Постанова № 70506321, 20.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи Мельничук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Ковельського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної міграційної служби у Волинській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Ковельського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Волинській області (далі - Ковельський РВ УДМС у Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної міграційної служби у Волинській області (далі - УДМС у Волинській області), про визнання протиправними дій щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_3 у формі паспорта книжечки, зобов'язання оформити видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, зобов'язання вести облік щодо ОСОБА_3 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи, в тому числі за серією та номером паспорту, без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Ковельського РВ УДМС у Волинській області з приводу видачі його неповнолітній дочці паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, без застосування засобів реєстру, на що отримав відмову, яка мотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, та відсутністю бланків паспортів зразка 1994 року. Вважає, що відповідач порушує права та інтереси його дочки, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.

Представник відповідача та третьої особи в поданих письмових запереченнях від 15 листопада 2017 року позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Біометричні паспорти на сьогодні є міжнародною вимогою на шляху лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», з 1 листопада 2016 року припиняється. Таким чином, оскільки Ковельський РВ УДМС у Волинській області на момент звернення позивача був забезпечений відповідним обладнанням, тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки виявилось неможливим. При цьому, відповідно до накладної від 13 квітня 2017 року №17-3 усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані УДМС у Волинській області для знищення. Враховуючи вищенаведене, вважає, що дії Ковельського РВ УДМС у Волинській області повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими. Просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримала доводи, наведені у запереченнях. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19 липня 2001 року.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та її батько ОСОБА_1 звернулися із письмовою заявою до Ковельського РВ ЦДМС у Волинській області, у якій просили: оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати ОСОБА_3 виключно у формі паспортної книжечки, на підставі Закону України «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є єдиним зразком; проставити відмітку місця реєстрації місця проживання в паспорті; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; вести облік щодо ОСОБА_3 за раніше встановленими формами, за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи, в тому числі за серією та номером паспорту, без внесення інформації про них до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Ковельський РВ УДМС у Волинській області листом від 20 жовтня 2017 року №0717/3913 надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина (далі - Положення №2503-XII).

Згідно з пунктами 1, 3 Положення №2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Позивач стверджує, що законодавством не передбачено видачу паспорта громадянина України виключно у вигляді картки, однак з такими висновками суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Таким чином, законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється лише у формі картки, а у формі книжечки може бути виготовлено інший документ залежно від змісту та обсягу інформації.

При цьому за приписами частини другої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302).

Пунктом 2 вказаної Постанови №302 визначено, що з 01 січня 2016 року запроваджується оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Пунктом 3 Постанови №302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_3 та її законного представника до Ковельського РВ УДМС у Волинській області, вищевказаний територіальний підрозділ був повністю забезпечений обладнанням для виготовлення паспорта громадянина України у вигляді картки.

Отже, відповідач зобов'язаний забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді картки.

З матеріалів справи вбачається, що бажання позивачів отримати паспорт, який би не містив безконтактного електронного носія, обумовлене релігійними переконаннями заявника.

Водночас пунктом 5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України передбачено, що особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від отримання такого паспорта, оформляється паспорт, що не містить безконтактного електронного носія.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у вигляді книжечки, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 24 листопада 2017 року.