезазначеного податкового боргу».

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки наявне рішення суду в адміністративній справі, яким встановлено обставину того, що дія підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовується до податкового боргу ПАТ «Старобільський молокозавод» по ПДФО у сумі 1641362,06 грн, суд вважає звільненими від доказування у даній адміністративній справі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що, як звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, так і безпосередньо стягнення коштів за судовим рішенням, є заходами контролюючого органу з погашення податкового боргу платника податків, визначеними статтею 95 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами статті 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 листопада 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 27 листопада 2017 року.

Суддя ОСОБА_3