Постанова № 70506763, 22.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 27 листопада 2017 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (, далі – ДПІ у м. Ужгороді, ухвалою судді від 23.05.2017 року (протокольно, занесена до журналу судового засідання) замінено відповідача ДПІ у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі – відповідач, Ужгородська ОДПІ), яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів від 19 червня 2014 року № 674-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 77,08 грн.; № 675-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 114,67 грн.; № 676-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 271,16 грн.; № 677-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 192,22 грн.; № 678-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 179,53 грн.; № 679-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 120,78 грн.; від 23 червня 2016 року № 21476-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 115,35 грн.; № 21477-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 282,55 грн.; № 21478-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 303,05 грн.; № 21480-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 180,87 грн.; № 21481-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 253,21 грн.; № 21482-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 242,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що суми податкових зобов’язань встановлені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані ДПІ у м. Ужгороді самостійно за 2015 рік базовий податковий період або плановий бюджетний період. Відповідно до п.12.3.2 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються обов’язкові елементи податку, визначені ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу, зокрема для податку на нерухоме майно за 2015 бюджетний рік з врахуванням критеріїв встановлених ст. 265 ПК України (в редакції, що діяла на 30.06.2014 року, тобто за 6 місяців до початку нового планового податкового періоду, який починається з 01.01.2015 року). Виходячи з наведеного, встановлений рішенням Ужгородської міської ради від 16.01.2015 року № 1618 "Про встановлення місцевих податків і зборів" податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки набуває чинності з наступного планового бюджетного періоду (з 01.01.2016 року), при умові визначення усіх обов’язкових елементів податку до 30.0.62015 року. Відтак, ДПІ у м. Ужгороді не могло застосовувати п.1 та п.2 рішення Ужгородської міської ради № 1618 "Про встановлення місцевих податків і зборів" при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, так як ці пункти рішення не набули чинності у 2015 році. На підставі чого, позивач вважає, всі податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та просить суд такі скасувати.

22.11.2017 року позивачем подано до суду клопотання, яким просить провести розгляд адміністративної справи за його відсутності за наявними матеріалами справи, при цьому, підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, в зв'язку з чим та у відповідності до ст. 122 КАС України, справу розглянуто за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно яких не погоджується з вимогами адміністративного позову, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, мотивуючи тим, що на підставі п.265.7 ст. 265 ПК України, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ДПІ у м. Ужгороді (з врахуванням заяви ОСОБА_1 від 15.01.2014 року) проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об’єктах житлової нерухомості, що знаходиться у власності ОСОБА_1 Відтак, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відтак, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, справа розглянута за відсутності представника відповідача – суб'єкта владних повноважень, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 19.06.2014 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов’язання за 2013 рік по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: № 674-17 у розмірі 77,08 грн., № 675-17 у розмірі 114,67 грн., № 676-17 у розмірі 271,17 грн., № 677-17 у розмірі 192,22 грн., № 678-17 у розмірі 179,53 грн., № 679-17 у розмірі 120,78 грн., а також податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 року, якими визначено податкове зобов’язання за 2015 рік по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: № 21476-13 у розмірі 115,35 грн., № 21477-13 у розмірі 282,55 грн., № 21478-13 у розмірі 303,05 грн., № 21480-13 у розмірі 180,87 грн., № 21481-13 у розмірі 253,21 грн., № 21482-13 у розмірі 242,76 грн.

ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Рішенням від 30.09.2014 року № 368/Р/07-16-10-05-47, № 3522/7/07-16-10-05-47 залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19.06.2014 року, а скаргу без задоволення.

Також, Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23.09.2016 року № 365/Р/07-16-10-01-47 залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.06.2016 року, а скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від 19.06.2014 року за №№: 674-17, № 675-17, № 676-17, № 677-17, № 678-17, № 679-17 та від 23.06.2016 року за №№: 21476-13, № 21477-13, № 21478-13, № 21480-13, № 21481-13, № 21482-13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, ст.266 Податкового Кодексу України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Слід зазначити, щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового Кодексу України є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановлено пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Кодексу).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

При цьому, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України).

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відтак, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Водночас, суд зазначає, що особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст.8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України. Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Відповідно до п. 10.3. статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу. Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У відповідності до п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішенням Ужгородської міської ради від 16 січня 2015 року № 1618 "Про місцеві податки та збори" встановлено на території міста Ужгород податок на майно, який складається з: - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - транспортного податку; - плати за змелю та визначено ставку податку у відсотках розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування згідно з додатком.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено на території м. Ужгорода 16 січня 2015 року, згідно рішення Ужгородської міської ради від 16 січня 2015 року.

Крім того, суд зазначає, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин. Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності, що закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу. Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За таких обставин, на думку суду, застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених вищевказаним Законом змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/8077/16 від 30 серпня 2016 року по справі № 826/22028/15.

Відтак, суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013 та 2015 роки не відповідає положенням діючого законодавства України, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ужгородською ОДПІ не доведено правомірності нарахування грошового зобов’язання з транспортного податку, тобто, не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення, що оскаржене в судовому порядку, вимоги позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19.06.2014 року за №№: 674-17, № 675-17, № 676-17, № 677-17, № 678-17, № 679-17 та від 23.06.2016 року за №№: 21476-13, № 21477-13, № 21478-13, № 21480-13, № 21481-13, № 21482-13.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 674-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 77,08 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 675-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 114,67 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 676-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 271,16 грн.

5. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 677-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 192,22 грн.

6. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 678-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 179,53 грн.

7. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19 червня 2014 року № 679-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 120,78 грн.

8. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21476-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 115,35 грн.

9. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21477-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 282,55 грн.

10. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21478-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 303,05 грн.

11. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21480-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 180,87 грн.

12. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21481-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 253,21 грн.

13. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 21482-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 242,76 грн.

14. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).