Постанова № 70506128, 15.11.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30484/16-а

Провадження № 2-а/761/58/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві держаної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС», виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС» про визнання дій протиправними та скасування розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації.

В ході розгляду вказаної справи судом було прийнято уточнений позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві держаної адміністрації (ліквідаційна комісія з припинення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС», виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де позивач просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків №4 по вул..Обсерваторній та АДРЕСА_2 у зв»язку з будівництвом житлового будинку по вул..Обсерваторній, 4».

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власницею гаражу за адресою: АДРЕСА_2. У травні 2016 року позивачу та іншим мешканцям будинків поблизу стало відомо про підготовку до будівництва багатоповерхового будинку по вул..Обсерваторній, 4 в м.Києві та знесення гаражів за цією адресою і видалення зелених насаджень, вирівнювання схилів, тощо. Забудовником є третя особа: ТОВ «Лаванда Плюс», яке і розклеїла повідомлення про знесення гаражів навколо будівництва на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №1349 від 21.07.2005 року. Вказаним розпорядженням зобов»язано ОСОБА_3, що мешкає в квартирі АДРЕСА_1 знести металевий гараж у садибі будинку та визнано таким, що втратило чинність розпорядження РДА від 19.08.1994 року за №692 про дозвіл на встановлення гаражу ОСОБА_3 Таке розпорядження відповідача є незаконним, зважаючи на те, що до його винесення іншим розпорядженням від 19.08.1994 року було надано дозвіл на встановлення ОСОБА_3 гаражу із попереднім погодженням його встановлення із пожежною охороною, санітарною службою. На даний час власником гаражу є позивач ОСОБА_1 згідно внесених у реєстр нерухомого майна даних. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач також посилається на норми прямої дії та рішення Коституційного суду України від 16.04.2009 року за 7-рп/2009 щодо не можливості скасування органами місцевого самоврядування своїх попередніх рішень, внесення до них змін. Вважає, що розпорядження №694 від 19.08.1994 року про погодження на установку ОСОБА_3 гаражу в садибі жилого будинку є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання ОСОБА_3 шляхом реалізації нею права на встановлення гаражу. Вказала на те, що визначає строк порушеного права лише з червня 2016 року, оскільки з цього час почали встановлювати паркан, а до того часу її з оскаржуваним розпорядженням ніхто офіційно не ознайомлював. ТОВ «Лаванда Плюс» буде зносити гаражі, а тому вказане розпорядження порушує право власності саме позивача на набутий нею у власність гараж. З огляду на викладене, вказані дії відповідача є протиправними, що є наслідком задоволення позовних вимог у викладеній позивачем редакції, а тому позивач звернувся із захистом своїх порушених прав із цим позовом до суду.

В судовому засіданні представники позивача вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача Шевченківської районної у місті Києві держаної адміністрації підтримав свої письмові заперечення проти позову, де вказав, що при прийнятті оспорюваного розпорядження відповідач діяв у межах наданих повноважень та в межах своєї компетенції згідно норм Земельного кодексу України та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Київської міської ради №339-5/1549 від 24.06.2004 року про передачу ТОВ «Лаванда Плюс» земельної ділянки для будівництва будинку. Посилається на вимоги законодавства УРСР щодо дозволу на встановлення виключно металевих збірно-розбірних гаражів в межах прибудинкових територій багатоповерхової житлової зони строком до 10 років певній категорії громадян. Вказав, що металевий гараж не є нерухомістю, оскільки немає капітального фундаменту і є тимчасовою спорудою, а тому право власності на них не оформлюється. Відтак, в разі виділення такого гаражу певній особі, така особа після втрати транспорту, переїзду на нове місце чи смерті втрачає право користування місцем, відведеним під гараж, який демонтується.

Представник третьої особи ТОВ «Лаванда Плюс» в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог, зважаючи на посилання ОСОБА_1 про порушення інтересів ОСОБА_3 без надання доказів представництва її інтересів в суді. Оскаржуване розпорядження не порушує права позивача, оскільки ОСОБА_3 за час користування нею гаражем не оформила жодного документу на його будівництво та документів про право власності, самовільно зайнявши земельну ділянку. Між тим, третя особа займає земельну ділянку за адресою м.Київ, вул..Обсерваторна, 4 згідно рішення міської ради від 24.06.2004 року у відповідності до укладеного договору оренди землі, де знаходяться незаконні споруди, що підлягають знесенню. У зв»язку з відмовою добровільно знести самочинно збудовані споруди, в тому числі і гаражі, третя особа зверталась за захистом своїх інтересів до суду. У позивача відсутні докази про її право власності на гараж ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, а надана ним інформація про реєстрацію гаражу вказує на адресу АДРЕСА_3. При цьому, посилається на вимоги ст..ст.10, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вимоги ст..ст.96, 212 Земельного кодексу України із значенням про законність розпорядження відповідача та недоведеність позивачем підстав для його скасування.

Представник третьої особи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засіданні не з»явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, але направив до суду пояснення по позову, де зазначив, що за вказаною у позові адресою забудовником є ТОВ «Лаванда Плюс», яке у відповідності до законодавства несе відповідальність за достовірність поданих у декларації про початок виконання будівельних робіт. Під час перевірки було встановлено обнесення парканом об»єкта будівництва, відсутність проведення будівельних робіт.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва від 19.08.11994 року №692 було погоджено розміщення ОСОБА_3 гаражу за місцем проживання по АДРЕСА_2.

Згідно рішення Алчевського міського суду Луганської області від 04.09.2008 року, що набуло законної сили, за позивачкою ОСОБА_1 було визнано право власності на гараж, що розташований в АДРЕСА_2.

Рішенням приватного нотаріуса Київського МНО як державним реєстратором 19.01.2016 року на підставі вказаного судового рішення було внесено запис про реєстрацію за позивачкою права власності на вказаний об»єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_3, площею - 18,4 кв.м.

На підставі рішення Київської міської ради №339-5/1549 від 24.06.2004 року «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Лаванда-Плюс» земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку на вул..Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі м.Києва» між вказаним товариством та Київською міською радою було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею - 0,1928 га, який в подальшому переукладено до 31.12.2016 року.

Кадастровий номер вказаної земельної ділянки 80000000000:91:168:0031.

31.03.2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві було прийнято рішення про реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт - будівництва житлового будинку по вул..Обсерваторній, 4 в м.Києві із її реєстрацією за №КВ030160910291.

Розпорядженням Київської районної у місті Києві адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків №4 по вул..Обсерваторній та АДРЕСА_2 в зв»язку з будівництвом житлового будинку по вул..Обсерваторній,4» було зобов»язано знести гаражі за власний рахунок в місячний термін ОСОБА_3, а саме металевий гараж в садибі будинку АДРЕСА_2 із визнанням таким, що втратило чинність розпорядження представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва «Про погодження на установку металевого збірно-розбірного наражу ОСОБА_3.» від 19.08.1994 року за №692.

В той же час замовнику будівництва ТОВ «Лаванда Плюс» вказаним розпорядженням було забезпечено вручення його копії.

Згідно ст..10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

За умовами ст..144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов»язковими до виконання на відповідній території.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території ( ч.1 ст..73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюване розпорядженням відповідача є протиправним та порушує права ОСОБА_3 як колишнього власника гаражу, право власності на якій станом на даний час у встановленому законом порядку зареєстровано за позивачем на підставі судового рішення.

Між тим, суд вважає помилковими доводи позивача про порушення його права власності оскаржуваним розпорядження з огляду на наступне.

Так, жодних доказів направлення відповідачем чи третьою особою на адресу позивача будь-яких лист-попереджень про знесення саме належно їй гаражу суду надано не було.

Більше того, зареєстрований на праві власності за позивачкою гараж знаходиться в АДРЕСА_3 (реєстровий номер 037), а передана в користування для будівництва третій особі ТОВ «Лаванда-Плюс» земельна ділянка знаходиться на вул..Обсерваторній,4 та має реєстрований номер 031 (а.с.50,51), що вказує на розташування вказаних ділянках в межах кадастрових кварталів. Відтак, здійснення будівництва третьої особою жодним чином не зачіпатиме інтереси власника гаражу - позивача по справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення частини третьої ст.8, ст. 55 Основного Закону Україниполягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1,2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З аналізу вказаним норм законодавства вбачається про можливість захисту в судовому порядку лише порушеного права.

Між тим, у цій справі оскаржуване розпорядження відповідача №1349 від 21.07.2005 року стосується знесення металевого гаражу, що належить ОСОБА_3 та знаходиться в садибі будинку АДРЕСА_2 в м.Києві.

Жодним чином це розпорядження не перешкоджає праву позивача ОСОБА_4 на володіння належним їй гаражем за зовсім іншою адресою (вул..Бульварно-Кудрявська, 16в), а відтак жодних належних і допустимих доказів порушення оскаржуваним розпорядженням саме права власності позивача суду надано не було.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина 4 статті 71 КАС України).

З огляду на викладені обставини і надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах своєї компетенції при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Доводи позивача та його представника не спростовують законність дій відповідача та не вказують на порушення прав саме позивача на набуте тим в 2016 році майно.

Суд не приймає до уваги посилання сторони позивача як на підставу своїх вимог на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року за №7-рп/2009 у справи за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст..144 Конституції України, ст.ст.25, ч.14 ст.46, ч.ч.1,10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині неможливості скасування або зміни органом місцевого самоврядування ненормативних правових актів, оскільки оскаржуване розпорядження відповідача прийнято в липні 2005 року, тобто задовго до винесення Конституційним судом України вказаного судового рішення.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на дослідженні та проаналізовані в судовому засіданні вищевказані докази в їх сукупності суд приходить до висновку та вважає, що діями відповідача щодо винесення в 2005 році оскаржуваного у цій справі розпорядження жодним чином не порушено права позивача на належний йому на праві власності з 2016 року гараж, що знаходиться за адресою м.Київ, вул..Бульварно-Кудрявська,16в, тобто поза межами відведеної третій особі для будівництва земельної ділянки. Будь-яких повідомлень про знесення гаражу позивач не отримувала. Зворотнього в судовому засіданні доведено не було.

Відтак, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на наявність підстав для відмови в задоволенні позову по суті, необхідності у розгляді питання про пропуск строків позовної давності та відмові у позові з цих підстав, суд не вбачає.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві держаної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС», виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків №4 по вул..Обсерваторній та АДРЕСА_2», - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття судом постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: (